Даремно ховався. Україні потрібен Труханів

Цього тижня українці стали свідками фіналів відразу двох захоплюючих серіалів, головні ролі в яких зіграли політики, які мають безпосереднє відношення до одеси. На початку Україну, не без активного сприяння правоохоронців, покинув людина без паспорта Міхеїл Саакашвілі, а буквально через два дні замість нього в Україну повернувся чоловік, якщо вірити ЗМІ, як мінімум з двома паспортами - Геннадій Труханов.

І якщо силовики Саакашвілі проводжали до літака, "ніжно" притримуючи за волосся, то Труханового з літака як раз зустріли, щоб проводити вже в СІЗО. А оскільки діючий мер, на відміну від колишнього губернатора, не пручався, то картинка вийшла дещо менш ефектна.

Тут треба нагадати, що до зустрічі в аеропорту Геннадія Леонідовича в цьому році не бачили на робочому місці в Одесі, ні в країні взагалі, а його тривалий відпустку, перемежовується з загранкомандировками, встиг стати об'єктом жартів і анекдотів. Не дуже характерну для Труханового тягу до настільки тривалого закордонного відпочинку не без підстави пов'язали з активізацією розслідування НАБУ кримінальних проваджень стосовно одеського мера, яких нараховується не менше чотирьох, а затримання в аеропорту лише підтвердив ці припущення.

Далі події розвивалися за заздалегідь встановленої КПК процедурою - офіційне повідомлення про підозру та направлення матеріалів до суду для обрання запобіжного заходу. І вже в Солом'янському районному суді відбулася найбільш драматична частина справи Труханова. До суду стало несподівано багато народу, здебільшого хлопців спортивної статури. Частина цих хлопців, одягнених в чорне, ідентифікували як "групу підтримки" Труханового або його "титушек". Друга частина була в характерному камуфляжі "національних дружин", які вимагали посадити "російського шпигуна, сепаратистською і казнокрада". І поки в залі суду всі були зайняті юридичною казуїстикою, під стінами справа дійшла до бійки з поліцією і навіть стрільби. На щастя, все обійшлося несмертельним пораненням одного з нацгвардейцев і затриманням стріляв і кількох найбільш активних учасників бійки.

Незважаючи на такий накал пристрастей, сам Труханів, схоже, не дуже переживав через перспектив опинитися в СІЗО. Спеціальна антикорупційна прокуратура, хоч і вимагала для арешту підозрюваного, але була згодна і на цілком підйомний для мера заставу, а матеріали справи були складені так, що у суду були всі підстави обмежитися звільненням міського голови на поруки народного депутата від БПП Дмитра Голубова, що в підсумку і сталося. Голубов, як відомо, теж одесит, вважається соратником ще одного впливового одеського нардепа від БПП Олексія Гончаренко і його зацікавленість у тому, щоб Труханів не потрапив в СІЗО достатньо очевидна.

Більшість Одеської міськради складають депутати з БПП та місцевої політсили Труханова "Довіряй справах". Гончаренко, звичайно, міг би спробувати усунути Труханового і зміцнити свої позиції в місті, але чинний мер - фігура хоч і важлива, але не цілком самодостатня. Справа в тому, що градоначальник Одеси лише один з членів групи, в яку також входять проживає в Лондоні одеський бізнесмен Олександр Жуков і його партнер Володимир Галантерник, чия штаб-квартира в Майамі. Конфліктувати з ними у Гончаренка, мабуть, немає ні можливостей, ні бажання. Тим більше що і в нинішній конфігурації в Одесі все працює більш-менш стабільно і руйнувати систему - лише нариватися на непотрібні ризики.

Останнє особливо актуально у світлі виборів, що наближаються. Звільнений під поручительство Труханів все одно залишається "на гачку", що майже гарантує лояльність під час виборчої кампанії.

Не потрібно забувати, що Геннадій Леонідович сам прибув в Україну, а значить, приблизно уявляв собі ступінь ризику потрапити в СІЗО. Якби нари були для нього неминучі, простіше і безпечніше було б залишатися за кордоном. Але, судячи з усього, Труханів чудово розумів, що він на волі набагато вигідніше для всіх учасників процесу, а не тільки для Банкової.

Як би парадоксально це не звучало, звільнення Труханового вигідно і НАБУ, і САП, тобто тим, хто формально вимагав його арешту. Адже, якщо б суд заарештував Труханова, то дивним чином виявилося б, що ніякої антикорупційний суд нам і не потрібен, оскільки звичайні суди цілком здатні саджати корупціонерів. А так, антикорупціонери можуть продовжувати свою улюблену пісню про те, як відсутність спеціального суду не дає можливості їм ефективно працювати.

Труханів на свободу вигідний також і української опозиції, яка, до речі, не проявила до справи Геннадія Леонідовича особливого інтересу. Тим не менш одіозний мер зі зв'язками з "регіоналами" і російським паспортом у бекграунді - буде живим прикладом "зради" нинішньої влади "бариг", на чому можна буде довго і істерично спекулювати у своїй передвиборчій риториці.

Як бачимо, у фіналі цієї історії всі залишилися задоволені, а Геннадій Леонідович може повертатися до виконання своїх мерських обов'язків. Тим більше що САП навіть не вимагала усунути підозрюваного в корупції від посади, хоча б на час розслідування, що ще один досить красномовний штрих до цієї справи.