Дарма ламалася. Чому Рада промахнулася з інавгурацією Зеленського
Сам Володимир Зеленський, як відомо, хотів инаугурироваться 19 травня, у парламенті ж більша частина депутатів як-то не дуже горів бажанням приводити нового президента до влади так швидко. Тим більше, що Конституція давала підстави відтягнути день присяги президента аж до 2 червня включно. Головною причиною повільного підходу до інавгурації спочатку був страх, що новий президент своїм першим же рішенням розпустить законодавчий орган і відправить народних обранців на дострокові вибори. Та й бажання частини коаліційних депутатів хоч трохи, але зіпсувати життя політичному конкурентові, скидати з рахунків не варто.
Однак питання розпуску парламенту досить швидко втратив актуальність. Дата 27 травня, з якої починали відлік останніх шести місяців повноважень нинішнього парламенту, які розпускати законодавчий орган прямо забороняє Конституція, виявилася не зовсім точною. Як пояснив голова Окружного адмінсуду Києва Павло Вовк, у нового президента буде час для розпуску Ради до 14 червня і затягнути інавгурацію так довго неможливо.
У свою чергу Зеленський та його команда скористалися ситуацією навіть не з саботажем призначення дати інавгурації, а чутками і натяками на можливий саботаж на всі сто. Зеленський тут же почав інформаційну кампанію в дусі того, що депутати бояться нового президента, не дають йому булаву, займаються дріб'язковим шкідництвом і настільки ж дріб'язковим шахрайством. Все це супроводжувалося закликами до виборців Зе запам'ятати нинішніх депутатів поіменно і на майбутніх парламентських виборах відповідно голосувати.
Відповісти на цю інформаційну кампанію депутатам виявилося нічим. Навіть якщо б від дати інавгурації дійсно залежала можливість розпуску парламенту, на виборців це навряд чи виробило скільки-небудь серйозний ефект, а в ситуації, коли дата інавгурації принципово вже нічого не змінювала, парламент і справді виглядав би дріб'язково і негарно. Адже є законно обраний президент, за якого проголосували рекордні 73% виборців, і відтягувати його вступ на посаду - це лише налаштовувати проти себе електорат.
В результаті в парламенті переміг здоровий глузд, і депутати призначили інавгурацію на 20 травня, рівно на наступний день після тієї дати, яку хотів Зеленський. Дата 19 травня, судячи з усього, була відкинута через те, що в цей день відзначають пам'ять жертв політичних репресій і на нього були призначені траурні заходи, які, на думку спікера Андрія Парубія та його однодумців, не дуже поєднуються з церемонією інавгурації.
З одного боку, з такою думкою можна було б погодитися, але за фактом інавгурація - це не свято, а цілком технічна процедура, яка танцями і танцями супроводжуватися не має. І найкраще для опонентів нового президента було б не протистояти призначенням інавгурації на 19 травня. Цим в першу чергу у Зеленського вибили б з рук інформаційний козир про те, що депутати навіть в останній момент вставили йому палицю в колесо, і не тільки йому, але і простим киянам, оскільки призначили церемонію на робочий день і тепер центр буде перекритий, а прості люди будуть страждати в пробках. Саме так обраний президент відреагував на дату 20 травня.
По-друге, призначивши інавгурацію на 19 травня, парламентарії цілком могли б використовувати ситуацію проти нового президента. Адже тому вже в офіційній якості довелося б брати участь у жалобних заходах, і не факт, що новий президент готовий до такого. З іншого боку, якби він відмовився від вшанування пам'яті жертв репресій у користь святкування вступу на посаду - це був би скандал.
Як би там ні було, у понеділок, 20 травня, Україна отримає свого шостого президента і йому нарешті доведеться виходити з віртуальності в реальність.
