Насиров гріх. А хто відповість за борги Коломойського?
Суть звинувачень НАБУ проти Насирова полягає в тому, що останній в 2015-2016 роках, зловживаючи владою та службовим становищем, надавав розстрочення сплати податкових зобов'язань по ренті підприємствам "Фірма "Хас", "Карпатынадраинвест" і "Надрагеоцентр", кінцевим бенефіціаром яких є побіжний нардеп Олександр Онищенко. Суму завданих державі збитків при цьому нарахували в обсязі 2 млрд грн — це сума рентної плати, яка була розстрочена, а згодом не сплачена до бюджету в тому числі через втечі Онищенко за кордон і розгрому його бізнесу.
Шик, блиск, краса
Ідея повісити всю цю суму завданих державі збитків на пана Насирова, який прийняв рішення про розстрочення податкових зобов'язань, виглядає дуже сумнівно. По-перше, коли надавалася розстрочка, то бізнес Онищенко був нічим не гірше тієї ж "Укрнафти". Цілком міг і працювати, а значить, якісь гроші з зазначеної суми до бюджету обов'язково зайшли б. Зрозуміло, не всі, інакше не було б схеми, з якою годувався не тільки сам Онищенко, але й ціла юрба можновладців. Тим не менш...
По-друге, у функції ГФС, визначені Податковим кодексом, входить надання розстрочок. А правом ГФС (тобто його керівника) є прийняття рішення про їх надання. Підставою ж для надання розстрочення, згідно ст. 100 Податкового кодексу, є надання платником податків достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбуваються зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків".
На додачу до ст. 100 ПКУ є ще два підзаконні акти, що визначають порядок надання розстрочок: постанова КМУ №1235 від 27.12.10 р. "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу і доказів існування таких обставин" і наказ МДС України №574 від 10.10.13 р. "Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків".
Але всі ці документи виписані так, що надають максимально широкі повноваження в питанні надання розстрочок керівнику фіскального органу
І так було завжди — питання надання розстрочок як би входили в неформальний "соціальний пакет" керівника центрального податкового органу. А поняття розстрочення (відстрочення) з'явилося ще в декреті КМУ №8-93 від 21.01.93 р. "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів". При цьому інформація про суми наданих розстрочок і тим більше про компанії, яким вони надавалися, завжди була однією з найбільш ретельно приховуваних фіскалами. Тим не менше деякі дані про суми розстрочок нам вдалося роздобути.
При цьому слід мати на увазі, що велика частина розстрочок надається без переходу на наступний бюджетний рік, тоді як на 1 січня фіксуються саме ті розстрочки, які в межі одного бюджетного року не вмістилися. Звідси випливає, що реально обсяг надавалися в різні часи розстрочок може бути в рази більшою тих сум, що були зафіксовані на 1 січня.
Традиційно головними одержувачами розстрочок завжди були підприємства ПЕК — насамперед шахти, а також НАК "Нафтогаз України" і його підрозділи. Великі суми розстрочок також часто надавалися підприємствам ЖКГ, ВПК і, як це ні дивно, спиртзаводам. Ось тільки один приклад останнього: ДП "Угерський спиртовий завод" повинен був сплатити в 2010 р. 222 млн грн відстрочки (з акцизного податку!). Йому була надана відстрочка, відповідно до якої строк сплати був перенесений на жовтень 2016 р.! Чи варто говорити про те, що різниця між 222 млн грн зразка 2010 р. і зразка 2016 р. просто колосальна. А відстрочка при цьому надавалася компанії, працюючої на супердоходном ринку.
В 2015-2016 рр. ситуація принципово не змінилася. Хіба що в явні лідери з отримання розстрочень вийшли підприємства, що видобувають вуглеводні. Це сталося із-за значного підвищення ставок ренти, яку вони не мали бажання або/і можливості платити.
І компанії Онищенко, про які йдеться в заявах НАБУ, тут далеко не лідери
Одного разу в "Укрнафті"
На беззастережно першому місці за обсягами накопичення боргів перед бюджетом, які потім періодично оформлялися в розстрочку, знаходиться "Укрнафта", контрольована Ігорем Коломойським.
В грудні 2014 р. борг компанії зріс до 1,7 млрд грн. На початку січня 2015 р. тодішній перший заступник голови ГФС Володимир Хоменко повідомив, що "сума податкового боргу "Укрнафти" по рентних платежах досягла 2,35 млрд грн. Однак у листопаді суд заборонив будь-які дії з боку ГФС по опису майна боржника". Іншими словами, "Укрнафта" почала нарощувати борг перед бюджетом, відразу після прийняття Верховною Радою рішення про підвищення ставок рентної плати за видобуток нафти та конденсату (з 39 до 45% при видобутку з глибини до 5 тис. м і з 18 до 21% на глибині 5 тис. м і більше), але ще до того, як це рішення набрало чинності з 1 січня 2015 р.). Хоча ініціатор підвищення ставок Арсеній Яценюк, коментуючи рішення парламенту, заявляв, що "компанії Ігоря Коломойського будуть з задоволенням платити підвищений податок.
Але всерйоз борг компанії став рости все ж в 2015 р. І вже не тільки з рентної плати, але і з податку на прибуток, а з червня по ПДВ. За перші п'ять місяців 2015 р. податку на прибуток компанія перерахувала в бюджет 270 млн грн, тоді як нараховано до сплати за той же період було 820 млн грн. Рентна плата не виплачувалась зовсім при нарахуваннях в 3,3 млрд грн! У червні–липні 2015 р. ситуація тільки погіршилася. Загальні перерахування до бюджету становили 100 млн грн при нарахуваннях 1,4 млрд і 1,7 млрд грн. Додатково до ренті "Укрнафта" повністю перестала платити і ПДВ. Загальна сума накопиченого боргу до 1 серпня досягла 8,6 млрд грн, що склало 1/6 всього податкового боргу суб'єктів господарювання.
У серпні 2015 р. ситуація раптом змінилася. По-перше, "Укрнафта" вперше за багато місяців перерахувала до бюджету ренту (832 млн грн) плюс вперше за три місяці ПДВ (500 млн грн). Всього за місяць було перераховано до бюджету 1,4 млрд грн більше, ніж за попередні сім. По-друге, ГФС в серпні 2015 р. надала "Укрнафті" розстрочки по сплаті боргу на 8 млрд грн терміном на п'ять місяців під 36% річних — 120% від тодішньої облікової ставки НБУ. Таким чином, у разі виконання зобов'язань по розстрочці "Укрнафта" повинна була заплатити у вигляді відсотків до бюджету 1,2 млрд грн. Навряд чи хтось, хто хоча б чув про Ігоря Коломойського, міг в це всерйоз повірити.
Так і сталося. Вже в жовтні розстрочка була анульована у зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань. Сума боргу до 01.11.15 р. відразу рвонула до 9,6 млрд грн. Повної відмови від платежів вже не спостерігалося, однак і виплачувати нараховані суми в повному обсязі "Укрнафта" не збиралася. А вже тим більше гасити борг! А в грудні 2015 р. "Укрнафта" знову не стала платити ренту, в результаті чого борг збільшився вже до 10,2 млрд грн на 1 січня 2016 р.
У 2016 р. компанія різко скоротила розміри нарахувань. Якщо щомісячні зобов'язання в 2015 р. перевищували 1 млрд грн, то в 2016-му за три місяці до сплати було нараховано лише 1,2 млрд грн. При цьому "Укрнафта" почала показувати збиткову діяльність. Тобто стала явно використовувати схеми ухилення від оподаткування, не намагаючись гасити раніше накопичений борг. Борг у цілому стабілізувався. Це не завадило ГФС навесні ще раз надати "Укрнафті" розстрочки, які пізніше також були скасовані.
У кінцевому рахунку борг "Укрнафти" на сьогодні наближається до 13 млрд грн, які, за логікою слідства також потрібно оголошувати збитками бюджету, а сам факт його накопичення за допомогою прийняття рішень про надання розстрочок вішати на Насирова як зловживання владою і службовим становищем. Сума, як бачимо, в 6,5 рази перевищує ту, яку інкримінують Насирову по фірмам Онищенко. Однак цього не відбувається...
