Каталонія годує Іспанію. Але чому незалежність перетворить каталонців в зграю жебраків
Якби щось подібне 25 років тому, наші симпатії були на боці каталонських братів, які борються за святу ідею національної незалежності і свободи. Але після гіркого досвіду 2014-го всі ці ходи з гнівними скандуваннями на адресу національної гвардії, викликають в нашій пам'яті аж надто болючі рефлексії. І нехай відомі політологи, вмить стали запеклими каталониеведами, навперебій запевняють нас, що Каталонська "народна республіка" і ДНР — це близнюки, але з різним генотипом, кадри з роздрукованими на домашніх принтерах бюлетенями для голосування говорять про зворотне.
Для нас же ситуація з референдумом у Каталонії цікава насамперед в контексті економічних причин визрівання сепаратизму, адже, як заявив класик марксизму, "будь-яка ідея вмирає, якщо втрачає економічний інтерес".
Тим більше що за каталонським сепаратистським рухом цей самий інтерес як раз і явно проглядається, адже головна теза борців за незалежність: "Каталонія годує Іспанію", майже як "Донбас годує Україну".
Економіка регіону зараз на підйомі: Каталонський інститут статистики оцінив зростання валового регіонального продукту в першому кварталі цього року в розмірі 2,5% у річному обчисленні, що відповідає динаміці ВВП в цілому по Іспанії, зростання ВВП якої в поточному році очікується в розмірі понад 3%. Кількість туристів, що відвідали регіон, збільшилась на 4%, а адже туристичний бізнес становить 11% економіки країни: у минулому році Іспанію відвідали понад 75 млн туристів (Каталонію — 18 млн), барселонський аеропорт "Ель-Прат" прийняв 44 млн пасажирів.
В останні десятиліття Іспанія перейшла до кластерної системи економічного зростання, яка передбачає розвиток економіки за допомогою створення вільних економічних зон (ВЕЗ), які являють собою пріоритетні кластери промислового розвитку в першу чергу в плані залучення прямих іноземних інвестицій. Для цього СЕЗ максимально інтегровані у світову фінансову та економічну систему, а регулятивні функції центрального уряду в них максимально ліквідовані: соціальні та інфраструктурні проекти управляються місцевими органами самоврядування. Акцент у СЕЗ робиться на малий і середній бізнес, тобто на підприємства з середньою штатною чисельністю персоналу до 200-300 осіб.
Основні принципи формування СЕЗ в Іспанії можна описати наступним чином. Концентрація біля великих портових міст, розташованих на торговельних шляхах з Європи в Азію та Африку. СЕЗ включають в себе вільний митний простір, вільні склади, промислові полігони, технологічні парки та спеціальні торгові центри. Економічним розвитком ВЕЗ керують не чиновники, а консорціум компаній, що формують її основний промисловий кластер. Мета створення СЕЗ в Іспанії — розвиток промислового комплексу країни на інноваційній основі, нарощування експортного потенціалу, інтеграція країни у світові технологічні і торгові ланцюжки, створення нових робочих місць. Останній фактор найбільш важливий в країні, де рівень безробіття після кризи 2008-го зріс до 26%, але в 2017 р. зменшився до 17,6% (квітень поточного року).
І не в останню чергу за рахунок розвитку СЕЗ. Відзначимо, що в Каталонії показник безробіття складає приблизно 13%.
На даний момент в Іспанії функціонують чотири вільні економічні зони: Барселона, Віго, Кадіс і Канарські острови. Наймасштабніша СЕЗ — барселонська (Zona Franca de Barcelona) з річним ВВП більше 200 млрд євро, тобто майже 19% валового продукту всієї країни (в той же час Каталонія дає приблизно 25% іспанського експорту). До речі, з розряду очевидне, але неймовірне: дані співвідношення до болю нагадують показники Донбасу в 2013 р...
За підсумками минулого року показник ВВП на душу населення в регіоні склав 28,6 тис. євро, в той час як в Іспанії — 24 тис євро. За рівнем подушного доходу Каталонія посідає четверте місце, поступаючись лише Мадриду, Країні Басків і Наваррі. Ядро ВЕЗ, Барселона, — не тільки відомий центр туризму, але й найбільший порт Середземномор'я, важливий банківський центр, конгломерат підприємств легкої промисловості.
Головною машинобудівною галуззю регіону є автомобілебудування — 25% випуску по країні. Такі виробники, як SEAT, створюють навколо своїх виробничих потужностей колосальний конгломерат з малих і середніх підприємств, які обслуговують машинобудівну галузь як суміжників. Більше 10 тис. фірм виконують підряди автомобільних гігантів регіону. Потенціал автомобільної галузі області можна оцінити в 14-20 млрд євро в рік.
Що стосується хімічної і фармацевтичної промисловості, то Каталонія займає п'яте місце в ЄС та входить до десятки світових виробників.
Майже половина загального промислового виробництва по країні припадає на автономний регіон. Тут розмістили виробництво такі бренди, як Merck, Sandoz, Repsol, Bayer, Dow, Solvay, Bluestar Silicones, Hempel, Henkel та ін.
Читайте також: ЧОМУ МАДРИД СКОРО ВТРАТИТЬ КАТАЛОНІЮ
Структура економіки Каталонії і її промислового сектора максимально диверсифіковані по галузях, причому пріоритетне розвиток отримують саме галузі з високим рівнем доданої вартості, завдяки чому регіон регулярно потрапляє на вершину всіляких світових рейтингів в частині ефективності іноземних інвестицій.
Промисловий парк СЕЗ розміщений в місті Таррагоні, що входить в автономну область Каталонії. Тут реалізується концепція смарт-міста для життя та інвестицій. Найбільший у Південній Європі нафтохімічний комплекс спокійно уживається з місцевими пам'ятками і курортною зоною. У 2020 р. промисловий полігон Таррагони стане однією з ключових вузлових станцій Середземноморського залізничного коридору. ВВП Таррагони становить більше 5-6 млрд євро в рік. У місті діє "вільний склад" Zona Franca de Barcelona, забезпечує вантажообіг у розмірі 200 тис. т на рік.
На даний момент у Каталонії є практично все: автономія, економічна і політична свобода, високий рівень життя. В такому разі про яку свободу, зневаженого "іспанцями", кажуть мітингувальники в Барселоні?
На жаль, мова йде не про llibertat, а про банальне економічне жлобство. Система розподілу державного бюджету в Іспанії побудована на таких же засадах, як і в Україні. Функціонує вона за рахунок базової і реверсної дотацій, які розглядаються як механізм вирівнювання і горизонтального планування податкоспроможності окремих регіонів країни і являють собою два протилежних фінансових потоку. Реверсна субсидія — це перерахування з місцевого бюджету до центрального, а дотаційна — у зворотному напрямку. Для Каталонії реверсна субсидія являє собою приблизно 120% від середнього рівня по країні, а дотаційна — 100% і менше. Це означає, що каталонці платять в загальний котел країни більше за інших, а отримують менше.
Оцінки тут різняться: у Мадриді кажуть, що обділяють Каталонію на 9 млрд євро, у Барселоні — на 16 млрд, але навіть якщо взяти офіційні дані, то це майже 5% валового регіонального продукту. Хоча, справедливості заради, варто відзначити, що для подолання наслідків кризи 2008 р. центральний уряд виділив Каталонії понад 67 млрд євро допомоги. Але такі подарунки на місцях забуваються дуже швидко. Так само як і рівень заборгованості автономної області, який в 2016 р. склав 75,4 млрд євро. Зате в Каталонії підрахували, що на тлі їх внеску в загальний економічний потенціал країни в розмірі 20-25% вони мають право лише на 47 депутатів із 350 членів парламенту Іспанії, тобто всього 13% голосів, внаслідок чого Іспанія не може "почути" Каталонію.
Насправді місцеві еліти зовсім не хочуть починати справжній "парад суверенітетів". Їх мета-вибити з центрального уряду ще більше преференцій і прав, в ідеалі — добитися того, щоб усі гроші, зароблені в автономії, залишалися в місцевому бюджеті. У свій час по такому шляху пішли в Країні Басків, де завдяки економічному пряника вдалося зупинити кровопролитну терористичну війну.
Єдине, з чим не розрахували місцева влада, так це з оцінкою розміру того "джина", якого вони випустили з каталонської пляшки "сухого червоного".
Тепер вже не собака хвостом управляє, а зовсім навпаки. Адже оголошення незалежності може привести до повного економічного банкрутства регіону, який втратить і потік туристів, і приплив інвестицій. Якщо взяти найбільш негативний сценарій, при якому місцеві власті оголошують про незалежність Каталонії, а центральний уряд Іспанії відмовляється від силового сценарію (розпуск місцевої влади, арешт лідерів, введення армії), то вже в найближчі роки Каталонія може зіткнутися з цілим оберемком соціальних і економічних проблем.
В першу чергу Каталонія випаде з єдиного політичного і економічного простору ЄС — ніхто Каталонію приймати новим членом європейського співтовариства не буде, благо у Іспанії є на це право вето. Автономія випадає також з валютного союзу євро — випускати євровалюту можливостей у неї також не буде. Внаслідок цього миттєво постраждають місцеві великі банки, орієнтовані на європейський ринок капіталу. За ними може впасти і система недержавного пенсійного накопичення: каталонці ризикують втратити свої накопичені пенсії.
Крім того, автономна область буде виключено з шенгенського союзу і спільного митного простору ЄС, а отже, привабливість Барселони як транзитного вантажного центру суттєво впаде. Більш того, Іспанія може заборонити міжнародні авіарейси в міжнародний аеропорт Ель Прат", як це вже зробило іракський уряд щодо аеропортів Курдистану після проведення ним референдуму про незалежність. А без зручного авіасполучення ні про яке потоці туристів мови бути не може.
Крім цього, невизнаний статус території автоматично призведе до блокування всіх операцій з нерухомістю, а також до тотального згортання активності іноземних інвесторів.
Читайте також: НЕЗАЛЕЖНІСТЮ КАТАЛОНІЇ ДОВЕДЕТЬСЯ ЗАЙНЯТИСЯ МЕРКЕЛЬ
Все перераховане вище може призвести до ситуації, коли пророчими стануть слова великого каталонського поета Сальвадора Эсприу: "Як чуйно й допитливо палиці жебраків, обмацували прути на огорожах вздовж наших вулиць. Жебраки входили з боку Малий Темпса (Лихогорья). З-за пагорка, де росли агави, тяглася вервечка жебраків так довго, ніби хода застигло". І це не фантасмагорія в стилі Ієроніма Босха. Відділення Каталонії може в перспективі трьох–п'яти років привести до падіння рівня життя місцевих жителів не на відсотки, а в рази. Поки все це виглядає більш ніж нереально, хоча хто знає, куди може привести ескалація спіралі протистояння, закрутившаяся на банальне бажання зрубати з центрального уряду десяток мільярдів євро.
