Життя після Алеппо. Україна залишилася один на один з Путіним
На Донбасі ось вже кілька днів путінські гібридні війська піддають місто артобстрілам, не рахуючись з жертвами серед мирних жителів. Те ж саме відбувалося не так давно в Алеппо, то ж Росія робила у свій час в Грозному. Складається враження, що кремлівські генерали не надто забивають свій мозок тактичними питаннями. Масові артобстріли і лобові атаки з "шашками наголо" - куди як простіше, тим більше що є купа боєприпасів часів радянської імперії і гарматне м'ясо в особі армії Асада або ополчення Донбасу.
Аналогії Авдіївки з Алеппо напрошуються ще й тому, що кривавий штурм найбільшого міста Сирії не коштував Путіну практично нічого і в зовнішньополітичному аспекті. Європейські ліберали, звичайно, були дуже засмучені і "глибоко стурбовані" тим, що відбувається в Сирії, але не більше того, а в США вистачало своїх проблем. Зрозуміло, ні про які нові санкції проти Росії у світлі Алеппо мова навіть не йшла, що зміцнило Володимира Володимировича до думки, що і в Україні можна зайвий раз не церемонитися, нічого йому за це не буде.
Що, власне, і відбувається на тлі обстрілу в Авдіївці. Вчорашнє засідання Ради безпеки під головуванням України пройшло в традиційному ключі — Росію, звичайно, покартали, закликали до негайної деескалації, припинення вогню, дотримання безальтернативних Мінських угод і висловили глибоку стурбованість. Постпред Росії в ООН Віталій Чуркін, не моргнувши оком, дав зрозуміти всім присутнім, що на їх заклопотаність Москві плювати, мовляв, у всьому винна Україна, а Росія тут взагалі не при чому.
Так що після Алеппо Україна залишилася з Путіним один на один у військовому відношенні. Якщо завтра, наприклад, кремлівські "гібриди" почнуть прасувати з "Градів" і "Ураганів" житлові квартали півмільйонного Маріуполя, нас, звичайно, підтримає весь цивілізований світ... на словах, а Путіна ще трохи пожурять. Але у військовому відношенні нам доводиться розраховувати тільки на власні сили. Зрозуміло, розклад міг би поміняти Дональд Трамп, прислухавшись до прохань свого однопартійця Джона Маккейна про надання Україні летального зброї, але Маккейн поки розмовляє з порожнечею.
Чи розуміють у Києві це? Схоже, що розуміють, налаштовані досить рішуче і готові самостійно боротися з Путіним. Більш того, заступником глави Адміністрації президента була публічно озвучена завдання привести лінію фронту у відповідність з Мінськими угодами, тобто до стану 19 вересня 2014 р. А це, варто нагадати, що не тільки Авдіївський плацдарм, але і все місто Дебальцеве і околиці. Так що у відповідь на відновлення активних бойових дій з використанням заборонених Мінському калібрів і тактику обстрілу житлових районів Путіну кинули рукавичку. Мовляв, перш ніж говорити про дотримання Мінських угод, підіть з Дебальцеве і поверніться на зазначені в Мінських домовленості рубежі. Звучить це майже як ультиматум.
Тепер дуже багато залежить від підготовки та стійкості наших збройних сил і від того, як далеко готовий зайти Путін у своєму бажанні влаштувати на Донбасі аналог Алеппо. Руки у нього розв'язані, проте є ряд факторів, які не дозволяють ставити знак рівності між подіями в Україні та Сирії. Старої радянської техніки і боєприпасів у Путіна на Донбасі більш ніж достатньо, в тому числі завдяки окупації великого залізничного вузла Дебальцеве, а от з гарматним м'ясом все не так добре, як у Сирії. Ополчення Донбасу, що складається з місцевих шахтарів та трактористів" і російських найманців і відпускників, ні якісно, ні кількісно не йде в порівняння з армією Асада. До того ж протистоїть цьому м'ясо регулярна українська армія, яка при всіх своїх недоліках має помітно великим ресурсом, ніж сирійські повстанці.
Так що одними "ополченцями" Путін явно не відбудеться, а регулярну російську армію безпосередньо в бойових зіткненнях Кремль на Донбасі намагається задіяти по мінімуму. При всій необмеженості путінської влади в Росії потоки "вантажу 200" з України явно йому не потрібні.
У будь-якому разі бажання Путіна і далі "грати в Алеппо" залежить від інтенсивності опору, який йому надасть українська армія, а як показали останні дні, ВСУ цілком по силам серйозно "підкоригувати" хотілки господаря Кремля.
