Живий щит. Хунвейбіни Білецького запропонують Україні нові "стандарти демократії"
На цьому тижні в провінційних Черкасах відбулася подія, на яке не дуже звернули увагу не тільки цікавляться новинами обивателі, але і, що куди більш важливо, мешканці столичної вулиці Банкової і сусідніх кварталів.
Тривалий конфлікт між мером міста, представником "Батьківщини" Анатолієм Бондаренком, і міськрадою, де у тимошенківця і близько не було більшості, досить несподівано вирішилася на користь градоначальника. Нове більшість зліпили з депутатів від "Батьківщини", "Свободи", "Самопомочі" і фракції "Черкащани", що складається переважно з людей, пов'язаних з олігархом Дмитром Фірташем.
Однак каталізатором, що дозволив об'єднати цю досить різношерсту публіку, став "Національний корпус" Андрія Білецького і, що найголовніше, нещодавно створені Нацдружины. Представники останніх при повному параді - в фірмовому камуфляжі і балаклавах - з'явилися на сесію міськради, стали між депутатських рядів, щоб своїм мужнім видом мотивувати народних обранців голосувати за бюджет, нового секретаря міськради та інші корисні меру ніштяки.
В даному випадку цікавий не союз Тимошенко з варіацією "Оппоблока" у вигляді "Черкащан" (стара історія з Прібют ще в пам'яті українців) і не союз зі "Свободою" (синхронність голосувань або неголосований представників цих політсил помітна і у Верховній Раді), куди любопытней підтримка "Батьківщини" Національними дружинами Білецького, за спиною якого стоїть голова МВС Арсен Аваков. Власне, Арсен Борисович завжди тримався трохи осторонь, і в "Народному фронті" грав у тому числі у свою політичну гру. Так що Черкаські події можуть виявитися своєрідним прологом більш глобальної діяльності міністра внутрішніх справ.
Що ж стосується молодих "дружинників", то на їх роль у черкаських події можна було б звернути куди більшу увагу. Адже вони, по суті, зіграли роль колективного революційного матроса Железняка і позначили не просто претензію на вплив на законно обрані органи влади, але і на пряме керівництво. Громадськість, зрозуміло, має право і повинна контролювати депутатів всіх рівнів, але дуже важко назвати громадськістю м'язистих хлопців в камуфляжі і з прихованими особами. Однак схоже, що провінційних "хунвейбінів" центральна влада поки що просто не хоче помічати, роблячи вигляд, що їх немає і все під контролем.
Примітно, що через пару днів після черкаських подій Білецький на одному з телеканалів поділився планами приймати в "дружинники" 14-річних підлітків. Мовляв, закон дозволяє ставати членами громадських організацій, якою де-юре є "дружини", а тому ніяких законодавчих перешкод для участі підлітків немає. У вуличних акціях Білецький, звичайно ж, пообіцяв дітей не задіяти, але в щирість такої обіцянки чомусь не віриться. Підліток, якщо придивитися, - це ідеальний інструмент для вуличної "політики". По-перше, в силу вікових особливостей діти такого віку схильні до радикального героїчного патріотизму. По-друге, вони вже досить зрілі фізично, щоб представляти реальну загрозу, але недостатньо інтелектуально, щоб тверезо оцінювати реальні наслідки свого героїзму. По-третє, підлітками дуже зручно прикриватися більш старшим і цинічним товаришів по боротьбі, адже 14-річний хлопчик ще не цілком юридично дієздатною, а тому йому "через малолітство" цілком може зійти з рук те, за що повнолітньому "патріоту" буде гарантована в'язниця.
Таким чином, може виявитися, що найближчим часом малолітні дружинники з "полум'яними революційними серцями" будуть не тільки бродити по вулицях українських міст, "забезпечуючи правопорядок", але і входити в ті двері, до яких їх підведуть мудрі партійні вожді. А це можуть бути і бізнес-організації, і органи державної влади. Власне, "дружинники" вже відзначилися участю в сумнівних будівельних розборках. І якщо зараз не повернути ситуацію в законне русло, то наслідки такого напівкримінального "наведення порядку" можуть виявитися не такими естетично привабливими, як бравурні марші патріотичних юнаків.