Рідка оборона. Чому в ДНР бояться "автокефального" настання ВСУ під Маріуполем (КАРТА)
Причому у вигляді прес-конференції донецького пропагандиста, який чомусь називає себе "заступником командувача оперативним командуванням ДНР", випускника Донецького військово-політичного училища імені генерала Єпішева Едуарда Басурина. Цей діяч, який виступає "говорить головою" окупаційної влади вже не перший рік, заявляє про новий наступ української армії на приморському напрямку.
Цього разу він навіть надав карту, з виглядом дуже схожу на справжню, в якій вказані не тільки реальні підрозділи, які зараз знаходяться на цій ділянці фронту (що при налагодженій системі агентурної розвідки противника взагалі не питання), але і стрілочки настання і навіть конкретні дати.
Причому, що цікаво, дати підозрілим чином збігаються з Об'єднавчим собором українських православних церков, який повинен пройти у Києві 15 грудня. Що вже наводить на певні думки.
Якщо уважно подивитися на представлену карту, то варто відзначити, що нічого нового Басурин не показав - цей план обговорюється на різних рівнях вже мінімум два роки. Причому є як мінімум пара варіантів більш широкого наступу (з виходом на рубіж смт Новий Світ з контролем над Старобешівської ТЕЦ), так і локального (з виходом на рубіж Бойківське — Коньково — Холодне).
Якщо підходити до ситуації з точки зору військових і оцінки реальних можливостей ЗСУ, то маріупольське напрямок дуже перспективний для одного ривка — буквально добу боїв, поки бойовикам оперативно не підійде допомогу з боку російської армії в будь-якому вигляді.
Таке локальне наступ цілком відповідає і нинішньої стратегії ВСУ — не вплутуватися в бої в міській межі, що загрожує передусім великими втратами цивільного населення. Тому, як відомо, на численних навчаннях на штабних картах відпрацьовується мобільний варіант з швидким виходом на визначені рубежі (бажано невеликі населені пункти) з подальшим закріпленням статусу звільнених територій.
Що стосується конкретного напрямку, то, по-перше, постачання всієї угруповання противника (а тут зосереджені частини 1-ї окремої мотострілкової бригади (р. Кальмиусское) та 9-го полку морської піхоти (р. Новоазовськ) тримається на єдиній пристойній дорозі — трасі Маріуполь–Донецьк. І її перерізання стане якщо не критичним, то вельми негативно позначиться на постачанні. Яке в принципі можна буде організувати через територію РФ, однак для цього потрібен час, який ВСУ намагатиметься не дати противнику.
По-друге, дуже придатна для наступальних дій сама географія можливого театру бойових дії — степ, відсутність великих населених пунктів. У окупантів тут ріденька лінія оборони, що представляє собою просто мережу взводных опорних пунктів, між якими знаходяться нечисленні спостережні пункти. Ну і зрозуміло, що всі ці "розриви" щедро закриті численними мінними полями, як протитанковими, так і протипіхотними.
Плюс досить вузька смуга наступу (40 км) на цілих три бригади з танками і артилерією практично не залишає противнику шансів. Навіть за радянськими стандартами за два дні прорив оборони в глибину 30 км — це нормально та без урахування залучення диверсійних груп, які явно можуть висаджуватися як з моря, так і з повітря, і армійської авіації.
Але, незважаючи на очевидні плюси, варто відзначити, що такий розвиток подій лише страшилки для місцевого населення, яке в основній масі якщо не розчарувався в ідеалах "російської весни", то, принаймні, відчуває серйозні економічні труднощі. Так, тільки після "виборів" Пушилина ціни на основні продукти повільно, але зросли. А зарплати — ні.
Крім того, на російських кураторів сильно тисне брак особового складу в частинах російсько-німецьких окупаційних військ, а такі ось повідомлення про настання ВСУ, яке трапиться "ось-ось", тільки додає деяку кількість досить мотивованих ветеранів зразка літа 2014 р.
З іншого боку, не можна виключати, що такі повідомлення "від Басурина" повинні створити атмосферу неминучої війни і таким чином підготувати російських телеглядачів до загострення, яке реально може бути заплановано на 14-15 грудня. Реально зірвати отримання автокефалії української церквою воно навряд чи зможе, а ось трохи відвернути увагу аудиторії (причому і західної теж) цілком реально.
Тобто можна припустити, що в найближчі кілька днів по всій окупованій території Донецької області пройдуть якісь "диверсії" (не дарма ж в інформпростір "молодої республіки" вкинуті "британські радники" та "хімічні атаки під Горлівкою"), які стануть підставою для одностороннього виходу з режиму перемир'я (і мінських домовленостей взагалі, тим більше, що тих, хто їх підписував з боку ЛДНР, вже немає), який, втім, ніколи і не виконувався окупаційною владою, і переходом в локальне наступ. Адже в разі реального закінчення активних бойових дій "владі доведеться відповідати на безліч соціальних питань, які зараз благополучно списуються "на війну".
В цілому можна сказати, що на цьому тижні нас, ймовірно, чекає ще кілька сплесків бойової активності на лінії зіткнення на Донбасі, і, до речі, не факт, що під Маріуполем. Однак варто повторитися, що всі вони будуть мати локальний характер — сил для масштабного наступу противника на даний момент немає.
І ще — навряд чи кремлівське керівництво буде саме зараз починати велику (або навіть локальну війну, підігруючи вільно чи мимоволі Порошенко, який отримає чудовий шанс продовжити режим воєнного стану. Так і західні демократії, які все ще не поспішають вводити додаткові санкції за захоплення наших військових кораблів у Керченській протоці, отримають прекрасну картинку черговий варварської політики Кремля щодо України.
