Жертви або співучасники. Куди потрібно записати загиблих на Майдані міліціонерів

"Серед Небесної сотні є і 18 загиблих міліціонерів. І ті, і ті - жертви", - сказав Луценко. І відразу ж небайдужі громадяни стали на диби. "Фейсбуком" прокотився слух, що "злочинна влада" буде судити майданівців за розстріл "міліцейської небесної сотні". Генпрокурор уточнив, що смерті правоохоронців знаходяться в прямій залежності від наказів і дій тодішнього президента, керівника МВС, керівника СБУ. Тому вони включені в загальне число жертв.

Залишається сподіватися, що заява Юрія Віталійовича про те, що загиблі міліціонери є частиною Небесної сотні, - це невдала фігура мови. Адже бути жертвою злочинного наказу "незалежно від сторін" і бути зарахованим до списку цивільних, які стали на боротьбу з проросійською диктатурою, - це не одне і те ж.

Безумовно, можна говорити про те, що виконавці злочинного наказу і ті, у кого вони стріляли, в рівній мірі виявилися жертвами режиму, який спробував втопити протести у крові. Але зараховувати міліціонерів до сонму нових українських героїв некоректно. Безумовно, Янукович несе відповідальність не тільки за смерті Небесної сотні, за викрадення та нанесення каліцтв активістів по всій країні, але і за смерті правоохоронців. Це він послав їх сіяти смерть. Послав їх на смерть. Суть в тому, що хтось повинен відповісти і за цих 18 загиблих. Не протестанти ж. Вони захищали свої життя від озброєних силовиків. Однак право на самозахист не означає, що підбурювач, який віддав наказ, повинен залишитися безкарним.

Янукович - замовник злочину, вчиненого на Майдані. Він його ідейний натхненник. Це він не розкаявся і досі сподівається на реванш, мріючи завершити розпочате. Звинуватити колишнього президента ще у смертях правоохоронців - цілком логічний хід. Сьогодні ми знаємо, що російська армія почала розгортатися в українських кордонів одночасно з появою в Києві Майдану. Що на бази ЧФ РФ у Криму ще в грудні стали прибувати додаткові аптечки, пально-мастильні матеріали та провіант. На початку січня - задовго до розстрілів на Майдані - на українському півострові з'явилися російські диверсанти і військові. Ми знаємо, що про все це Януковичу розвідники доповідали. Але він нічого не зробив, щоб перешкодити своєму ляльководи. Замість цього він направив на київський Майдан кримських силовиків. Немов навмисно провівши їх через криваве посвячення.

Давайте згадаємо, як російська пропаганда роздмухувала історію про "три витрачені кримських автобуса з силовиками" відразу після втечі Януковича та його кліки. Якщо проаналізувати події тих днів у ретроспективі, то стає очевидним, що розстріл на Майдані, смерті з обох сторін - це підготовка необхідного прикриття для іноземної інтервенції.

Неточність формулювання потребує уточнення, а не хайпи. Що сталося з країною за ці п'ять років вчить нас необхідності заглиблюватися в суть явища. З одного боку, різниця між загиблими майданівців і загиблими міліціонерами в тому, що перші розуміли глибинну причину протестних акцій, хотіли зупинити входження країни в новий Радянський Союз. Другі ж вважали за краще не думати про нюанси.

Небесна сотня і силовики - це не одне і те ж уже тому, що кожен з них залишився на барикадах по діаметрально протилежним причин. Одні - щоб відстояти свободу. Інші - щоб задушити її. І тут критики Луценка абсолютно праві. Але кожна смерть повинна бути розслідувана. Справедливість вимагає, щоб злочинець поніс покарання.

Включення загиблих міліціонерів в список жертв Януковича вибиває з-під російської пропаганди основний аргумент. Що, мовляв, були дві сторони: ті, хто організовував "заворушення" і ті, хто намагався зберегти "порядок в країні". Те, що слідство вирішилося пред'явити колишньому президенту і його кліці звинувачення в смерті правоохоронців, означає, що була тільки одна сторона - український народ. І був кремлівський агент, який всіма силами намагався спровокувати громадянський конфлікт і таким чином допомогти московському господареві окупувати Україну.

P. S. Тим часом Юрій Луценко на хвилі загального обурення поспішив заявити, що мав на увазі трохи не те, що сказав і навіть приніс вибачення: "На жаль, я помилився в одному слові. Я хотів сказати, що разом із Небесної сотнею є і міліціянти, але використовував інше слово, і воно напевно когось образило. Якщо це дійсно торкнулося душі, серця всіх, хто це чув, я приношу вибачення". Як би там не було, але застереження Луценко не скасовує нічого, що було сказано вище.