Тонкощі контрбатарейної боротьби. Чому "гібриди" не можуть зупинити ЗСУ

В останні дні в зоні АТО знову гостро постало питання контрбатарейної боротьби

Минула ніч в АТО була однією з найбільш "гарячих" за останні кілька місяців. Дуже непросто було на Луганському напрямку, де супротивник по всій видимості спробував взяти реванш за втрату "сірої зони", проте велика частина обстрілу все таки припала на донецьке та приморське напрямку.

Під Маріуполем весь день і всю ніч дуже активно працювала артилерія крупніших калібрів, а безпосередньо з житлових кварталів Донецька бойовики вперше за багато днів застосували РСЗВ "Град". Причому не поодинокі машини, а відразу три. За повідомленнями місцевих жителів, приземлялося все в районі Досвідченого і Спартака.

Серйозно загострилася ситуація і на Докучаєвському напрямку. Всю ніч в районі Волновахи було неспокійно, наша артилерія була змушена відповідати на вогонь супротивника. А з ранку був закритий на пропуск цивільного населення якийсь час і "нульовий" блокпост бойовиків. Знову таки місцеві жителі говорять про панічні настрої у середовищі "військових ДНР", які з дня на день чекають навіть настання ЗСУ на цій ділянці.

З маріупольським напрямком, незважаючи на відсутність конкретних офіційних даних, ситуація теж вкладається в рамки відбувалися раніше подій - маємо на увазі просування наших військових в районі Комінтернове Жовтня.

Незважаючи на те, що бойовики (як і наші офіційні особи кажуть, що лінія дотику тут не змінилася, дозволимо собі засумніватися в цьому. Бої йдуть постійно і вже складно традиційно все списувати на "проникнення диверсійних груп противника" - аж надто великі сили і засоби задіяні.

У зв'язку із збільшенням кількості артилерійських обстрілів на Донбасі знову постає питання про контрбатарейної боротьби. Деякі "експерти" навіть ставлять під сумнів ефективність нашої артилерії. Тут варто зазначити, що такий вид бойової діяльності як контрбатарейная боротьба вельми непростий сам по собі.

Відомо, що будь-яка батарея противника, готуючи вихід на бойові рубежі, попередньо обустраиивает три, а то й чотири вогневі точки, і з якою конкретно з них буде вестися вогонь вирішується в самий останній момент. Так що придушення вогневих точок противника на кшталт "угадайке". Дуже великий шанс відстрілятися по порожній позиції, що по-перше, може призвести до жертв серед мирного населення (за нашими правилами якщо в радіусі 500 метрів є житлові споруди вогонь не відкривається взагалі), по-друге, виявити свої вогневі позиції і отримати відповідь. Останнє, при наявності у противника великої кількості безпілотників, взагалі дуже просто. Тому головне завдання наших артилеристів і розвідників - засікти роботу артилерії противника. Але і тут не все просто - ця інформація "з місць" йде нагору, а вже штаб на рівні оперативно-тактичної групи приймає рішення на вогонь у відповідь.

Наші батареї часто не стоять на вогневих позиціях, а зосереджені неподалік у районі очікування та замасковані. Щоб привести батарею в бойову готовність необхідно час - як правило, від 5 хвилин. За весь цей час практично будь-які нормальні артилеристи встигають відпрацювати мета і піти. Ось тому часто і немає нашого вогню у відповідь, а якщо він і є то в співвідношенні 1 до 10.

Загалом триває типова позиційна війна, в якій перемагає той, у кого міцніші нерви.