Зеленський та війна. Про що свідчить рейтинг довіри президентові

КМІС оприлюднив результати соцопитування, яке було проведено 16-22 травня, тобто на п'яту річницю президентства Володимира Зеленського. Цілком очікувано до опитування були включені питання про підсумки цього п'ятиріччя. Відповіді загалом приємні для Банкової. Вони свідчать про те, що більшість народу, як і раніше, чекає від Зеленського перемоги у війні з Росією, і якщо дочекається, то пробачить йому все інше.

За Зеленського, але проти "слуг народу"

У травні 2022 року довіряли Зеленському 90% українців, не довіряли лише 7% (баланс довіри-недовіри 83%). До лютого 2024 року рівень довіри впав до 64%, а недовіри зріс до 35% (баланс 29%). Упродовж останніх трьох місяців довіра знизилася до 59%, а недовіра піднялася до 36% (баланс 23%).

Тобто зміна є, але її не назвеш критичною. Очевидно, що у рейтингу Зеленського залишається великий запас міцності.

Цілком довіряють Зеленському 21%, скоріше довіряють — 38%. Цілком не довіряють йому 22%, скоріше не довіряють — 14%.

Геть інша ситуація у президентської партії "Слуга народу". Лише 9% оцінили її діяльність "добре" (2% — "дуже добре", 7% — "скоріше добре"), а 55% — погано (32% — "дуже погано", 23% — "скоріше погано"). Перевага поганих оцінок над добрими — 46%. І це фактично є вирок політичній силі.

Причини падіння рейтингів партії "Слуга народу" та самого Зеленського чітко сформулював виконавчий директор КМІС Антон Грушецький. "Тенденція до зниження довіри продовжується, і, як можна бачити з результатів, основні причини для критики від пересічних українців — не завжди вдала кадрова політика і рішення та питання справедливості (зокрема, у формі боротьби з корупцією та справедливого тягаря війни для всіх). Наразі можна спостерігати, що українці більше зосереджуються на критиці "команди", а не самого президента (зокрема, як можна бачити, якщо сам президент має досить високу довіру, то його партія — ні). Проте тренд зниження довіри вказує, що вже відбувається "перенесення негативу" і на самого президента", — пояснив він, коментуючи результати опитування.

Втім, треба пояснити ще й те, чому такий великий розрив — цілих 50% між довірою до Зеленського (59%) та оцінкою партії "Слуга народу" (9%). У звичайних умовах негативне ставлення народу до президентської партії неминуче проявилося б і в нижчому рейтингу самого президента. Але в тому й річ, що зараз умови не звичайні, а екстремальні: повномасштабна війна. І звичайна політична логіка зараз не працює.

У звичайних умовах народ жорстко критикував би Зеленського за персональний склад його партії, особливо "слуг народу" у Верховній Раді та місцевих радах, включаючи і колаборантів з ворогом, і корупціонерів, і авторів сумнівних ініціатив. Однак зараз для народу не важливо, кого Зеленський зробив депутатами. Народу набагато важливіше, щоб Зеленський виграв війну.

Тож народ не тільки не переноситиме на Зеленського своє погане ставлення до "слуг народу". Він швидше зганятиме на "слугах народу" і взагалі на команді президента всі свої претензії до Зеленського. Чому? Це можна зрозуміти з відповідей на інше питання того самого соцопитування.

За критику влади, але проти розхитування ситуації

Респондентів попросили висловитись, чи можна в період війни критикувати дії влади. Було запропоновано три варіанти відповідей.

13% вважають, що "не можна допускати жодної критики дій влади — зараз важливіше не розхитувати ситуацію в суспільстві".

50% сказали, що "критика окремих, можливо, невдалих рішень влади має зберігатися, проте бути виваженою і конструктивною, щоб не розхитувати ситуацію в країні".

31% заявили, що "критика має бути жорсткою і безкомпромісною — тільки так можна тиснути на владу для виправлення можливих помилок".

Тобто 81% підтримують критику влади, але 63% вимагають, щоб критика влади не розхитувала ситуацію в країні.

Зрозуміло, що це позиція саме на час війни (і це звучало у формулюванні питання). Люди реально бояться, що критика влади розхитає ситуацію в країні, і цим скористається ворог. Українці не хочуть допомагати ворогові і тому обмежують себе у критиці — самі собі закривають рота, коли хочуть сказати щось негативне про президента.

Ймовірно, цей мотив був і у респондентів, коли вони говорили, що "скоріше довіряють" Зеленському. Люди боялися, що якщо опитування покаже велику недовіру до президента, це розхитає ситуацію в країні на радість ворогові.

І коли українці наважуються на критику, вони швидше обирають своєю мішенню "слуг народу" чи абстрактне "оточення Зеленського", але не самого президента. Просто тому, що бояться нашкодити країні, перешкодити перемозі. А перемога — це безумовний найвищий пріоритет.

Про те, як працює ця екстремальна політична логіка, видно з відповідей на ще три запитання того ж соцопитування.

Відтермінування підсумків

У зв'язку з п'ятою річницею президентства Зеленського респондентів запитали, наскільки він виконав чи ні свої передвиборні обіцянки. Половина опитаних оцінили, що він не виконав навіть половини обіцяного (25% сказали, що "жодена з обіцянок не була виконана", ще 25% — що "меншість обіцянок було виконано"). І лише 18% заявили, що виконано більше половини (13% — "більшість обіцянок", 5% — "усі або майже всі обіцянки"). 19% віддали перевагу обережній відповіді, що було виконано "близько половини обіцянок".

Також було поставлено питання, як за п'ять років президентства Зеленського змінився рівень демократії в Україні. 43% оцінили, що ситуація з демократією погіршилася, і лише 19% сказали, що вона покращала.

Схоже співвідношення відповідей вийшло і на питання: "А як загалом за період президенства Володимира Зеленського змінилася ситуація в економіці: створення умов для розвитку, прозорість правил, справедливість ставлення до бізнесу з боку влади тощо?" 49% побачили, що ситуація з економікою погіршилася, і лише 17% заявили про покращення.

Як бачимо з відповідей на ці три питання, задоволених підсумками виконання обіцянок значно менше, ніж незадоволених: 18% проти 50%. Аналогічно оцінюються успіхи Зеленського у зміцненні демократії: 19% проти 43%, як і в розвитку економіки: 17% проти 49%. Проте рейтинг довіри-недовіри показує зворотну картину: 59% проти 36%. Тобто люди визнають, що після п'яти років обіцянки залишилися невиконаними, демократія згорнута, свобода бізнесу теж згорнута, але все одно Зеленському довіряють.

Звісно, у звичайних умовах усі вищезгадані негативи обов'язково позначилися б на рівні довіри. Але зараз усі ці негативи для народу другорядні або третьорядні. Людям неважливо чи маловажно, чи виконав Зеленський обіцянки, які він дав п'ять років тому, чи є в країні демократія і чи вільно дихає бізнес, що творять "слуги народу" та оточення президента і чи є серйозні підстави для жорсткої критики самого Зеленського.

Всі ці фактори не будуть визначальними, коли народ підбиватиме підсумки президентства Зеленського. Наразі час остаточних оцінок ще не настав.

"Мої п'ять років ще не закінчилися, через воєнний стан вони тривають", — оголосив Зеленський 21 травня, в п'яту річницю своєї інавгурації. І народу зараз дуже цікаво — можна навіть сказати: життєво цікаво, — чим закінчаться ці п'ять років, які триватимуть, доки не закінчиться війна.

Тільки перемога

Можливо, Банкова розраховує на формулу "війна все спише". Проте народ не має такого настрою. Народ згоден на іншу формулу: "перемога все спише".

Чому народу байдуже, чи виконав Зеленський обіцянки п'ятирічної давності? Відповідь дуже проста: зараз народу достатньо, щоб він виконав одну єдину обіцянку, яку він регулярно повторює під час повномасштабної війни: обіцянку перемоги.

"І перемога для України, і мир для України — досяжні. І вони для нас будуть дорожчими за будь що — за золото, срібло й бронзу всього світу. Ну а поки що… Стоїмо! Тримаємось! Переможемо!" — надихав Зеленський українців 12 березня 2022 року. "Обов'язково маємо перемогти", — вкотре підтвердив він 1 квітня 2024 року.

Тобто народ готовий пробачити Зеленському всі негативи не тому, що зараз триває війна. А тому, що він чекає від президента обіцяної перемоги. На цій обіцянці побудовано всю офіційну пропаганду після 24.02.2022, включаючи і виступи представників влади, і телемарафон, і позитивних блогерів Банкової, і газету "Слуга народу", яка в останні місяці з'являється у поштових скриньках у різних містах.

Можна, звісно, сказати, що народ став заручником цієї обіцянки. Але не меншою мірою це стосується і самого Зеленського. Наприклад, він може почати бурхливо розвивати демократію та повертати свободу бізнесу. Може згадати свої обіцянки та почати виконувати невиконане. Може прибрати з посад у своєму офісі, уряді, парламенті та керівництві партії "Слуга народу" персон із високим рівнем недовіри. Може дозволити і навіть зажадати, щоб його жорстко критикували на телемарафоні. Але все це не відверне увагу людей від головного: вони чекають на обіцяну перемогу.

Напевно, можна збудувати пропаганду інакше. Не обіцяти перемогу, але скромно говорити, що це "наша мета" — "перемога за будь-яку ціну, перемога попри всі жахи, перемога, яким би довгим і важким не був до неї шлях; бо без перемоги нам не вижити". А обіцяти "лише кров, працю, сльози та піт". Але для цього потрібно мати політичну мужність і політичну мудрість Вінстона Черчілля. І не думати про сьогоднішні рейтинги — вони не матимуть жодного значення, якщо не буде перемоги.