Тут міни є. З чого українська армія накриває противника вогнем
Війна на Донбасі призвела до повного переосмислення ролі і місця на полі бою різних вогневих засобів. Особливо це стосується української армії, яка станом на 2014-й являла собою, по суті, якусь пародію на радянську армію з усіма її достоїнствами і недоліками. Головне, що ця армія була "заточена" на повномасштабну війну з використанням як мінімум тактичної ядерної зброї і отруює хімії.
Тільки після подій весни - літа 2014-го почалося повільне, але кардинальна зміна загальної концепції застосування. Так, у частинах з'явилися спершу волонтерські, а після і серійні безпілотні літальні апарати різних типів, десантники умовно радянського зразка отримали танки і артилерію.
Однак ахіллесовою п'ятою для сухопутних військ була і поки що залишається насиченість частин мінометами. Як показав досвід бойових дій низької інтенсивності, особливо під час позиційної війни, роль цих вогневих засобів складно переоцінити. Основною перевагою міномета є відносно висока скорострільність, мала маса, простота пристрою і бойового застосування, постійна готовність до відкриття вогню, досить проста підготовка розрахунку.
До осені 2017-го в умовах позиційної війни наші військові на лінії зіткнення розробили власну вкрай ефективну тактику "кочують батарей". Як правило, після постійних обстрілів бойовиками на конкретній ділянці фронту командир батальйону формує групу вогневого впливу в складі мінометного взводу - три мінометних розрахунку з транспортними засобами і групою прикриття, посилену автоматичним станковим гранатометом АГС-17. Після цього слід проведення дорозвідки цілей з допомогою безпілотника, в ході якої коригувальники визначають не тільки мети для удару, але і місце майбутньої вогневої позиції. Потім відбувається швидке висування, швидкий вогневої наліт по цілі (не більше трьох серій по 12-15 хв.) і догляд. Така проста, але ефективна схема ускладнює виявлення вогневої позиції противником і відкриття вогню у відповідь.
Мобільна тактика вимагала і нового озброєння, так що одним із пріоритетів подальшого розвитку сухопутних військ стала розробка мобільного мінометного комплексу.
У березні 2017-го був оголошений конкурс на розробку мобільної мінометної системи. Практично відразу визначився і переможець - підприємство "Укроборонсервіс", яке входить до складу концерну "Укроборонпром". Його менеджери запропонували довести до вимог військових зразок, створений на базі бронеавтомобіля "Барс-8". Досвідчений зразок був представлений на київській збройовій виставці "Зброя та безпека-2016".
Втім, особливого вибору не було. На базі БТР-3 в рамках тайського замовлення були розроблені самохідні міномети БТР-3 М1 (82-мм) і БТР-3М2 (120-мм), дослідні зразки яких потрапили в Національну гвардію України, проте відомостей про прийняття їх на озброєння немає. Був ще проект легкого самохідного міномета від компанії UKRAINIAN ARMOR на базі бронеавтомобіля "Варта". Однак далі "папери" справа не пішла.
Великою проблемою став вибір власне артилерійської частини для міномета. Після серії випробувань було прийнято рішення купувати цей елемент за кордоном. У підсумку вибір припав на 120-мм міномет Alakran іспанської фірми Everis Aeroespacial y Defensa U. S. L. Спочатку був куплений один зразок для всебічних випробувань, а потім, за деякими даними, було підписано угоду про локалізації виробництва в Україні.
Цікаво, що сама система досить сучасна, однак на озброєнні іспанської армії не складається. Як повідомляють західні ЗМІ, виробництво міномета було запущено в кінці 2017-го "для неназваного іноземного замовника". За цими ж даними, підприємство випускає по 15 систем в місяць.
Буквально днями "Укроборонпром" розмістив в мережі відео, на якому батарея таких самохідних мінометів проводить демонстраційні стрільби в рамках приймально-здавальних випробувань на одному з полігонів. Цікаво, що вперше озвучена офіційна назва комплексу - "БАРС-8ММК 4909 120 А".
Стверджується, що ці машини вже перебувають на озброєнні ЗСУ у складі однієї з механізованих бригад. Сформовано і штатний розклад: мінометна батарея, крім власне розрахунків мінометів, складається з відділення розвідки з безпілотником, а також відділення підвозу боєприпасів.
Цікаво відзначити, що база для цих комплексів (модифіковані бронеавтомобілі "БАРС-8") виробляються на потужностях приватного підприємства НВО "Практика", яке нині потроху займає позиції найбільшого виробника бронеавтомобілів класу 4х4 для армії та інших силових структур.
Зазначимо також, що, судячи з усього, для наведення міномета на ціль використовується електромеханічна система з резервним ручним дублюванням. Досить стандартною є система управління вогнем, яка може використовувати як дані від безпілотника, так і від радара контрбатарейної боротьби.
Таким чином, армія отримує в своє розпорядження досить мобільне засіб з дальністю стрільби до 7200 м і возимым боєкомплектом в 60 хв. Масове насичення такий сучасною технікою дозволяє армійцям більш гнучко реагувати на зміну тактичної обстановки на передових позиціях. А значить, є велика частка ймовірності, що на будь-яку провокацію на лінії зіткнення на Донбасі бойовики окупаційного корпусу будуть отримувати потужну і точну відповідь.
