Засідка з бар'єром. Як Рада влаштувала "контрреволюцію" народному президенту Зеленському

Перемогу Володимира Зеленського на президентських виборах з небувалою для України підтримкою виборця багато назвали "мирною революцією". Але вже на третій день після інавгурації народні депутати досить несподівано влаштували новому президенту "контрреволюційний заколот", з тріском провалив його пропозицію про внесення змін у виборче законодавство.

Мова йде про скасування мажоритарної складової закону про вибори і зниження виборчого бар'єру з п'яти до трьох відсотків. У вівторок, 21 травня, після консультацій Зеленського з лідерами фракцій здавалося, що більшість гравців згодні і на дострокові вибори, і на запропоновані зміни правил гри.

Однак після того, як указ про розпуск парламенту був підписаний, а Зеленський призначив главою своєї Адміністрації адвоката Коломойського Андрія Богдана (що як мінімум сумнівно з точки зору законності, оскільки і безперечних підстав для розпуску парламенту у президента немає, і Богдан підпадає під люстрацію), депутати дали чолі держави досить жорстку відсіч.

На позачерговому засіданні парламенту, ініційованому Зеленським 22 травня, законопроект президента не просто провалили, але навіть не включили до порядку денного. За включення в роботу Ради законопроекту про нових виборчих правил проголосували 72 депутати. Після чого позачергове засідання було закрито, і новий народний президент залишився ні з чим.

72 голоси, які підтримали ідею президента, склалися з депутатів групи УДАР Віталія Кличка, частини оппоблоковцев (як ахметовських, так і левочкиновских), "Самопомочі", "Батьківщини" та деяких позафракційних депутатів.

Інші не просто не проголосували за президентський законопроект, але і піддали нового главу держави досить жорсткої публічній критиці, звинувативши його в спробі рейдерського захоплення країни", "нехтування Конституції", спробі узурпувати владу і так далі. Найбільш яскраво виступили проти президента радикали Олега Ляшка, "Народний фронт" і більша частина БПП. Але особливо примітно, що проти ініціатив Зеленського виступила група "Відродження", також прямо пов'язана з Ігорем Коломойським.

Таким чином, Зеленський зазнав своєї першої поразки в боротьбі з українським парламентом. Причин для цього кілька, і головна з них формулюється досить просто. Скасування мажоритарки просто не вигідна більшості депутатів чинного парламенту, і в першу чергу безпосередньо мажоритарників, яких у залі половина. Запропоноване натомість зниження прохідного бар'єру до 3% задовольнило дуже небагатьох, навіть не дивлячись на серйозний ризик втратити рейтинг в результаті конфронтації з "народним президентом".

Дуже важливо ще й те, що депутати просто злякалися нахрапа, з яким Зеленський почав розпускати парламент. Президент міг хоча б створити видимість законності своїм діям і призначень, але, схоже, свідомо не став цього робити, розраховуючи продавити свої рішення без будь-якої юридичної казуїстики. Крім того, багатьох насторожило ініціатива свіжоспеченого голови АП Богдана провести референдум з питання переговорів з Росією по Донбасу. В результаті, рішуче відшиваючи ініціативи Зеленського, депутати дали новому президенту зрозуміти, що з ними потрібно рахуватися і домовлятися, а не ламати парламент через коліно.

Особливо знаковою у цій ситуації виглядає позиція "Відродження" і, відповідно, Ігоря Коломойського. Олігарху, який і привів Зеленського до влади, схоже, ідея скасування мажоритарки також категорично невигідна. Адже якщо б виборче право поміняли на догоду "Слузі народу", в якої немає сильних мажоритарних кандидатів, за суто пропорційною системою партія Зеленського могла б одержати кількість мандатів, близьке до більшості. У такій ситуації партія президента могла б створити коаліцію з політсилою, впливу на яку Коломойський не має, та й інтереси самого Коломойського цілком могла б ігнорувати. До того ж Коломойському куди вигідніше вирішувати питання з окремими мажоритарними кандидатами, ніж мати справу відразу з цілими фракціями. Та й шанси "Відродежння" пройти в парламент за наявності мажоритарки куди вище, ніж без неї, а "Відродження" у вигляді противаги "Слузі народу" для Коломойського також необхідна.

Таким чином, ідея змінити виборчий закон, швидше за все, не пройде. Адже указ про розпуск парламенту вже підписаний і повинен бути опублікований в найближчий час, що дасть старт виборчій кампанії. При цьому в указі прописана дата наступних виборів - 21 липня, тобто останню неділю 60-денного виборчого циклу, і якщо тягти з публікацією указу, розраховуючи, що на найближчому пленарному тижні депутати все-таки погодяться на умови Зеленського, то текст указу буде суперечити законодавству і його доведеться скасовувати і видавати новий, вже з новою датою виборів, яка зміститься на тиждень.

Крім того, не можна повністю виключати, що у час, що залишився більшість парламенту змінить закон по-своєму, наприклад, на закон з відкритими списками, який також невигідний Зеленському. Відповідний проект вже запропонував БПП. Крім того, може бути оскаржений як неконституційний і указ про розпуск парламенту, що ставить під удар і можливість проведення дострокових виборів.

Все це потенційно може перерости в серйозне протистояння між президентом і парламентом і, як наслідок, до політичної кризи, що здавалося зовсім неймовірним в перший день після інавгурації. Природно, опонування Зеленському з його нинішнім рейтингом у 73% може дуже дорого обійтися нинішнім парламентським партіям. Адже вибори все одно дуже скоро, а команда Зеленського однозначно буде все валити на "антинародний парламент", який не дає працювати "народному президенту". Однак у стратегічному розумінні жорстке протистояння на нинішньому етапі цілком може конвертуватися в зростання рейтингу в більш далекій перспективі, коли у багатьох настане неминуче розчарування в "народному президентові" і альтернатива йому буде цілком очевидною.