Запасний полк. Як в Україні повернули в стрій списані танки Т-72

Мова йде про заключної частини 45-денних навчальних зборів окремої танкової бригади Корпусу резерву.

"Якщо раніше ми спостерігали в основному за підготовкою резервістів першої черги, це той резерв, який йде на доукомплектування бойових частин, то зараз ми ведемо мову про підготовку резерву другої черги. Це військовослужбовці, які йдуть на комплектування військових частин резерву - частин, що заново формуються, які повністю комплектуються резервістами", - прокоментував вчення генерал армії Муженко.

Поки абсолютно незрозуміло з нумерацією нової частини і йдеться про 3-й або 5-й танковій бригаді, але це в принципі не важливо. Важливо те, що вперше за 27 років історії незалежної України зроблені реальні кроки для формування резервного танкового підрозділу - за радянськими мірками обрізаних дивізії чи полку виходячи із заявленою чисельністю 3 тис. осіб).

Принцип залишився той самий, як при СРСР - формуються всі структури, потрібні для розгортання бригади (в даному випадку три танкових батальйону), укомплектовуються танками та необхідною технікою, штатними офіцерами (на рівні 10% від необхідної кількості) і під час мобілізації конкретні штатні посади укомплектовуються конкретними військовослужбовцями запасу. Бойове злагодження по ідеї повинно відбуватися досить регулярно (принаймні, раз на рік) на подібних 45-денних зборах.

Цікавий і вибір матчастини для танкової бригади резерву - це танки Т-72, відновлені нашими танкоремонтными заводами і модернізовані за стандартами ВСУ. Вибір був досить очікуваним - ще з радянських часів танк Т-72 вважався більш простим для освоєння особовим складом, ніж, наприклад, Т-64 (і багато в чому саме тому користувався величезним попитом в розвиваються країнах Азії і Африки).

На момент анексії Криму і початку війни на Донбасі офіційно танк Т-72 на озброєнні ЗСУ не складався. Всього близько двох десятків Т-72 перебували в навчальних частинах - в "Десні", на Яворівському полігоні, у Харкові - для підготовки механіків-водіїв інженерних машин на базі танка.

Однак у зв'язку з розгортанням нових бригад і втратами досить великої кількості Т-64 знадобилося багато танків. Тому восени 2014 р. Т-72 був прийнятий на озброєння ЗСУ. На той момент це була вимушена міра, так як за вогневої мощі, системи управління вогнем і бронезащите танк Т-72 поступається Т-64, а забезпечення запчастинами і підготовка екіпажів двох по суті різних танків представляють величезну логістичну проблему. Згодом з прийняттям на озброєння ще і Т-80 ситуація з постачанням тільки погіршилася, але, по всій видимості, це витрати військового часу - навряд чи хтось залишить на озброєнні армії після війни одразу три типи танків з абсолютно різними підходами до обслуговування та застосування.

Тому в танкові бригади Т-72 не пішли, а були віддані на озброєння "нових" мотопіхотних і моторизованих бригад, сформованих переважно на базі батальйонів територіальної оборони. Причому танки отримали нову систему динамічного захисту, радіостанції турецької компанії Aselsan та "Либідь-К-2РБ" (фактично Motorola збірки київської фірми "Доля і Ко.Лтд"), комплект навігаційної апаратури ГЛОНАСС/GPS СН-3003 "Базальт" та інші елементи модернізації "по-українськи".

На випробуваннях знаходиться і абсолютно нова модифікація від Київського бронетанкового заводу, яка отримала назву Т-72АМТ. На цей танк встановлені російські двигуни В-84-1, 12,7-мм зенітна кулеметна установка з дистанційним управлінням (від танка Т-64БВ), комплекс динамічного захисту за зразком танка Т-72УА, тільки з частковим застосуванням елементів комплексу "Ніж", ведучі колеса з гусеницями по типу Т-80 і т. д.

Цікавою особливістю є можливість застосування танкової керованої ракети "Комбат" розробки і виробництва Київського державного конструкторського бюро "Луч" з максимальною дальністю стрільби в 5 км.

Однак, судячи за неофіційними даними, випробування машини йдуть вкрай непросто і на даний момент мова про прийняття цього варіанту модернізації основної модифікації Т-72А мови не йде.

Повертаючись до бригад резерву, варто відзначити, що подібні формування (принаймні, мотопехотные) створюються при кожному оперативному командуванні, яких, нагадаємо, на сьогодні чотири - "Захід" (штаб - в м. Рівне), "Схід" (р. Дніпро), "Північ" (р. Чернігів) і "Південь" (р. Одеса) - і несуть номер "6х".

На сьогодні. за даними Міністерства оборони України, оперативний резерв Збройних сил України становить понад 158 тис. осіб, що дозволяє говорити про досить потужною складовою боєготовності Збройних сил.

В цілому ж можна говорити, що тенденція створення резервних бригад в наших умовах дуже правильна - навряд чи коли-то Україна зможе утримувати армію, за чисельністю порівнянну з російської. Саме тому за підготовленим резервом та створенням реально працюючої системи територіальної оборони майбутнє.