Запас міцності вичерпався. Чому невдоволення жителів ОРДЛО вже не перебивається пропагандою
В огляді "ДС" - головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу
Життя в паралельних світах
Минулий тиждень остаточно довела, наскільки ватажки російських окупаційних адміністрацій в Донецьку і Луганську відірвані від оспіваного російськими пропагандистами "народу Донбасу". Це на картинці колаборантської телеканалів все виглядає чинно-благородно - там "всіма улюблений глава ДНР" Пушилин роздає під оплески залу премії "людина року", а його луганський "колега" Пасічник призначає вдову славного "козака"-бойовика Дрьомова "головним режисером Луганського російського драматичного театру імені П. Луспекаева". В паралельної реальності люди мало не в щоденному режимі відстежують чергове підвищення цін на продукти харчування (наприклад, тільки минулого тижня крупи та яйця подорожчали на рублевий "червончік", а м'ясо - на весь "полтинник"). При цьому жебрацьку зарплату (до 5 тис. руб. в місяць) більш-менш регулярно отримують тільки класичні бюджетники - дрібні клерки окупаційних адміністрацій, вчителі, лікарі та інші працівники державних відомств, установ і організацій".
Але і цей самий підневільний люд, а також студентів і школярів тепер стало дуже важко зігнати на всілякі пропаганда-шоу. Що, до речі, наочно продемонстрував 22 січня "жалобний мітинг з жертвам Боссе" (в цей день в 2015 р. на селищі Боссе в Донецьку під обстріл бойовиків потрапив тролейбус з пасажирами, ніж окупанти, само собою, звинуватили київську хунту"). На відміну від попередніх років, на "жалобні заходи" прийшли кілька сотень закінчених ватниц-стареньких, фотографуються під символічною вивіскою магазину "Свіже м'ясо". Однак ні молоді, ні бюджетників середнього віку тут не було видно. Тобто "план обов'язкової явки" на цей раз виявився геть зірваним як донецькими школами і вузами, так і муніципальними організаціями міста.
Хоча у чоловіків-бюджетників для такого "прогулу" є поважна причина - їх масово і примусово відправляють на так звані "військові збори". За свідченнями очевидців, кандидатів на майбутнє "гарматне м'ясо" зазвичай звозять на військові полігони російської окупаційної армії, де змушують мерзнути в протигазах сім-вісім годин. Правда, в кінці "військовозобов'язаних" все ж чекає нагорода - їм видають обіцяні 500 руб. за "збори" і поки відправляють додому.
Шахтарська зарплата - 6 рублів
Що таке нині для живуть в окупації цілих півтисячі рублів (близько 200 грн.), стає зрозуміло, коли вникаєш в глобальну ситуацію хронічних невиплат зарплат в ОРДЛО, насамперед місцевим шахтарям. Спроби гірників організувати з цього приводу якісь страйки душаться поліцаями і фээсбэшниками на самому корені, але, крім батога, також використовується пряник - поповнення зарплатних шахтарських рахунків мізерними сумами. Іноді цифри "зарплат" просто смішні, як, приміром, минулого тижня з цим зіткнулися робочі донецької шахти "Щегловська-Глибока". На телефони тамтешніх шахтарів прийшли СМС про зарахування на їх зарплатний рахунок по 4 або 6 руб., щасливчикам перерахували таку "зарплату" навіть двічі, ну а зовсім обраним - взагалі тричі.
Причому роботяги іншого профілю не отримують навіть цього. Так, минулого тижня стало відомо про те, що з-за нескінченного відсутності оплати праці (всього-від 4 до 5 тис. руб. в місяць) одномоментно звільнилися 25 донецьких водіїв трамваїв, так що на деяких маршрутах тепер ходять по одному трамвайного вагону. А незабаром, ймовірно, трамваї будуть переважно іржавіти, в депо, тому що водити їх стане просто нікому, а рейки в окупованому Донецьку "владу" швидко розберуть на металобрухт, як це вже сталося в окупованому Луганську.
Там же, де була ще якась стабільність, як на тому ж Алчевському металургійному комбінаті, віджатому відомої південноосетинської фірмою генералів ФСБ "Внешторгсервис" остаточне "покращення" вже зовсім близько: 23 січня була зупинена перша піч цього заводу, а 25 січня - головна піч підприємства №5. Благо нещодавно впала під вагою снігу дах над одним із цехів меткомбінату в Алчевську нікого не придавила. Чого не скажеш про нещасний випадок на Дебальцевському заводі металургійного машинобудування, де після "крышепада" 21 січня завалів витягли тіло місцевої завідуючою складом. Одним словом, за останні майже п'ять років російської окупації запас міцності став безповоротно вичерпуватися по всьому ОРДЛО.
В очікуванні "пенсійної реформи"
Тим часом все літнє населення обох "народних республік" буквально завмер в гіркому передчутті глобальної "пенсійної реформи", що передбачає виплату пенсій від Росії-матінки виключно за "паспортами ДНР і ЛНР". Більше того, чутки повняться про плани російських окупаційних адміністрацій примусово вилучати у старих українські паспорти. Нібито на цей рахунок вже підготовлені в Донецьку і Луганську відповідні "урядові розпорядження", мовляв, чекають хіба що відмашку з Москви.
Само собою, місцевим пенсіонерам, які отримують дві пенсії (російську на місці і українську при виїзді за КПВВ), така перспектива, м'яко кажучи, дуже не подобатися. А тут ще ОРДЛО-пропаганда активно тиражує фейки про те, що з дня на день "Україна перекриє лінію розмежування на період президентських виборів". Тому на всіх пунктах пропуску на контрольовану українським урядом територію останнім часом спостерігається справжній ажіотаж - в окремі добу через КПВВ переміщуються понад 40 тис. осіб (більшість - пенсіонери), яких не лякає ні багатогодинна штовханина на морозі, ні реальна загроза власному життю і здоров'ю.
Між іншим, як повідомили на цьому тижні в управлінні з координації гуманітарних питань ООН, в 2018 р. при перетині лінії зіткнення на Донбасі померли понад 50 чоловік, а з початку 2019-го - вже вісім людей і всі похилого віку. Остання така трагедія трапилася 21 січня, коли між "нульовими" блокпостами поблизу КПВВ "Станиця Луганська" помер 72-річний дідусь. Причина його смерті достеменно невідома, але, за попередньою інформацією, у літнього чоловіка було хворе серце.
