Заокеанські "кольти". Чи зможе Канада позбавити ВСУ від "калашникових"
Зрозуміло, що про конкретному контракті мови не йде (і сам представник канадської фірми говорить про те, що демонстрацію зброї в Україні проведуть тільки влітку нинішнього року), але сам факт того, що західні виробники фактично шикуються в чергу на озброєння ЗСУ, багато про що свідчить. Насамперед про те, що українські військові на міжнародному рівні озвучили свої потреби в новому стрілецьку зброю.
Сьогодні, після майже чотирьох років війни на Донбасі, цілком очевидно, що для контрактної армії, яку будує Україна, радянські автомати Калашникова застаріли як морально, так і фізично. І в принципі у військового керівництва вже зараз є розуміння простих речей, які усвідомили наші східноєвропейські сусіди після вступу в НАТО. Радянська стрілецька зброя спочатку проектувалося в мобілізаційному варіанті - як дешеве і доступне для мобілізованого бійця. При цьому природно, що на першому плані була надійність і легкість обслуговування. А ось характеристики - справа друга. Саме такий автомат був потрібен для багатонаціональної армії, яка будувалася на призовному принципі.
На Заході ж відразу після закінчення Другої світової панувала зовсім інша тенденція, в рамках якої автомат розглядався як воістину індивідуальний зразок зброї, яке кожен контрактник міг пристосовувати під свої потреби. Варто згадати, що саме західні зразки вперше отримали можливість модифікації як для лівші, так і для правші, причому в польових умовах. Природно, що така зброя не могло коштувати дешево і вимагало до себе зовсім іншого ставлення.
Тому вже з 2015 р. наші військові почали пошук оптимального варіанту для переозброєння армії. Майже природно вибір припав на американські автомати М16А1 і M4 (вірніше буде сказати, сімейства AR-15). Тим більше що досвід виробництва (точніше, локалізованої складання) подібної зброї у нас в країні вже є - з 2011 р. фірма "Зброяр" з комплектуючих американської фірми Rock River Arms Inc. випускає кілька варіантів цивільної самозарядної напівавтоматичної гвинтівки Зброяр Z-15. Причому як під "мисливські" калібри .223 Remington, .458 SOCOM, так і під "радянський" 7,62×39 мм З початком війни на Донбасі різними шляхами (передусім з добровольчими підрозділами) це зброя потрапляло на фронт, де заслужило славу цілком надійного і зручного.
Потім в 2017 р. була гучна історія з підписанням меморандуму про виробництві "Укроборонсервісом" спільно з американською компанією Aeroscraft автоматичної гвинтівки M4 - WAC-47. За повідомленнями ЗМІ, це має бути зброя модульної конструкції, яка зможе "працювати" як з патронами калібру 7,62×39, так і 5,45×39. Тобто тими калібрами, які офіційно перебувають на озброєнні ЗСУ. Фактично ні про які натовських стандартах мови не йде. Після демонстрації на полігоні чотири гвинтівки було відправлено в діючу армію - за деякими даними, в 3-й полк СЗГ. Однак поки ніяких повідомлень про подальші кроки "Укроборонпрому" для просування цього проекту немає.
І ось тепер - Colt Canada - фірма, яка спеціалізується на поставках канадської армії двох зразків Diemaco C7 і C8. По суті це модифіковані варіанти американських автоматів М16А1 і M4 відповідно. Найголовніше, що відрізняє їх від інших варіантів, які пропонуються для озброєння національної армії, - калібр. А саме те, що вони виробляються тільки під патрон 5,56×45 мм НАТО.
І так - варто зазначити, що фірма відзначилася у 2007-2008 рр. постачанням великої партії (2500 шт.) своїх автоматів C7 для потреб афганської армії. Однак через східної специфіки поводження зі зброєю (мало того, безкоштовним) їх експлуатували всього три роки. Після чого на гроші американських платників податків вже в Росії і Східній Європі були куплені автомати Калашникова.
Цікаво, що перехід на систему AR-15 стає досить стійкою тенденцією на всьому пострадянському просторі. Так, наприкінці січня 2018 р. на засідання колегії Державного військово-промислового комітету Білорусі чиновникам і військовим був представлений місцевий варіант автоматичної гвинтівки американського сімейства AR-15 під радянський проміжний набій 7,62х39 мм
Говорячи про перспективи переозброєння армії та інших силових структур на американські гвинтівки, не варто забувати і про економічно-політичної складової цього питання.
Адже допомогти нам верстатами для організації як збройового виробництва, так і виробництва патронів найпростіший для американців "гібридний" спосіб передачі нам летального зброї. Такого обладнання за 50 років випущено в Штатах і у союзників більш ніж достатньо, і зараз на хвилі протистояння з Росією по всьому світу і масового переозброєння на більш сучасні зразки їх просто нікуди дівати. А нам навіть зразки 20-30-річної давності - величезний технологічний прорив. В цьому плані набагато більш цікавий варіант "Укроборонпрому", а не канадців.
Таким чином, можна сміливо говорити, що сьогодні прийнята військово-політичним керівництвом стратегічна лінія на заміну в осяжному майбутньому наявного стрілецької зброї радянських калібрів на аналогічне західне виглядає цілком осудною можливістю швидкого реформування Збройних сил. Як це все буде реалізовано в нинішніх умовах - це інше питання, але при пильному уваги і контролю "великого брата" є шанс, що цей напрямок скоро знайде і реальні обриси.
