Ляшко і імпічмент. Несмішний анекдот з бородою

Після вчорашніх парламентських пристрастей навколо Юрія Шухевича і його невдалого проекту постанови про імпічмент президента України Петра Порошенко, лідер Радикальної партії Олег Ляшко несподівано дістав зі схованки свій завалявшийся законопроект від 3 березня минулого року "про спеціальної тимчасової слідчої комісії з розслідування справи про усунення президента України в порядку імпічменту" і почав наполегливо вимагати від колег за нього проголосувати, причому терміново.

Послухавши емоційний спіч лідера радикалів про цьому законопроекті, можна було б зробити висновок, що сам Ляшко ініціює імпічмент Порошенко, і багато прихильників політичного таланту Олега Валерійовича, не виключено, що саме так і подумали. Однак насправді ніякого імпічменту для Порошенка Ляшко не готує, а лише спрямовує свій імідж борця з "баригою", зіпсований вчорашньої спецоперацією проти Тимошенко.

Логіка головного радикала дуже проста. Вчора, фанатично звинувачуючи Тимошенко у роботі на Москву і розповідаючи про те, як намагалися використовувати Юрія Шухевича, щоб той зачитав з трибуни проект постанови про імпічмент Порошенко, Олег Валерійович виглядав як молодший партнер команди президента, якому останнім часом яскраво опонував. І тільки лінивий не говорив учора про певний союзі, який склався між Ляшком і Банкової. Щоб нівелювати цей негативний ефект, Ляшко, не довго думаючи, вирішив сам стати импичментотворцем. Благо який-ніякий законопроект на цю тему в скарбничці радикалів був, і був вийнятий на загальний огляд і настійно рекомендовано до голосування.

Варто Петру Олексійовичу переживати з цього приводу? Зрозуміло немає. Ніякої імпічмент йому не загрожує. Навіть якщо парламент проголосує за ляшковский законопроект, принципово нереализуемую процедуру імпічменту це не особливо змінить.

Нагадаємо, процедура відсторонення президента від влади в порядку імпічменту прописана в статті 111 Конституції України, а це означає, що ніякий закон кардинально змінити цю процедуру не зможе. Він зможе лише роз'яснити деякі не достатньо врегульовані моменти.

Що ж передбачає Конституція. Для того, що б позбавити президента влади, народним депутатам для початку потрібно ініціювати питання про усунення президента в порядку імпічменту простою більшістю голосів. Зараз 226 голосів для подібної ініціативи в парламенті зрозуміло немає, але якщо б і були, то це лише перший крок, який ініціаторам рівно нічого не гарантує.

Далі депутати повинні створити спеціальну тимчасову слідчу комісію для розслідування фактів "державної зради або іншого злочину" (саме так Конституція формулює можливі підстави для імпічменту), здійсненого президентом. При цьому до складу такої комісії мають входити спеціальний прокурор і спеціальні слідчі. І ось тут починаються юридичні тонкощі.

По-перше, закону про "спеціальних тимчасових слідчих комісіях" в природі не існує, як і не існує категорії "спеціальних слідчих і прокурорів". І саме цей пробіл зголосився заповнити Ляшко своїм законопроектом. Документ визначає порядок формування такої комісії, порядок її роботи, визначає функції спеціальних слідчих і прокурорів і так далі. Варто відзначити, що заповнити ці прогалини намагалися і раніше, але процес завжди спускалося на гальмах. Але навіть якщо закон Ляшко і буде прийнятий, то процедуру імпічменту це полегшить не на багато.

Після того, як СВСК проведе розслідування, її звіт повинен розглянути парламент і тепер вже конституційною більшістю в 300 голосів офіційно звинуватити президента у вчиненні злочину. Яка ймовірність, що проти будь-якого президента збереться конституційна більшість - питання риторичне. Поки українська історія таких прикладів не знає. Але навіть наявність 300 голосів за імпічмент нічого ініціаторам позбавлення президента влада не дає.

Далі процедура передбачає напрямок звинувачення парламенту в Конституційний суд і Верховний суд. І той, і інший повинні погодитися зі звинуваченнями депутатів і винести відповідний вердикт. І тільки в разі, якщо обидва суду дадуть добро, питання знову повертається до депутатів, аби ті прийняли остаточне рішення, тільки тепер їм потрібно вже не 300 голосів, а три чверті від конституційного складу Ради. Тобто 339 голосів, що навіть більше ніж фантастично.

Не потрібно забувати і про вплив президента на Конституційний і Верховний суди, а у розпорядженні суддів є досить різного роду юридичних інструментів, щоб оскаржити будь-яке звинувачення на адресу президента.

Загалом, Ляшко може скільки завгодно агітувати за свій варіант закону про спеціальні ТСК, біля президентського крісла і крім цих комісій досить запобіжників, щоб гарантувати неможливість імпічменту, але і безглуздість його ініціювання. Як показує досвід українського політичного процесу, Майдан - набагато більш ймовірний та дієвий механізм імпічменту, ніж сам імпічмент.

Що ж стосується Ляшка, то йому зараз важливо відібрати у Тимошенко звання головного опозиціонера. А для цього потрібно з одного боку "мочити" Юлію Володимирівну, що радикал робить вже другий день, а з іншого - постаратися не виглядати союзником Порошенко. І імпічмент в руках Ляшко служить тільки цього.