Законне збагачення. Навіщо КСУ підклав влади свиню напередодні виборів

Інформація про згаданому вище рішенні з'явилася в ЗМІ увечері 26 лютого. У суді вирішили, що положення статті суперечать принципам верховенства права та презумпції невинуватості. Справа в тому, що формулювання статті передбачає вину чиновника у разі наявності у нього певних цінностей при відсутності доказів законності їх отримання, у той час як принцип презумпції невинуватості потребує рівно протилежного - людина невинний, поки немає доказів його провини. Так що, підходячи чисто формально, юридичні підстави визнати скандальну статтю неконституційною у суду були. Тим не менш політичні аспекти такого рішення куди ширше юридичних.

Передісторія поки офіційно не оприлюднений рішення така: 12 грудня 2017 р. до Конституційного суду звернулися 59 народних депутатів від різних фракцій, зокрема, Дмитро Колесніков та Ігор Шурма від "Опозиційного блоку", Максим Поляков та Євген Дейдей від "Народного фронту", Антон Кіссе від "Відродження" та інші нардепи, в тому числі від Радикальної партії і президентської БПП.

Сама стаття з'явилася в Кримінальному кодексі у 2011 р. в рамках підготовки ще владою президента Януковича законодавства України до підписання угоди про асоціацію з ЄС. У своєму первісному варіанті ця стаття була "рятівною соломинкою" для корупціонерів. Тоді "хабарем" називали будь-яку незаконну вигоду, отриману за роботу, а до "збагачення" відносили таку ж вигоду, тільки не пов'язану з роботою чиновника, і перше адвокати часто перетворювали в друге. До того ж важливий був саме факт отримання блага, а не володіння ним - в результаті фігуранти цих справ часто відбувалися штрафами.

У 2014-2015 рр. в законодавство двічі вносили зміни, значно посиливши статтю про незаконне збагачення. Так, об'єктом розслідування став факт наявності майна, його походження вже нікого не цікавило. До того ж серйозність покарання стала залежати не від суми брудних грошей і активів, а від посади. Нардепи передбачили, що збагачення стає корупційним злочином, на нього не поширюється можливе пом'якшення покарання, і шансу отримати умовний термін злочинцям не залишили. Заарештувати могли за суму $35 тис., якщо законність походження активів не підтверджується доказами. Найтяжчий передбачене покарання - позбавлення волі на строк від п'яти до 10 років з конфіскацією.

Зрозуміло, що наявність такої статті значно спрощує антикорупційним органам роботу з виявлення фактів корупції. Так що немає нічого дивного, що стаття про незаконне збагачення стала однією з найулюбленіших у детективів НАБУ. Адже тепер достатньо просто взяти калькулятор, е-декларацію держслужбовця і порахувати різницю між задекларованими доходами та наличествующим майном. Чим НАБУ і займається не без задоволення і медійного супроводу. Так, на сьогоднішній день за статтею про незаконне збагачення відкрито 54 кримінальні провадження, а серед жертв переслідування виявилося досить чиновників і політиків найвищого рангу. Мова йде про нардепів Євгенії Дейдее, Олега Ляшка, Антона Геращенка, міністрах Павла Петренко та Володимирі Омеляне, генпрокурора Юрія Луценка, перший заступник голови СБУ Павла Демчине і багатьох інших.

Щоправда, жодних результатів, окрім гучних новин у ЗМІ, ці розслідування не принесли. З 54 справ до суду потрапили лише чотири, та й ті, швидше за все, не закінчаться обвинувальним вироком. Адже наскільки просто НАБУ відкрити справу через невідповідність цифр у декларації, настільки ж і підозрюваним нескладно знайти задовільне пояснення свого стану.

Показовим у даному випадку є справа Дейдея, який відбувся поясненнями, що просто позичив у товариша кілька мільйонів на дорогу нерухомість. У решти фігурантів таких справ теж вистачає друзів і родичів, готових без відсотків позичати солідні суми. Так що з відміною статті про незаконне збагачення в юридичній площині зміниться дуже небагато. Хіба що НАБУ втратить можливість імітувати бурхливу діяльність, та зникне інструмент для здійснення політиків інформаційних атак.

Що ж стосується політичних наслідків рішення Конституційного суду, то в першу чергу прийняття такого рішення за місяць до виборів - явно не на користь чинної влади. Власне, антикорупціонери почали розкручувати тему "влада скасовує антикорупційну реформу", навіть не чекаючи офіційного оприлюднення рішення КС. В першу чергу це б'є по президентові Петру Порошенку (мовляв, судді КС діяли якщо не за прямою вказівкою, то при потуранні глави держави), однак під удар потрапляють і інші кандидати в президенти, чиї представники виявилися в списку авторів звернення в Конституційний суд.

Так, для Порошенка подібне рішення Конституційного суду за місяць до виборів абсолютно невигідно, і можна було б запідозрити суддів КС в якихось політичних іграх. Однак, швидше за все, мотивація далеко не бідних суддів мінімізувати для себе і своїх добрих товаришів в інших органах влади ризики переслідування за незаконне збагачення явно сильніше лояльності до Банкової, причому незалежно від того, хто сидить у президентському кріслі.

Вся ця історія, безумовно, не обрадувала штаб чинного президента, і там пообіцяли оперативно підготувати новий проект статті про незаконне збагачення. В якості адвоката також виступив генпрокурор Юрій Луценко, зазначивши, що стаття де-факто не працювала, бо нічого трагічного на полях боротьби з корупцією не сталося.

З іншого боку, самі серйозні негативні наслідки від скасування статті за незаконне збагачення, причому для України як держави, а не для окремих політиків, які можуть виходити від наших західних партнерів. Не варто забувати, що криміналізація незаконного збагачення була однією з вимог ЄС при підготовці підписання угоди про асоціацію і щодо введення безвізового режиму. Зрозуміло, скасовувати безвиз або переглядати угоду ніхто вже не буде, але у Заходу, крім традиційної заклопотаності, є дуже дієвий важіль впливу на будь-яку українську владу. Це Міжнародний валютний фонд, одним із зобов'язань перед яким була і криміналізація незаконного збагачення.

Так що у майбутнього глави держави, хто б не був обраний, є всі шанси залишитися після виборів без грошей від МВФ, коли вони будуть особливо потрібні. А тому, швидше за все, в тому або іншому вигляді статтю доведеться в Кримінальний кодекс повертати, інакше утримати на плаву понівечену виборами економіку буде вкрай складно, якщо не неможливо. І те, як виписати нову редакцію статті, щоб і відповідати Конституції, і голоси в парламенті зібрати, і Захід не сердити, - стане серйозною головним болем для нової (старої) української влади.