Загадковий "приватний спонсор". Коли оголосять "українського організатора" підриву "Північних потоків"

Минулий тиждень ознаменувався раптовим вкиданням до американських, німецьких, британських медіа сенсаційних відомостей про хід розслідування торішніх диверсій на газопроводах "Північний потік" та "Північний потік — 2" у Балтійському морі. Ці публікації мали настільки великий резонанс, що їх змушені були коментувати високопоставлені західні діячі та президент України.

Ця інформаційна кампанія вже дала цілком конкретний результат. Після вибухів, що сталися 26 вересня 2022 р., у західній суспільній свідомості змагалися дві версії: замовником диверсії був Кремль чи Вашингтон. А тепер у них з'явився конкурент — версія про "українського організатора".

Куди веде "український слід"

Хвиля публікацій з обох боків Атлантики почалася 7 березня, хоча джерела витоків інформації були різні. Американські медіа посилалися на "розвідувальні дані, з якими ознайомилися офіційні особи США", а німецькі – на дані розслідування, яке проводиться спільно Німеччиною, Данією та Швецією. Причому в усіх статтях наголошувалося на тому, що "український слід" веде не до керівництва України, а до інших осіб, які діяли без відома влади.

Зокрема, газета New York Times повідомила, що трубопроводи підірвало "проукраїнське угруповання" з числа "противників президента Росії Путіна". Офіційні особи США заявили газеті, що "в них немає доказів того, що президент України Володимир Зеленський або його головні помічники були причетні до операції або злочинці діяли за вказівкою якихось українських урядовців". Схожа розповідь з'явилася і в газеті Washington Post.

Про те, що "сліди ведуть в Україну", того ж дня заявили й німецькі медіа, такі як газета Die Zeit та телеканали ARD та SWR. За їхньою інформацією, німецькі слідчі ідентифікували судно, яке використовувалося диверсантами: "його орендувала польська компанія, яка належить українцям". Die Zeit наголошує, що навіть якщо сліди ведуть в Україну, слідчим поки що не вдалося з'ясувати, хто замовив ймовірну групу виконавців.

9 березня журнал Der Spiegel опублікував опис та фотографію "підозрюваного" судна: це 15-метрова яхта Andromeda типу Bavaria Cruiser 50, взята в оренду на німецькому острові Рюген. Втім, не факт, що диверсанти використали саме це судно. Як зазначає New York Times, посилаючись на "європейського депутата, поінформованого наприкінці минулого року головною службою зовнішньої розвідки його країни", слідчі збирають інформацію приблизно про 45 "кораблів-примар", транспондери яких не були включені або не працювали, коли вони проходили через цей район, можливо, щоб приховати їх рух.

Головний сенс подібних публікацій, звичайно, не у всіляких технічних подробицях, а в тому, щоб переконати західних обивателів у достовірності версії про "український слід". Абстрактна команда диверсантів набуває реальних рис: ось, дивіться, їхня яхта, на ній знайдені сліди вибухівки, а незабаром, напевно, будуть виявлені учасники та замовники.

При цьому з'ясовується, що версія про "український слід" з'явилася давно, але інформація про це приховувалась, щоб не пошкодити іміджу України в очах західної громадської думки. "Західні спецслужби ще восени, тобто невдовзі після диверсії, направили європейським партнерським службам наведення, згідно з яким відповідальність несе українська команда, — розповідає Die Zeit. — Після цього, як повідомляється, з'явилися додаткові розвіддані, які вказують на те, що відповідальність може нести проукраїнське угруповання".

"З власної кишені"

Найяскравіше цю тему розвинула британська The Times. 8 березня вийшла стаття, яка так і називається: "Захід промовчав про підрив "Північних потоків", щоб захистити Україну". Тобто версія про "український слід" вже навіть не піддається сумнівам. Акцент переноситься на питання про те, чому п'ять місяців ця інформація приховувалася.

Починається стаття з розповіді про те, що вже через тиждень після підриву "Північних потоків" співробітники скандинавської (тобто датської чи шведської) делегації у Брюсселі залишили розвідувальний брифінг посольства, вражені рівнем деталізації отриманої інформації. "Підрив був здійснений не американцями, росіянами чи поляками, як їм, мабуть, повідомила їхня розвідка, а приватним ризикованим підприємством з України… Ім'я ймовірного приватного спонсора, українця, не пов'язаного з урядом президента Зеленського, вже кілька місяців циркулює у розвідувальних колах, але не розкривається", — інтригує газета.

Далі вона уточнює, що це "впливова постать, підозрювана в тому, що вона профінансувала таку складну операцію з власної кишені… Його ім'я обов'язково з'явиться зрештою, особливо з урахуванням того, що він, схоже, залишив своєрідну візитну картку. Відносини України з її союзниками покращаться, якщо ця людина зізнається".

Кожен може сам пофантазувати про прізвище цього загадкового "приватного спонсора". The Times від цього утрималася, ми теж не квапитимемо події. Схоже, все лише починається. І якщо лише тиждень тому версія про "українського організатора" підриву "Північних потоків" звучала скоріше як цілковите марення, сьогодні вона вже фігурує у західних медіа фактично як основна.

Наприклад, американське видання Politico 12 березня назвало диверсію на газопроводі однією з "точок напруженості" між Вашингтоном та Києвом. "Аналітики розвідки не вірять, що Зеленський чи його помічники були причетні до саботажу, але адміністрація Байдена дала Києву сигнал, що певні акти насильства за межами України не допускаються", — йдеться у статті.

Звичайно, постає питання, кому і навіщо знадобилося організовувати цю інформаційну кампанію і чому саме зараз. Вже озвучено дві гіпотези, але обидві викликають сумніви.

Перекладання провини?

Перша гіпотеза сумнівна вже через те, що вона російська. Мовляв, насправді висадили в повітря газопроводи американці, а тепер не хочуть сваритися з німцями і тому намагаються зіпхнути свою провину на українців. "Що стосується якогось проукраїнського "лікаря Зло", який все це організував, то насилу в це віриться. Надто вже складне завдання, яке було, напевно, до снаги добре навченій державній спеціальній службі, яких не так багато в нашому світі, — заявив 9 березня прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков. — Ви бачите, що англосакси, про яких ми говорили з самого початку, метушаться. У них явно багато незручностей через цей теракт у відносинах з німцями, це очевидно", — сказав він.

Зрозуміло, чого боїться Кремль. Якщо раптом виявиться, що його покарала не могутня спецслужба США, а маленька група українських месників, це буде чергове осоромлення російської "величі".

Але є й інші причини сумнівів у гіпотезі Пєскова. Тут українська сторона виглядає безправним об'єктом, на який Вашингтон може повісити все, що захоче. Однак важко повірити в те, щоб в Україні знайшлася впливова постать, яка б погодилася взяти на себе чужу диверсію. До того ж, якщо історія про "український слід" шита білими нитками, то ці нитки неодмінно вилізуть. Інакше треба так сфальсифікувати доказову базу, щоб обдурити слідчих одразу з трьох країн — Німеччини, Данії та Швеції.

Антиукраїнська кампанія?

Альтернативна гіпотеза з'явилася 8 березня у російському ТГ-каналі скандальних новин "Кремлівська табакерка": "Новини та публікації про український слід у диверсії з'явилися у західній пресі завдяки російським агентам, які десь заплатили журналістам, десь хитро злили інформацію, — припустив цей канал.— За рахунок публікацій західних ЗМІ наші розвідники хочуть домогтися припинення постачання зброї Україні — мовляв, як можна давати танки та артилерію країні-терористу, яка підриває газопроводи?" Але якби це було так, тоді Пєсков напевно підтвердив би версію про "український слід", а не виступив із спростуванням.

10 березня з'явилася версія від Банкової. Зеленський використав для цього спільну прес-конференцію із прем'єр-міністром Фінляндії Санною Марін. Відповідаючи на запитання, для чого і кому потрібно поширювати інформацію про причетність "проукраїнських груп" до інцидентів на "Північних потоках", він висловив припущення, що це може робитися для уповільнення допомоги Україні.

"Я вважаю, що це дуже небезпечно, що деякі незалежні медіа, до яких я завжди ставився з великою повагою, роблять такі кроки. Вважаю, що це неправильно, це грає тільки на руку РФ, або ще є якісь бізнес-групи, які зацікавлені в тому, щоб не вводились потужні санкції, тому що страждає їхній бізнес, і ці групи можуть не тільки на території Росії", — зазначив Зеленський.

У західної аудиторії тут можуть виникнути два заперечення. По-перше, якщо це була антиукраїнська акція, вона фактично запізнилася. У вищезгаданих статтях є прямі зізнання, що ці публікації спеціально гальмувалися з метою не зашкодити рішенням про передачу Україні європейських та американських танків та про нові пакети санкцій проти РФ.

По-друге, якби це була антиукраїнська акція, то звинувачення пролунали б скоріше на адресу української влади, а не якогось "приватного спонсора, який не пов'язаний із урядом Зеленського". Якщо диверсію влаштувало приватне угруповання, щоби помститися Путіну, без погодження з українською владою, то до української держави не може бути жодних претензій — ні юридичних, ні моральних. Цей момент, до речі, дуже чітко підкреслив міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус. "Ми маємо провести чітку різницю між тим, чи це була українська група, яка діяла за наказом України, чи проукраїнська група без відома уряду", — заявив він журналістам 8 березня в кулуарах зустрічі міністрів оборони країн ЄС у Швеції.

М'яке навіювання?

Звісно, можуть бути й інші пояснення раптовій появі "українського сліду". Зокрема, це дуже вигідно Кремлю в тому плані, що він ніби позбавляється підозр у тому, що сам влаштував диверсії. А критика Пєсковим версії про "український слід" може бути лише способом надати їй достовірності. Якби Кремль її підхопив і став просувати, це виглядало б надто підозріло, всі б казали, що за нею стирчать вуха Кремля.

Можна припустити й оригінальний спосіб тиску на Київ із боку Вашингтона. Мовляв, без нашого дозволу не атакуй ракетами та безпілотниками об'єкти на російській території, інакше повісимо на тебе відповідальність за підрив "Північних потоків". Але у нас немає жодних підстав підозрювати західних союзників у такій підступності.

Якщо ж не вдаватися до конспірології, то крім версії про те, що все це від початку і до кінця (тобто від підриву трубопроводів і до нинішніх публікацій) справа рук Кремля, може бути й інше розумне пояснення. Можливо, американська розвідка та німецькі слідчі справді всерйоз і обґрунтовано підозрюють причетність якоїсь української приватної ініціативи. І, можливо, нинішній витік у західні ЗМІ неофіційних даних — це лише підготовка громадської думки до тієї вже офіційної інформації, яка з'явиться пізніше.

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг і речник Ради національної безпеки США Джон Кірбі закликали не поспішати з висновками і дочекатися результатів розслідування. Це виглядає лише способом уникнути гострої теми, але може бути і натяком на те, що результати розслідування повинні з'явитися в недалекому майбутньому.

І щоб офіційна інформація нікого не шокувала і не викликала антиукраїнських настроїв у західному суспільстві, почалося м'яке навіювання. Мовляв, українські месники могли погарячкувати і трошки вийти за якісь рамки, але заради доброї мети, і головне — це було без відома влади, а більше вони не будуть, їх попередили.

А яке пояснення більш правильне, це може з'ясуватися і до офіційних результатів розслідування. Наприклад, завдяки новій хвилі витоків та вкидів у західні медіа. Вже із прізвищем "приватного спонсора".