Завдання на літо. Що зробити, щоб восени блокада Донбасу не вилізла боком
Минулого місяця промислове виробництво скоротилося на 6,1% в порівнянні з квітнем 2016 р. (без урахування календарних днів), або на 4,6% (з урахуванням коригування).
Схожа тенденція збереглася і в порівнянні з попереднім місяцем - березнем 2017-го: падіння у квітні на 6,9% (без урахування календарних днів) та на 1,7% (при коригуванні).
А якщо брати дані за весь період січень–квітень поточного року, то падіння промислового виробництва склало 2% порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Необхідно враховувати, що промислове виробництво відіграє в структурі вітчизняного ВВП вирішальну роль
Поки внутрішня торгівля й сфера послуг так і не стали в Україні локомотивами зростання, як це спостерігається в інших країнах, успішно долають кризу.
Як бачимо на графіку (дані наведено наростаючим підсумком), промислове виробництво в першому кварталі 2016-го, дійсно оттолкнулось від дна і сформувало непогану динаміку. Саме в цей момент уряду спільно з НБУ необхідно було запустити нові монетарні інструменти стимулювання економіки, в основному у вигляді кредитних механізмів і зниження процентної ставки. Також необхідно було запустити тарифні стимули для промисловості. В цілому, за січень–квітень 2016-го промислове виробництво зросло на 4,5% з наростаючим підсумком.
Протилежна динаміка спостерігається в нинішньому році. Після інерційного зростання в січні промисловість впала в круте піке, яке значно прискорилося в березні–квітні. Перейдемо до галузевої динаміки промислового виробництва в квітні 2017-го.
Як бачимо, вимальовуються кілька суттєвих тенденцій. Початкова філософія, закладена в угоду про зону вільної торгівлі Україна-ЄС, починає поступово працювати і витісняти звичний сировинної тренд: зросла харчова промисловість, виробництво електротехнічних товарів і електроніки, а також меблів. Єдиний мінус - питома вага цих галузей у структурі ВВП ще невелика, тому їх зростання ми і не відчуваємо у вигляді поліпшення рівня життя.
Тим не менш гравітація європейського ринку починає поступово витягувати з-під спуда наші потенційні можливості на світ Божий.
В той же час не всі галузі адаптувалися до високого рівня конкуренції з європейськими товарами. Відвикання від тепличних, домашніх умов відбувається болісно. Це стосується, наприклад, фармацевтичної галузі, яка явно не витримує конкуренції з якісними європейськими препаратами (падіння на 14,1%). Проте не може не радувати зростання виробництва харчової промисловості на 3,1%, виробництва електроніки на 36,7%, а також електротехніки на 3,3%.
Без структурних реформ та механізмів державної підтримки продовжує вмирати вітчизняне машинобудування і хімічна промисловість: виробництво машин скоротилася на 6%, автомобілебудування на 1,4%, хімія на 3,7%.
Блокада непідконтрольних територій на південному сході країни почала поступово проявлятися у вигляді погіршення макроекономічних показників: скорочується енергетика, металургія, добувна промисловість. Тут ефект масштабу працює проти нас: частка цих галузей становить значну частину ВВП і їх падіння не може не позначитись на всіх показниках нашого рівня життя. Металургія впала на 10,7%, добувна промисловість на 12,3%, енергетика на 8,5%.
Динаміку промислового виробництва можна оцінити також у розрізі основних галузевих груп:
При такому ракурсі картина стає ще більш зрозумілою. Збільшення мінімальної заробітної плати в 2017-му призвело до невеликого зростання платоспроможного попиту і відповідному збільшенню внутрішньої торгівлі. Враховуючи споживчий кошик пересічного українця, в першу чергу це відбилося на збільшенні продажів споживчих товарів короткострокового користування. У той же час скорочення кредитування реального сектора економіки, а також мізерні обсяги прямих іноземних інвестицій в поточному році вплинули на анемічну динаміку попиту на інвестиційні товари, випуск яких продовжує звужуютьться. Знову ж блокада непідконтрольних територій призвела до істотного скорочення сектора енергетики та товарів проміжного споживання (сировина і напівфабрикати).
Враховуючи все вищесказане, вимальовується досить проста дорожня карта для уряду на найближче півріччя:
1. Необхідно посилити структурні трансформації економіки в бік виробництв з високим рівнем доданої вартості, особливо в сегменті малого і середнього бізнесу. Тут потрібні програми кредитування та компенсації частини відсоткової ставки, а також ефективні фіскальні стимули.
2. Через систему державних закупівель необхідно підтримати сектор вітчизняного машинобудування. Це повинно стати непорушним законом для державних компаній, таких, наприклад, як "Укрзалізниця". Крім того, важливо реанімувати лізингові проекти в сфері забезпечення аграріїв продукцією вітчизняного машинобудування.
3. Необхідно терміново переглянути механізми встановлення цін на природний газ для хімічної промисловості і "розблокувати" ситуацію навколо ОПЗ. Наївно вважати, що більш морально закуповувати добрива у російського олігарха, ніж у опального українського. Адже мова йде про сотні тисяч робочих місць в нашій країні і мільярди гривень випуску товарної продукції.
4. Вже зараз необхідно формувати антикризовий пакет заходів для мінімізації наслідків блокади непідконтрольних територій, інакше її вплив на економіку восени 2017-го може перевершити найпесимістичніші прогнози. Така антикризова програма повинна включати заходи по зниженню витрат на транспортування сировини і готової продукції (залізничні тарифи, портові збори), поліпшення логістики (забезпечення рухомим складом і портовими потужностями), а також фіскальні заходи - надання відстрочення на сплату податків, нарахованих на імпортовану сировину (вугілля, кокс), яке раніше здійснювалося в Україні, а також, можливо, тимчасове зниження ставок податків.
5. Програма реімбурсації (закупівлі соціальних груп ліків за рахунок коштів державного бюджету) повинна бути збільшена і спрямована на підтримку вітчизняних виробників фармацевтичної продукції при належному контролі за якістю.
Зазначені вище заходи можуть бути реалізовані лише при розблокуванні внутрішнього і зовнішнього інвестиційного процесів, реанімації банківського кредитування, зниження рівня процентних ставок, валютної лібералізації і, головне, вироблення спільно урядом і НБУ нової промислової політики для розвитку реального сектора економіки. Для цього у розпорядженні чиновників є три спокійних літніх місяці. Щоб восени "не пожати бурю", діяти потрібно вже зараз.