Навіщо Тимошенко тягне Наливайченко по стопах Медведчука
Про те, що між Тимошенко і Наливайченко намічається союз, чутки ходили давно. Їх поїздка в США мала у що-то конвертуватися. У п'ятницю Антикорупційний рух і "Батьківщина" об'єдналися. Під час презентації проекту обидва політики заявили три ключові позиції: відставка уряду Арсенія Яценюка, а якщо вона не відбудеться - дострокові парламентські вибори, прийняття нової Конституції, причому на референдумі. Тимошенко багато говорила про корупцію у владі, про вигоду для "верхівки країни" від продовження війни і так далі. При цьому в її словах експерти помітили ряд моментів, які перегукуються з тезами "Українського вибору" Віктора Медведчука.
Це не лише прийняття Конституції народом (про це навіть Яценюк говорив), але і зміни до неї, попахує "федералізацією". Показово, що коли Тимошенко була кандидатом у президенти, вона категорично виступала проти будь-якої "федералізації", називаючи її "технологією захоплення частини країни". Сьогодні у лідера "Батьківщини" цей термін одягнений в досить розмиту форму (може, в майбутньому вона уточнить, що мала на увазі). "Усі регіони повинні отримати рівні умови, рівну фінансову незалежність, але й однакову підконтрольність центральним органам влади", - зазначила лідер "Батьківщини".
Простіше кажучи, можна буде мати відразу кілька "народних республік" і без військового конфлікту. Тому Росія регулярно пов'язує виконання Мінських угод з децентралізацією. Тільки бачить вона децентралізацію зовсім інакше, ніж записано в змінах до Конституції. Які, нагадаємо, зависли на невизначений період.
Що ж являє собою проект Тимошенко-Наливайченко? Версія перша - це зондування грунту. Юлія Володимирівна закинула ідею про "нової Конституції" і буде качати тему, паралельно проводячи "зрізи" громадської думки. Якщо не піде, піарників напружать пошуком іншого креативу. В історії "Батьківщини" був і референдум по НАТО, і "Український прорив", і загальнонародний рух опору російської агресії.
Версія друга - спроба позмагатися з "Самопоміччю" і умовної "партією Саакашвілі". Екс-президент Грузії "осідлав" антикорупційну "конячку", яка обіцяє ввезти в новий парламент цілий "віз" його соратників. Тимошенко теж говорить про корупцію, але її голос на тлі Саакашвілі звучить тихо. Бо крім "корупційної" теми вона озброїлася конституційної. Простіше кажучи, їй треба кожен день про щось говорити, нехай навіть виборці і не будуть до кінця розуміти сенсу. Як було з темою тарифів у минулому році. Інакше її електорат розхапають більш спритні "свідки зради".
Версія третя - "рука Кремля". У неї не хотілося б вірити. Тимошенко звинувачували у багатьох речах - у "ширку" з "регіоналами", в єхидних смешках на прес-конференції з Путіним, в невигідному для України газову угоду з "Газпромом". Але навряд чи цього досвідченому політику хочеться, щоб на неї посипалися звинувачення в намірах "протиснути" зміни до Конституції, вигідні Росії.
Що ж стосується Наливайченко, то, по всій видимості, його союз з Тимошенко можна пояснити тільки одним: змагатися з іншими борцями з корупцією, він просто не може, у них краще ресурс. Але навіщо йому приєднуватися до дуже слизькій конституційної темі, теж незрозуміло. Це точно не його коник.
