Навіщо Путін бреше про виведення російських військ з Сирії
Під завісу вчорашнього дня Володимир Путін вибухнув гучною заявою: місія російських військових у Сирії успішно завершилася, міністр Шойгу отримав команду готуватися до виведення контингенту. Тут же підключилася російська пропаганда, розповідаючи, який Путін молодець, що своїми діями застав Білий дім зненацька. У наших же соцмережах ця тема обговорювалася в тому контексті, що тепер Росія може вдатися до ескалації конфлікту на сході України.
Мовляв, готовий до світу, зробив серйозний крок для цього, тепер ваша черга. Насправді такий хід може принести, якщо не повне зняття санкцій, то хоча б часткове їх пом'якшення. Тому що досить велика армія проросійськи налаштованих європолітиків отримує в руки серйозний козир, з яким прихильникам продовження санкцій доведеться рахуватися. Але сирійський хід Путіна аж ніяк не варто розглядати як перемогу.
По-перше, заявити про виведення не означає вивести війська. Американці вже заявили, що не помітили підготовку до відходу російських вояків. По всій видимості, росіяни будуть йти з Сирії повільно і сумно, як казав один кіношний персонаж. Причому операція з виведення може в будь-який момент зупинитися, оскільки на цьому Кремль буде грати з Заходом. Також варто очікувати якихось провокацій, в яких Москва звинуватить Захід або Туреччину.
По-друге, ще однією причиною відходу Путіна з Сирії є дорожнеча цієї військової авантюри. Простіше кажучи, для продовження війни немає грошей. Але росіянам про це не скажуть. Їм покажуть гарну картинку, як льотчиків зустрінуть квітами та нагородами. Інакше кажучи, початок виведення військ з Сирії необхідно Кремлю в пропагандистських цілях для внутрішнього користувача. Приліт путінських соколов красиво обставлять, і рейтинг господаря Кремля знову німого підніметься.
По-третє, на Заході Москві вже нагадали, що Сирія Сирією, а виконувати Мінські угоди все одно доведеться. Простіше говорячи, і у Вашингтоні, і в Брюсселі розуміли і розуміють, що сирійська авантюра Путіна - це звичайна спроба відвернути увагу від України. І що головне його завдання не врятувати Асада, а продовжувати розхитувати Євросоюз. В даному випадку, збільшувати там число прихильників скасування санкцій.
По-четверте, до літа Росія навряд чи буде посилювати військовий конфлікт на Донбасі, швидше, вона почне імітувати миролюбність. А от якщо в червні санкції залишаться (дай Бог, щоб так і сталося), тоді можна чекати чого завгодно. І до цього Київ повинен готуватися вже сьогодні.
