Російський президент Володимир Путін прибув в окупований Крим. Цей візит здебільшого переповнений символізмом, однак звичайно і передбачає обговорення важливих питань у рамках засідання Радбезу.
Спершу про символізм. Прибуття господаря Кремля на півострів, який став обкладинкою "могутності" вже багато років піднімається з колін Росії, - свого роду данина традиції, їм же і ініційованої після анексії території "братньої" України.
З 2014 року де-факто беззмінний лідер РФ Крим відвідує в серпні. Перший свій тамтешній серпень Путін присвятив Чехову, євпаторійського санаторію "Мрія" і французькому аристократу і лідера націоналістичної партії "Рух за Францію" Філіпу де Вільє. Наступний рік був насичений заходами, які викликали сльози розчулення у споживача російського телевізійного продукту: подивився на Костянтинівську батарею і Малахов курган, поплавав на батискафі, зустрівся з боксером із США Роєм Джонсоном, який увійшов у когорту західних обожнювачів російських цінностей (або нафтодоларів). Увагу в загальному залучив. Причому не тільки росіян, а й українців, які хоч і видали масу іскрометних жартів і "фотожаб'з приводу того ж занурення в Чорне море, але мимоволі допомогли перетворити поїздку Путіна в масштабне шоу.
Після він ще двічі в минулому році побував у Криму, в рамках піар-кампанії, покликаної показати росіянам, як добре, що була анексія і взагалі який чудовий Крим. Однією з складових грудневої фази кампанії був запуск енергомосту на погрузивший у сутінок півострів. У вересні ж він звозив туди свого вірного іноземного друга - скандального екс-прем'єра Італії, медіамагната Сільво Берлусконі. Поводив по Криму, показав палаци Олександра III, Лівадійський і Ханський і т. п. Вийшла гарна картинка для росіян: дивіться, як би не старався Захід, але в Крим їздять відомі люди з Європи: колишні прем'єри, французькі і німецькі депутати.
Приїзд в 2016 році - також перш за все піар. По-перше, в цей день, 19 серпня, рівно чверть століття тому група радянських чиновників з ЦК КПРС, уряду, армії і КДБ на чолі з віце-президентом Геннадієм Янаєвим намагалася радикальними способами зберегти вже давно насправді померлий СРСР. Реанімація Держкомітетом з надзвичайного стану з допомогою путчу, як відомо, не відбулася. В першу чергу завдяки простим громадянам, які вже бачили краще майбутнє (знали б вони...).
Кремлівська верхівка часто з розчуленням поглядає на того ж Сталіна, який для Путіна є втіленням ідеалу правителя. Так, ще - корити Горбачова за розвал СРСР вже давно в тренді. "Таку країну прос**л".
Але, як не парадоксально, Путін у Криму в річницю путчу ГКЧП зрадив "славне минуле" СРСР. Як і будь-який авторитарний правитель, він повний страхів і побоюється зради. Це чітко простежується з його недавнім перестановок на високому рівні. Відразу декількох чиновників замінили більш вірні люди. На черзі і Медведєв. Путін готується до виборів у Держдуму, а потім і президентських, оточуючи себе відданими прихильниками.
Путч 1991 року - привід нагадати про єдність у країні, щоб і сучасні росіяни також були готові захистити державу від потенційних зрадників.
Цей посил ще більш посилюється завдяки недавній фантазії ФСБ - "українським диверсантам" в Криму, які були затримані в ніч на 7 серпня. Послало їх, нібито, Головне управління розвідки Міноборони з метою здійснення терактів. Історія ця наробила чимало галасу. Хоча ні, в даному випадку "чимало" - невідповідне слово. Вона створила ефект вибуху бомби. Її обсмоктували РосСМИ, обговорювали в Україні і завдяки цій вигадці, будемо відверті, навіть знову привернули увагу світу до України, які вже порядком втомився від події в нашій країні.
Тому-то, з'єднавши "диверсії" з ГКЧП, Путін декларує, що зовнішня загроза нікуди не поділася, навколо вороги, а тому зараз не час для роз'єднаності - "батьківщина в небезпеці".
Ну, і звичайно ж, дуже важливо показати кримчанам після того, як визнаний світом суб'єкт РФ розчинився в Південному федеральному окрузі, що Крим, як і раніше важливий для Росії і анітрохи не втратив у сакральності.
Безумовно, кремлівський самодержець не може відштовхуватися лише від негативу, адже у підданих має жевріти надія, достатня, щоб вірити, що все налагодиться. Тому буде місце і для позитивних історій, звичних президентських жартів-примовок і, в той же час, образу сильного царя. А вишенькою на торті стане відвідування власного дітища - молодіжного форуму "Таврида", на якому юні дарування будуть із захопленням заглядати в рот впевненому, сильному, але доброго й справедливого лідера.
Тепер про серйозне. Паралельно і непублічно "влади" отримають чіткі інструкції, а хтось- прочухана або відставку. Окупантів візьмуть в їжакові рукавиці і дохідливо пояснять, що в нинішніх реаліях непокору і бардак на півострові недозволенні.
Зараз роль півострова насправді зросла. Крим, фактично, перетворений в одну суцільну військову базу, дуже важливий з точки зору стратегії. І важливий був завжди. Проте відновлення відносин з Туреччиною ще більшою мірою підвищує значення півострова для регіонального лідерства Москви і підтримки близькосхідної експансії, яка буде проводитися разом з Анкарою. Про це, ймовірно, серед іншого буде йти мова на засіданні Радбезу.
