Вибори президента в "Дії" чи скасування голосування: що гірше для країни

Наближається сакральна дата — 31 березня, день, коли у нас за Конституцією мали пройти президентські вибори. У зв'язку з цим досить жваво точаться дискусії про вибори під час війни.

Ця тема обговорюється не лише в українських, а й у західних медіа. Зокрема, німецька газета Der Tagesspiegel 15 березня опублікувала велике інтерв'ю з Володимиром Кличком, де він розповів, що вибори проводити можна і потрібно і "Дія" — хороша підмога. А Володимир Зеленський нещодавно в інтерв'ю американському телеканалу Fox News наголосив, що він би виграв вибори, тож не треба говорити, що він виборів боїться.

У подібних дискусіях звучать різні аргументи за та проти виборів під час війни. Головні заперечення вказують на серйозні ризики, які очікуються протягом виборчої кампанії. Тому питання зводиться до того, чи можна мінімізувати ризики настільки, щоб переваги виборів взяли гору над недоліками.

Ризики передвиборної кампанії

Головний аргумент на користь виборів — вони підтвердять прихильність України до демократії, і це зміцнить її підтримку західними країнами. Але для цього вибори мають бути вільними. Якщо вибори виявляться невільними, це матиме протилежний ефект: жителі західних країн подивляться на них з огидою, а їхні уряди від нас відвернуться.

Що таке вільні вибори, можна прочитати у нашому Виборчому кодексі: "Вибори в Україні є вільними. Громадянам України забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні". Наголосимо, що тут вказано дві однаково необхідні складові: спочатку вільне формування громадянами своєї волі під час передвиборної кампанії, а потім вільне волевиявлення у день голосування. Без першої складової друга втрачає сенс.

На Банковій цю обставину недооцінюють. Тому і заявив Зеленський в інтерв'ю Fox News: "Зараз у мене найбільша підтримка у суспільстві. Тому якщо ми проведемо вибори зараз, то люди оберуть мене".

Однак якщо провести вибори прямо зараз, то Захід не визнає їх вільними. Щоб Захід визнав наші вибори вільними, перед голосуванням має бути забезпечено вільну передвиборну кампанію.

А це, згідно з Виборчим кодексом, означає вільне проведення зборів громадян, мітингів, походів, демонстрацій, встановлення агітаційних наметів, однаковий доступ кандидатів до медіа (крім партійних видань) та носіїв зовнішньої реклами. Також це право громадян вільно агітувати не лише за, а й проти кандидатів. Уся ця краса має забезпечуватись протягом 90 днів — саме стільки відводить на процес виборів президента Виборчий кодекс.

Але не можна недооцінювати й іншу обставину. Три місяці буйства свободи, яка буде особливо п'янкою після більш ніж двох років цензури в телеефірі та заборони на масові акції, — це, звісно, дуже серйозний ризик під час війни.

Кремль, безперечно, скористається цією можливістю, щоб просувати свої наративи. Зазначимо, що чинна редакція Виборчого кодексу цьому допомагає. Там записано, що Центральна виборча комісія (ЦВК) має відмовити кандидату у реєстрації, якщо знайде у його передвиборній програмі "пропаганду війни". Пропагувати мир із Росією, виявляється, можна, а продовження війни з метою звільнити нашу територію від окупантів не можна. Очевидно, цю норму потрібно виправляти насамперед.

У той же час, потрібно вводити додаткові норми проти відверто проросійських кандидатів. Наразі ЦВК має повноваження відмовити у реєстрації кандидата, якщо у його програмі є положення, спрямовані на ліквідацію незалежності України, порушення суверенітету та територіальної цілісності держави. Але кандидат може скласти формально проукраїнську програму, а згодом у своїх публічних виступах озвучувати кремлівські меседжі. Очевидно, потрібно записати у Виборчому кодексі повноваження ЦВК знімати з реєстрації кандидата, який агітує за територіальні поступки Росії, мир за будь-яку ціну тощо.

Але це не гарантує від мітингів та демонстрацій із такими ж гаслами. Можливі і бійки, адже не кожен байдуже пройде повз. І спеціальні провокації до масових зіткнень також цілком можливі. Кремлю буде дуже вигідно створити картину громадянської війни на наших вулицях.

Щоб знизити цей ризик, потрібна хороша робота професіоналів із СБУ. Оскільки Банкова впевнена у високому професіоналізмі нинішнього керівництва спецслужби, то проблема російської агітації не має бути настільки страшною, щоб стати непереборною перешкодою для вільних виборів.

Ризики голосування у "Дії"

Друга проблема — забезпечення вільного і до того ж безпечного волевиявлення громадян у день виборів. Навіть прихильники виборів не можуть не визнавати серйозності цієї проблеми.

Наприклад, Володимир Кличко в інтерв'ю Der Tagesspiegel наголосив, що, з одного боку, нам потрібні вибори, і вони обов'язково мають відбутися. З іншого боку, постає питання, як їх можна здійснити на практиці. "Чого не повинно трапитися за жодних обставин, так це того, щоб люди, які б'ються на передовій, були виключені з виборів. Але як їм голосувати? Щоденні напади також є серйозною проблемою. Ми не можемо ризикувати життям людей, які голосують. І виборчі дільниці, звісно, стануть чудовою мішенню для росіян", — констатував він.

На його думку, вихід у тому, щоб провести голосування у "Дії". "Україна — одна з країн Європи, найбільш просунутих у цифровізації. У нас є "Дія" — захищений додаток практично для всіх адміністративних послуг, — розповів він німцям. — Ми також могли б використати його для виборів. Це також дозволило б нам дати солдатам на фронті можливість голосувати. Але рішення про реалізацію залишається, звісно, за президентом".

Можливі два варіанти використання "Дії" для організації голосування. Радикальний варіант — це коли голосувати можна лише у "Дії". Головна його перевага — простота та дешевизна реалізації. Немає жодних виборчих дільниць та виборчих округів, відповідно виявляються зайвими дільничні та окружні виборчі комісії. Однак цей варіант фактично позбавляє виборчого права велику категорію громадян, які не мають смартфона; або не бажають реєструватися у "Дії"; або банально не вміють голосувати онлайн.

Обережний варіант — це коли поєднуються голосування онлайн та офлайн. Тобто фактично створюється новий виборчий округ — онлайновий. І кожен виборець, який бажає проголосувати в "Дії", має завчасно (звісно, в онлайн-режимі) викреслити себе із списку виборців на своїй дільниці та внести себе до списку для голосування у "Дії". У прифронтовій зоні це має бути єдиною доступною можливістю — там виборчі дільниці не можна створювати.

У цих двох варіантів, радикального та обережного, є дві спільні проблеми. По-перше, це проблема українських громадян на окупованих територіях. Теоретично вони також могли б голосувати онлайн. Але хто гарантує, що це голосування буде не під дулом російського автомата? До того ж, Україна не здатна забезпечити жителям окупованих територій "умови для вільного формування своєї волі", як того вимагає Виборчий кодекс. Тому Верховній Раді треба буде вирішити, чи позбавляти їх права на голосування онлайн.

По-друге, є проблема політичного контролю за голосуванням. Пам'ятається, років зо три тому, ще до великої війни, звучало багато побоювань, що вибори в "Дії" можуть бути трохи "підкориговані" або навіть грубо фальсифіковані. Тоді питання стояло так: що краще для країни — голосування як завжди чи з використанням "Дії". І напрошувалася відповідь, що краще все ж таки обійтися без "Дії", щоб ні в кого не виникало підозр у нечесності виборів.

Але зараз альтернатива інша. Питання стоїть так: що гірше для країни — голосування з використанням "Дії" чи відсутність виборів. Тут напрошується відповідь, що непогано було б захистити голосування в "Дії" від підозр у фальсифікаціях.

Нагадаємо, що нинішній склад ЦВК було обрано у жовтні 2019 року у складі 17 членів, з яких 12 – представники партії "Слуга народу". Зрозуміло, що якщо контроль над голосуванням онлайн здійснюватиме нинішня ЦВК, то підозри не тільки не відпадуть, а й лише посиляться.

Якщо ми вже говоримо, що потрібно створити онлайновий виборчий округ, то потрібно і створити для нього окружну виборчу комісію за правилами, записаними у Виборчому кодексі. Це означає по одному члену комісії від кожного кандидата на пост президента.

Звісно, все сказане вище не претендує на те, щоб бути остаточним рецептом. Скоріше це ілюстрація давнього афоризму: "Хто хоче — шукає спосіб, хто не хоче — шукає причину". Мабуть, ми матимемо те саме: хто виборів боїться — той знайде безліч причин, чому їх не можна проводити. А кому вибори потрібні, той пропонуватиме способи.