"Гамві", "Ленд Ровери" чи "Богдани"? Як Міноборони позбавлятиметься від радянських УАЗів

Як показали події останніх років, однією з основних проблем переозброєння нашої армії є відсутність чіткого бачення розвитку збройних сил хоча б на середньострокову перспективу. З приходом кожного нового міністра оборони або навіть генерала, який відповідає за напрямок закупівель нового озброєння, починаються "гойдалки" — всі попередні напрацювання відправляються в утиль і процес запускається заново.

Це ми бачили десятки разів — тут і "москітний флот", який у результаті вилився в корветну програму, і модернізація МіГ-29 силами вітчизняних підприємств, яка трансформувалася в ізраїльський варіант за досить солідні гроші, і багато іншого. Тепер черга дійшла до армійських позашляховиків.

1 березня Міністерство оборони оголосило конкурс на розробку багатоцільового легкового автомобіля підвищеної прохідності на заміну УАЗ-349 радянського виробництва. Здавалося б, варто тільки радіти такому розвитку подій, але є сумніви. Справа в тому, що приблизно такий самий конкурс військові вже оголошували — в 2015 р. Тоді також все йшло під маркою заміни УАЗа, вимоги включали не тільки створення нового зразка, але і його збірку на території України і повне забезпечення запасними частинами.

Навесні 2018 р. був оголошений переможець конкурсу — пікап "Богдан-2351" від "Богдан Моторс". Тобто військовій бюрократії знадобилося близько трьох років, щоб зрозуміти, підходить їм чи ні вже готовий зразок. То фактично був військовий варіант китайського цивільного позашляховика Great Wall Wingle 5 (який, у свою чергу, в своїй основі мав японський автомобіль Isuzu Rodeo) — не топмашина, але набагато краща, ніж УАЗи, що розвалюються на ходу, або парк різномастих автомобілів, які у важкому 2014-му по всій Європі скуповували волонтери і які після постановки на облік стали головним болем для постачальників.

"Богдан-2351" і його санітарний варіант "Богдан-2251" були включені до державного оборонного замовлення, і Черкаський автоскладальний завод почав стабільно видавати машини. Мало того, з стройових частин не вилазили заводські бригади, які дуже оперативно усували всі виявлені недоліки і відразу ж вносили зміни в серійні машини.

Однак так тривало недовго — після виборів 2019 р. змінилося вище військово-політичне керівництво, і "Богдан Моторс" був просто викреслений з усіх оборонних замовлень. На той час військові отримали 317 машин обох варіантів — дуже небагато в порівнянні з необхідною кількістю.

І ось тепер — новий конкурс і, ймовірно, новий позашляховик у майбутньому. Що буде з уже поставленими машинами — незрозуміло, оскільки, судячи з наявної інформації, Міноборони при підписанні контракту на "Богдани" забезпечення запасними частинами повністю брало на себе, сподіваючись таким чином заощадити (або "розпиляти бюджет"), купуючи запасні частини і деталі від цивільних варіантів машини на комерційному ринку.

Однак у нас ідуть бойові дії на Донбасі, які не сьогодні-завтра можуть перерости в повномасштабну війну, і машини військовим потрібні вже сьогодні. І варіантів швидкого вирішення проблеми небагато — або звернутися по допомогу до західних союзників (насамперед США), або на ті гроші, які планують витратити на дослідно-конструкторську роботу, створення дослідного зразка, власне обкатку і доведення до прийнятних характеристик, купити ліцензію на вже освоєний у виробництві армійський позашляховик.

Обидва варіанти мають як мінуси, так і плюси. Так, наша армія вже має досвід експлуатації американського позашляховика "Гамві" з 2001 р. Мало того, машина зараз масово знімається з озброєння в США і передається союзникам по всьому світу буквально сотнями. Зовсім недавно їх передали Афганістану, до цього — Лівану. Чому б нашим генералам не подати заявку на велику партію машин для закриття потреб у такому транспорті хоча б механізованих і десантно-штурмових бригад?

Варіант закупівлі ліцензії та освоєння виробництва на місці теж варто розглядати як цілком робочу модель. Так чинили й чинять десятки країн, навіть маючи військові бюджети в рази більші, ніж Україна. Навіть росіяни, маючи Ульяновський автозавод з "Патріотами", купили китайські позашляховики Haval H9.

Прекрасна армійська машина є в Польщі. Позашляховики Honker випускаються в декількох варіантах — з м'яким і жорстким верхом, а також як пікап і шасі з кабіною. Honker розроблений за жорсткими армійськими вимогами і має дизельний двигун польського виробництва Andoria ADCR, який відповідає екологічним стандартам Євро 5.

Зрештою є Туреччина, де з 1987 р. по ліцензії британського Land Rover збирають кілька армійських машин — від простого пікапа до броньованого п'ятидверного штабного автомобіля. Причому з двома варіантами двигунів (бензиновим і дизельним) і трьома розмірами колісної бази. І якщо ми купуємо у Анкари ліцензійні 9-мм пістолети-кулемети, то що заважає купити і Land Rover?

Загалом, варіанти швидкого вирішення проблеми є, але, схоже, "політична воля" розпорядилася піти за варіантом повільним, який займе декілька років.