Йолка по-нормандськи. Отримає Зеленський свій Майдан
На п'ятому місяці перебування на посаді президента Володимир Зеленський домігся протестних акцій у Києві та інших містах. Приводом для них стало прийняте ним 1 жовтня рішення погодитися на кремлівські умови переговорів на вищому рівні в нормандському форматі (між Україною і Росією за посередництвом Німеччини та Франції). Ці умови включають горезвісну формулу Штайнмайера, а також виведення українських військ з села Петрівське Старобешівського району Донеччини та міста Золоте Попаснянського району Луганщини.
Увечері 2 жовтня протестувальники зачитали на майдані Незалежності в столиці шість вимог до влади. У їх числі: заборонити будь-особливий правовий режим, що обмежує суверенітет України або дія загальнонаціонального законодавства на окремих її територіях; заборонити звільнення від відповідальності членів незаконних збройних формувань, які скоювали тяжкі злочини на території України; заборонити обиратися та бути обраними в органи влади всіх членів незаконних збройних формувань або колабораціоністських адміністрацій; заборонити добровільну передачу під контроль незаконних збройних формувань, іноземних військ або невстановлених бойовиків будь-яких населених пунктів на території України; заборонити освіту або існування будь-яких недержавних або регіональних збройних формувань на території України; заборонити визнання виборів будь-якого формату на території країни, яка не знаходиться під військовим або адміністративним контролем України.
По суті, це шість червоних ліній, які, на думку протестувальників, влада не має права переступити. У той же день із зверненнями проти рішення Зеленського про погодження формули Штайнмайера виступили Львівська і Тернопільська облради (3 жовтня до них додався Івано-Франківська). У Львові створили Штаб захисту України. А в Києві громадська ініціатива "Захисти Україну" оголосила про заснування мережі "Рух опору капітуляції". "Закликаємо всі державницькі сили у Верховній Раді та поза парламентом - консолідувати свої зусилля і уникати протистояння. Зараз нас повинна об'єднувати єдина завдання - застерегти Президента України від принизливої поразки", - йдеться в заяві. Серед підписантів - екс-нардепи Дмитро Ярош, Роман Безсмертний, Андрій Тетерук, Сергій Висоцький, Олег Медуниця, Тарас Стецьків, екс-міністр освіти і науки Сергій Квіт, почесний президент Національного університету "Києво-Могилянська академія" В'ячеслав Брюховецький, ветерани АТО, громадські активісти і інші відомі діячі.
Шанси для партій
Формат громадської мережі необхідний, щоб залучити на акції протесту максимальне число українців, у тому числі й тих, хто відчуває пекучий неприязнь до різних партійних лідерів, перш за все до Петра Порошенка. Зі свого боку, Порошенко і його партія ЄС ("Європейська солідарність") не нав'язуються в лідери протесту і не просувають своїх нардепів у керівні органи опору капітуляції, хоча і висувають ті ж вимоги, що і протестувальники на площах.
Так, партія ЄС у своїй заяві наполягає: спочатку мають бути вирішені питання безпеки і лише потім - політичні. "Змінювати ці блоки місцями - це пастка, яка може вільно чи мимоволі вивести на шлях капітуляції. Спільне завдання всіх патріотичних сил - не допустити такого сценарію. Ми готові допомогти владі виплутатися з цієї пастки, так і жорстко протидіяти небезпечним сценаріями, якщо влада не почує суспільство і опозицію", - попереджає партія. Сам Порошенко наголошує: "Підписання формули російського походження - формули Путіна - де-факто означає ослаблення або навіть зняття санкцій проти Росії. А також: легітимізацію окупованого РФ Донбасу, легітимізацію незаконного референдуму в Криму і незаконної анексії Криму. Ми не допустимо такого сценарію розвитку подій. Ми солідаризуємося з тими акціями та закликами, які сьогодні звучать серед ветеранів. Ми не дамо зруйнувати Українську державу!".
Для Порошенка акції протесту проти капітуляції - це шанс підвищити власну популярність за рахунок падіння популярності Зеленського. Тому Порошенко і ЄС найбільш зацікавлені в максимально масових народних виступах, які змусили б Зеленського відступити. І саме це породжує у Зе-команди ілюзію, що придушити протест можна арештом Порошенко.
Більш обережну позицію зайняла партія "Голос". Спочатку вона зажадала "проведення закритого засідання парламенту, на якому президент Зеленський повинен пояснити: який документ підписаний в Мінську і на які поступки готовий піти президент". А коли Зеленський цю ідею проігнорував, лідер парламентської фракції "Голоси" Сергій Рахманін запропонував Верховній Раді створити тимчасову спеціальну комісію, яка б розробила підстави для дорожньої карти, якої дотримуватимуться всі посадові особи та органи державної влади під час подальших кроків деокупації та реінтеграції". Пропрезидентська монобольшінство цю ідею теж проігнорував.
Юлія Тимошенко заявила, що "партія "Батьківщина" вважає формулу Штайнмайера неприпустимою для України, а її підписання в Мінську - прямою загрозою національної безпеки, територіальної цілісності та суверенітету нашої країни". Виступаючи у Верховній Раді, вона закликала: "Нам треба тут, в парламенті, зробити українську формулу врегулювання війни на сході, повернення територій в Україну і, безумовно, повернення світу". Тобто "Батьківщина", як і "Голос", обмежується закликами до парламенту, прекрасно знаючи, що ці заклики не будуть почуті монобольшинством "Слуги народу".
Схоже, і "Батьківщина", і "Голос" розраховують на те, що вуличні акції протесту зроблять Зе-команду більш зговірливою і викличуть у неї потреба у парламентських союзників. В принципі у Зеленського є теоретична можливість дати задній хід в імплементації формули Штайнмайера. Однак поки що такий варіант повірити важко.
Скористалися моментом для нагадування про себе деякі позапарламентські партії. Лідер "Свободи" Олег Тягнибок та лідер "Національного корпусу" Андрій Білецький 1 жовтня закликали своїх прихильників зібратися біля президентського Офісу. Ця акція під партійними прапорами не знайшла великого відгуку в інших протестувальників, які в той вечір зволіли вийти на майдан Незалежності. А вже на наступний день демонстрацій під прапорами "Свободи" і "Нацкорпуса" у столиці не було видно, тоді як позапартійні акції пройшли і під парламентом, і на майдані, і на Банковій.
Негативно відреагував на підписання в Мінську формули Штайнмайера мер Києва, лідер партії УДАР Віталій Кличко. Він підкреслив, що "вибори на Донбасі повинні бути останнім кроком політичного врегулювання, а не одним з перших". Для самого Кличка скандал навколо цієї формули виявився як не можна до речі: можливо саме протестна активність киян змусила Зе-команду відмовитися від планів провести в грудні дострокові вибори мера Києва і депутатів Київради.
А ось що стосується планів по Донбасу, які Зеленський погодив з іншими учасниками майбутніх переговорів у нормандському форматі, то малоймовірно, щоб він відступився. До того ж він відчуває тиск не тільки з проукраїнською, але і з протилежною, тобто прокремлівської боку. Примітно заяву голови політради ОПЗЖ Віктора Медведчука. Той запевнив, що фракція ОПЗЖ підтримає ініціативи президента, спрямовані на реалізацію формули Штайнмайера, але в той же час нарахував "три помилки Зеленського" в тлумаченні цієї формули.
Безсумнівно, ОПЗЖ буде всіляко стимулювати і пришпоривать Зеленського, щоб він швидше виконав свої зобов'язання перед партнерами по нормандскому формату. І кожне зволікання Зеленського партія Медведчука буде використовувати для того, щоб переманювати на свій бік проросійський електорат і взагалі всіх виборців, які "за швидкий світ".
Перспективи на майбутнє
Кульмінація подій належить, коли Верховна Рада буде приймати новий закон про особливий статус ОРДЛО і вносити відповідні зміни до Конституції. Рух опору для демонстрації своєї рішучості зірвати ці плани буде щонеділі збирати киян на майдані. Зараз ще рано передбачати, чи зробить Зеленський помилки, які перетворять ці акції протесту в справжній Майдан.
Зі свого боку партії, які могли б утворити патріотичну опозицію політиці Зеленського по Донбасу, поки що не демонструють схильність до об'єднання. В цьому плані ситуація радикально відрізняється від тієї, що була шість років тому, коли партії "Батьківщина", УДАР і "Свобода" змогли домовитися про спільні дії в парламенті. Звичайно, вони не перестали конкурувати, але все ж ворожнечі між ними не було.
У нинішньому парламенті між фракціями ЄС, "Батьківщини" і "Голоси" саме ворожнеча. "Голос" сахається і від ЄС, і від "Батьківщини", тому що і там, і там "старі обличчя". При цьому Тимошенко використовує нинішню ситуацію для звинувачень на адресу Порошенка - мовляв, це ж він перший погодився на закон про особливий статус ОРДЛО. Такі ж звинувачення на адресу п'ятого президента висловлюють Тягнибок і Білецький, які примудряються знаходити в рішеннях Порошенко більше зради, ніж у рішеннях Зеленського. До речі, якщо вже говорити про консолідацію зусиль, то її можна очікувати швидше від "Батьківщини", "Свободи" та "Нацкорпуса". І не в боротьбі з капітуляцією, а у контрпропаганді проти Порошенка.
Велике значення для подальшого розвитку подій буде мати війна в телеефірі та інтернеті між різними інтерпретаціями формули Штайнмайера і всього пов'язаного з нею законодавства. Всі основні гравці будуть намагатися нав'язати суспільству власні концепції. Головним завданням Зеленського буде довести, що ніякої капітуляції немає. "Батьківщина", "Свобода", "Нацкорпус" будуть наполягати, що Порошенко - перший капитулянт. А ЄС буде гнути ту лінію, що зараз ми відчуваємо наслідки гасла "Гірше не буде": мовляв, хіба не очевидно, що Зеленський допускає набагато гірші зради, ніж Порошенко.
Війна інтерпретацій буде спеціально нагнітатися Банковій для того, щоб збити протестну хвилю. Втім, виграти цю війну в телевізорі набагато легше, ніж в інтернеті. А на майдан виходять все ж швидше не телеглядачі, а жителі "Твіттер" і "Фейсбук".
