Язик до Відня довів. Чому Гужва не втік у Росію

Сам втечу Гужви був обставлений за всіма правилами конспірації, а тому виявився ніким непоміченим, але коли справа в Австрії дійшло до прохання про політичний притулок, з цього видання Гужви "Страна.иа" зробило інформаційну бомбу. Мовляв, змучений політичними переслідуваннями і сфабрикованими справами главред нарешті вирвався з чіпких лап української влади. Причому виїхав з країни він цілком законно, оскільки Генпрокуратура просто забула 6 січня звернутися до суду для продовження Гужві запобіжного заходу, і тепер він в безпечній країні, звідки зможе з новими силами керувати своїм виданням. І якщо раніше "Країну" нібито влада могла змусити мовчати тиском персонально на Гужву, то тепер цей благословенний джерело свободи слова не заткнути ніяк. При цьому видання нагадало, що вибори не за горами і вони готуються "нарощувати обороти".

Персонально Гужва супроводив свою втечу не тільки набридлою риторикою про "знищення свободи слова" і п'яти сфабрикованих справах, але і страхом за своє життя. Мовляв, в його адресу постійно лунають погрози фізичної розправи, а один раз на нього навіть замахнулися націоналісти з організації С14.

В підтримку Гужви тут же виступив давній мешканець австрійських меж, побіжний соратник Януковича Андрій Портнов. Причому ні Гужва, ні сам Портнов не приховували, що колишній юрист Януковича, Тимошенко і Коломойського доклав чимало зусиль для організації евакуації пропагандиста. У цьому зв'язку особливо іронічно виглядає спроба Гужви провести паралель між собою і Тимошенко, мовляв, українські суди отримали інструкцію посадити кремлівського медіаменеджера теж на сім років. А Портнов, як відомо, будучи досить близьким партнером Юлії Володимирівни, її зрадив, переметнувшись в табір до Януковича, і вже звідти спостерігав, як ту ув'язнюють.

Крім паралелей з Тимошенко, Гужва також поскаржився, що, за його інформацією, влада дала вказівку СБУ і прокуратурі відкривати проти нього нові справи, а тому у нього просто не залишалося іншого виходу, крім втечі.

Вся ця драматична історія викликає кілька досить цікавих питань. По-перше, чому Гужва біг не в Москву, де жив і працював зовсім недавно - ще в 2013-му, а на ненависний Захід. Схоже, в Москві втечі Гужви були б не дуже раді. Йому відведено робоче місце в Києві, а Білокам'яній і так вистачає українських втікачів. А ось саме з Європи можна продовжувати не тільки працювати проти України, але і розбурхувати європейське суспільство розповідями про "коричневої чуми" і "знищення свободи слова" в Києві. Останнє, до речі, може бути сприйнято в Європі на тлі маршів "Національних дружин" Білецького або діяльності інших "гиперпатриотов". Так що Москві Гужва буде вельми корисний саме у Відні.

По-друге, цікаві обставини непродовження для Гужви запобіжного заходу. Версія про те, що про нього в прокуратуру "просто забули", хоч і звучить безглуздо, але не є зовсім вже неможливою, знаючи загальну недбалість наших правоохоронців. Хоча, з іншого боку, у Портнова в Україні залишилися не тільки особисто зобов'язані йому судді, але й, цілком можливо, прокурори, які цілком здатні щось забути.

По-третє, цікавим виглядають слова Гужви про якихось нових "сфабрикованих справах". Схоже, саме якісь нові обставини і змусили медіаменеджера бігти з країни, адже інші справи не виглядають занадто загрозливими навіть в контексті оприлюднених ГПУ відеозаписів переговорів. Довести факт шантажу та вимагання в суді буде в будь-якому випадку досить складно. Інші справи мають ще менше перспектив. Несплата податків, сепаратизм, розголошення держтаємниці - все це або не передбачає серйозного покарання, або шансів на отримання серйозних доказів ще менше.

Не варто надто серйозно сприймати і скарги Гужви на загрози його життю. Сумнозвісний інцидент з нападом С14 насправді складався із звинувачень в роботі на Москву і режим Януковича (що і так всім і давно відомо) і плювка в обличчя з пропозицією забиратися геть. Плювок - штука, звичайно, малоприємна, але небезпеки для життя Гужви не представляв, а втиратися йому не звикати. За роки своєї специфічної роботи в Україні Ігор Анатолійович повинен був зжитися з такими випадами.

Якщо щось і могло становити для Гужви реальну небезпеку, так це фінансові справи його видання. Всі приблизно розуміють, що гроші на "Країну" приходять з Росії, але що це за гроші і як діляться суми - тут можуть бути цікаві подробиці. І якщо Гужва як дізнався (джерел у нього достатньо), що прокурори щось таке розкопали, то краще і правда втекти від гріха подалі.

Як би там не було, Гужва і московське начальство спробують вичавити максимум медійного ефекту втечі "переслідуваного журналіста". Тепер з сухою та комфортною Австрії Гужва буде регулярно віщати про "переслідування свободи слова в Україні місцевим фашистським режимом". Та й деяким більш раннім європейським "емігрантів" на кшталт Портнова або Дмитра Фірташа професійний пропагандист може стати в нагоді. Опозиційний до Порошенко Ігор Коломойський, до речі, від Австрії теж не надто далеко.

Залишилася в Україні редакція "Країни", як і обіцяє, активізує свою пропагандистську роботу, тим більше, що цього вимагає не тільки втеча головного редактора, але і вибори, що наближаються. Однак чи не станеться так, що наявна у правоохоронців інформація проти Гужви буде використана проти видання в цілому? Адже якщо у фінансуванні "Країни" щось нечисте, то видання зможе втратити можливість працювати хоча б тому, що потік грошей буде якось перекритий. Останнім, щоправда, не дуже віриться, але повністю виключати того, що втеча Гужви - це початок кінця його проектів, напевно, не можна.