Січневе повстання. Як нам знову не розтринькати зростання в промисловості
Раптом так склалося, що в січні було зафіксовано довгоочікуване зростання у секторі промислового виробництва. Порівняно з січнем минулого року індекс промислової продукції становив 3,6%, а з урахуванням коригування на кількість календарних днів 2,9%. Подібна відмінність в цифрах було обумовлено кількістю вихідних днів: у минулому році українці відпочивали більше, тому потенційно могли і більше зробити. У цьому році новорічний святковий графік був не настільки схожий на багатоденний бразильський карнавал, тому і загальні показники дещо покращилися.
За цей же період оборот роздрібної торгівлі збільшився на 9,6% (у порівнянні з січнем 2017-го), а індекс сільськогосподарської продукції збільшився на 1,1%. Останній показник найбільш важливий - адже якщо динаміка промвиробництва була досить рвана, а роздрібна торгівля протягом усього минулого року була в активній плюсовій зоні, то індекс сільгоспвиробництва знаходився в негативному, "червоному" секторі майже весь 2017-й.
Таким чином, на даний момент склалася унікальна ситуація, коли всі три базових індексу показують впевнену позитивну динаміку - таке останнім часом спостерігається не часто.
Подібний економічний "парад планет" дозволяє уряду скласти своєрідну "трилогію" по подальшому нарощуванню динаміки зростання. У будь-якому разі, зараз в економіці склалася досить унікальна ситуація, коли верхи хочуть продемонструвати всьому світу економічне зростання, а низи вже не можуть. Єдине, що засмучує, ця ситуація поки носить нестійкий характер і може також швидко зісковзнути в негативну динаміку. Щоб цього не сталося, потрібно лише набратися терпіння і утриматися від несвоєчасного вигуку: "Підсікай". Надто часто у нас подібними радісними криками спугивали досить боязкий економічне зростання, як це вже було в кінці 2016 - початку 2017 рр.., коли квартальний ВВП розігнався на 4%, але був нещадно разбазарен як в результаті демагогічних дій (блокада непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей), так і внаслідок невміння плекати і берегти хирляві паростки макроекономічної стабільності.
На жаль, в Україні дуже часто економічне зростання плутають з укорочуванням хвоста цуценяті боксера - як тільки побачать, так відразу і купируют, як правило, на псевдосоціальні мети.
Як показує статистика, в січні 2017 р. в економіці вже складалася схожа ситуація. Промисловий індекс знаходився на позначці зростання на 6,4%, торговельний (роздріб) - плюс 3,1%. У той же час сільськогосподарський індекс знаходився в негативній зоні: - 2,4%. Тоді цей січневий трамплін так і не став точкою прискорення: в середині року економіка вилетіла з санок зростання і з проблемами доковыляла до грудня.
Що стосується обороту роздрібної торгівлі, то після зниження до нуля в лютому минулого року, даний показник знаходився в стійкій позитивній динаміці, його зростання становив 5-8% в місяць. По суті, збільшення обсягів торгівлі і стало тією паличкою-виручалочкою, завдяки якій вдалося витягнути ВВП на +2% за підсумками минулого року. Але феномен зростання за рахунок торгівлі (характерний для країн з високим рівнем трудової міграції) не може вічно тягнути економіку за "косичку", як колись Мюнхгаузен витягав себе за волосся з болота. Необхідно підключати промислове виробництво та сільське господарство, тим більше що останнім займає все більшу питому вагу в структурі експорту, так і в структурі валового продукту.
У січні 2018 р. така ситуація виникла: промисловий індекс (січень 2018-го до січня 2017-го) виріс на 3,6%, оборот роздрібної торгівлі - на 9,6%, сільськогосподарське виробництво - на 1,1%.
З одного боку, не варто недооцінювати подібний індикативний пазл, який склався на початку поточного року. Але й переоцінювати його також не варто. Сезонність української економіки і "звичаї місцевого ділового обороту" побудовані таким чином, що значна частина генерації валового продукту здійснюється саме в четвертому кварталі: цьому сприяє, наприклад, закриття багатьох промислових, будівельних і торговельних позицій, зав'язаних на систему державних закупівель. Крім того, січень - традиційно "мертвий" місяць в плані ділової активності, саме тому на подібних мінімумах настільки яскраво видно сплески навіть найменшої позитивної динаміки: активація з десяток-інший великих компаній може суттєво викривити загальну статистику.
Тут головне вловити приховані тенденції як позитивні, так і негативні, іншими словами, зловити хвилю: перші - посилити, другі - мінімізувати.
В першу чергу аналіз зростання промислового виробництва необхідно провести за видами діяльності. У січні 2018-го тривало зниження в секторі добувної промисловості - падіння на 0,2% і енергетиці - падіння на 8,1%. Останній показник найбільш важливий - адже зниження енергоспоживання в економіці може бути зафіксовано з кількох причин: внаслідок впровадження програм з енергоефективності, в результаті структурної перебудови економіки в бік сектора послуг або через скорочення важкої промисловості. Свою роль може зіграти і більш м'який температурний календар. В даному випадку це скоріше комбінація останніх двох факторів. Зате істотне зростання був продемонстрований в галузях переробної промисловості: +9,7%. Саме переробка втащила промислове виробництво в позитивний тренд розвитку. З підсекторів переробки варто виділити: хімію (+55,9%) - позначився запуск декількох хімічних заводів; виробництво електричного устаткування (+50,6%) та автотранспортних засобів (+25,7%) - вплив державного замовлення; виробництво комп'ютерів, електронної та оптичної продукції (+31%) - позначається адаптація до ринків ЄС. Позитивна цінова кон'юнктура світових цін на метал призвела до зростання металургії на 7,9%.
Несподівано показала падіння на 0,8% легка і взуттєва промисловість, а адже ці галузі у січні минулого року були одними з лідерів зростання.
Якщо аналізувати динаміку промислового виробництва за групами товарів, то основне падіння було зафіксовано в групі "енергія" - мінус 9,2%, а найбільше зростання - у виробництві споживчих товарів тривалого вжитку (+20,7%). Досить динамічно зросло виробництво інвестиційних товарів: +13% і проміжних товарів (сировина та напівфабрикати) - плюс 11,2%. Досі на відносно низькому рівні зростання споживчих товарів короткострокового використання (зростання на 3,9%).
У регіональному розрізі негативна промислова динаміка у січні цього року була зафіксована в місті Києві, Донецькій, Луганській і Одеській областях. У Черкаській області зафіксовано нульове зростання. Падіння промислового виробництва в Києві є наслідком відсутності продуманої промислової політики КМДА, яка надмірно захоплюється будівельними проектами і більше думає про будівництво колеса огляду і нової "тарзанки" на Труханів острові, ніж про реанімацію столичних заводів і фабрик. Зниження показників Одеської області пов'язано з перманентної завантаженням виробничих потужностей ОПЗ. Найбільш критична ситуація склалася в Луганській області, де падіння склало 62% (випадання з статистики Алчевських комбінатів - металургійного та коксового), але в цілому дані показники свідчать про відсутність адекватної державної політики щодо розвитку регіонів, суміжних з ОРДЛО і дієвих економічних механізмів деокупації.
Що стосується сільськогосподарського виробництва, то найбільш тривожний момент - це скорочення обсягів продукції, випущеної в сімейних домогосподарствах: якщо в 2017 р. індекс у цьому секторі становив 98,2% і перевищував аналогічний показник випуску продукції аграрними підприємствами (97,1%), то в січні нинішнього року першість між цими виробниками кардинально змінилося: підприємства показали зростання на 4,8%, а домогосподарства продовжили падіння (-2,8%), перевищивши негативну динаміку початку минулого року. Таким чином, перед нами економічне дзеркало перекручених регулятивних імпульсів з боку держави: більшість фінансових стимулів було направлено в сегмент великих аграрних холдингів, у той час як домогосподарства залишилися практично без державної підтримки, особливо в секторі тваринництва.
Крім того, держава не впорався навіть з виконанням своїх базових функцій - забезпеченням санітарного контролю та захисту тварин, в результаті чого тільки внаслідок АЧС приватним свинарським господарствам було завдано непоправної шкоди.
Враховуючи наведені вище показники, в уряду з'явився черговий шанс на закріплення позитивної економічної динаміки. Для цього необхідно активізувати державні замовлення, пов'язані з технічним переоснащенням підприємств та інфраструктурними проектами; розблокувати процес банківського кредитування за умови зниження кредитних процентних ставок (власне в секторі легкої, взуттєвої, меблевої та деревообробної промисловості); зміцнення гривні, оптимізація фінансових потоків на газовому ринку і посилення конкуренції серед постачальників енергоресурсів може призвести до зниження цін на природний газ для промисловості, а отже, до активізації хімічного виробництва; державні стимули необхідно спрямовувати і на приватні фермерські господарства, а не тільки на великі аграрні підприємства, крім того, держава має посилити заходи щодо фітосанітарного контролю, профілактики та захисту рослин і тварин.
Дерегуляція та створення умов для залучення інвестицій - це вічні опції нашого економічного зростання, той базис, який поки так і не сформовано в масштабах всієї країни і навіть кластерно.
Ну і ключовою умовою (тактичним на даний момент, з кореляцією на чотири-шість найближчих місяців) для економічного розвитку повинно стати обмеження динаміки зростання тарифів на електроенергію, адже як показує статистика, існує дуже чітка кореляція між тарифами, зростанням собівартості готової продукції, промислової інфляцією і темпами зростання промислового виробництва. Зростання тарифів на електроенергію з'їдає значну частину приросту у промисловому секторі і перерозподіляє цей приріст на користь кількох генеруючих компаній, доходи яких і котирування єврооблігацій ростуть, як на дріжджах, адже їх кредитори чудово розуміють, що чим вище ступінь тарифного лобізму, тим вище показники рентабельності в енергетичній сфері.
Особливо це актуально стане найближчим часом, коли мають запрацювати так звані RAB-тарифи, завдяки яким приватні генеруючі компанії отримають можливість включати в тариф свої інвестиційні витрати, які можуть обчислюватися мільярдами гривень в масштабах всієї генерації країни, особливо в тепловому сегменті.
Як заявив нещодавно Дмитро Вовк, голова НКРЭКП, в 2018 р. ціни на електроенергію можуть бути в черговий раз підвищено на 16%, тому що вони найнижчі в Європі. При цьому чиновник забув згадати, що у нас було зафіксовано і найглибше падіння ВВП, і найбільше скорочення рівня платоспроможності населення і бізнесу. Так що порівняння з Європою - з розряду потрапляння пальцем у морозний київське небо.
У цій ситуації уряду доведеться зробити очевидний світоглядний вибір: кишеню одного олігарха або кишені сотень тисяч українських підприємств. Шанс січня 2017 р. по посиленню позитивної динаміки економічного зростання було частково випущений в паровій вихлоп теплової генерації. А чергового шансу в січні 2019-го може і не бути...
