Янукович-2. Чи посвариться Зеленський з "Великою сімкою" і Євросоюзом у Вільнюсі

Уже відомо, які обіцянки роздаватиме Володимир Зеленський західним партнерам 7-8 липня під час Ukraine Reform Conference у Вільнюсі. Три тижні тому посли G7 оголосили, що там буде обговорюватися прогрес України у реформах, а особливо — необхідні кроки для встановлення верховенства права та вдосконалення судочинства. І ось Зеленський своїм указом затвердив Стратегію розвитку системи правосуддя і конституційного судочинства на 2021-2023 рр.

Документ виглядає начебто досить привабливо. Однак є великі сумніви, що обіцянки Зеленського задовольнять "Велику сімку" і Євросоюз. Приводів для сумнівів два. По-перше, Зеленський у своїй Стратегії проігнорував деякі ключові побажання західних партнерів. А по-друге, реальна практика самого Зеленського і "слуг народу" дуже далека від того, що задекларовано в новому документі.

"Може, так, а може, ні"

Почнемо з розділу "Розвиток конституційного судочинства". У ньому є конкретна обіцянка: "Забезпечити вдосконалення процедур конкурсного відбору кандидатур на посаду судді Конституційного суду України, ефективної перевірки їх на добропорядність і відповідність рівня професійної компетентності та високим моральним якостям (з можливим залученням міжнародних експертів)".

З можливим залученням — це як? Коли хочу — залучаю, коли не хочу — не залучаю?

Ще пів року тому посли G7 направили Зеленському на його особисте прохання дорожню карту судової та антикорупційної реформ. Там пропонується, зокрема, "невідкладно ввести чіткий і прозорий процес відбору на посади суддів КСУ із забезпеченням суттєвої ролі представників міжнародних партнерів у перевірці всіх кандидатів". Такий законопроєкт, до речі кажучи, був внесений ще 6 листопада минулого року. Але — "Європейською солідарністю", а не Зеленським або "слугами народу".

Свою відповідь західним партнерам "слуги народу" дали 18 лютого. Вони призначили конституційним суддею Віктора Кичуна — близького соратника представника Зеленського в КСУ Федора Веніславського. Про це розповів сам Веніславський: "Це — мій колега, який зі мною працював тривалий час. Ця людина — високий професіонал, порядна людина, тому я його рекомендував, фракція підтримала".

І досі ніякого законопроєкту про залучення міжнародних експертів до відбору кандидатів на посаду судді КСУ ні Зеленський, ні "слуги народу" не запропонували. Тут виникає питання, навіщо ж тоді Зеленський записав "можливе залучення" в свою Стратегію? Просто, щоб показати західним партнерам, що він їх не зовсім ігнорує?

Ні, розгадка не в цьому. Саме зараз у Зеленського є потреба використовувати західних партнерів для посилення свого контролю над КСУ.

Нагадаємо, що 27 березня Зеленський підписав указ, яким скасував укази Януковича про призначення суддями КСУ Олександра Тупицького і Олександра Касмініна. Законність цього указу Зеленського сумнівна, самі Тупицький і Касмінін оскаржили його у Верховному суді, а 49 народних депутатів звернулися з конституційним поданням до КСУ. І ось Зеленський разом з керівником свого Офісу Андрієм Єрмаком придумали, поки немає ніяких судових рішень, провести конкурс на посади суддів КСУ замість Тупицького і Касмініна. А щоб ця затія виглядала легітимною, вирішили залучити міжнародних експертів.

20 квітня Зеленський видав указ, яким доручив Єрмаку в десятиденний термін внести пропозиції щодо персонального складу конкурсної комісії для відбору кандидатур у КСУ за квотою президента. На наступний день Єрмак зустрівся з послами G7 і, за офіційною інформацією президентського сайту, попросив їх "запропонувати фахівців з конституційного права зі світовим ім'ям зі своїх країн, які могли б взяти участь у роботі цієї комісії".

Десятиденний термін, встановлений Зеленським, минув ще 30 квітня. Указ про персональний склад конкурсної комісії й досі не з'явився. Так що фраза в Стратегії про "можливе залучення" міжнародних експертів говорить лише про те, що на Банковій ще не відмовилися від надій, що західні партнери клюнуть на цю приманку.

І ще одна важлива деталь: Зеленський ніде не прописав процедуру конкурсу. Тому навіть якби західні партнери запропонували міжнародних експертів до складу конкурсної комісії, у них немає ніяких гарантій, що вони змогли б заблокувати якогось сумнівного кандидата, якщо він близький до Банкової. Вони потрібні тільки в якості статистів, щоб Зеленський міг оголосити, що його дії отримали підтримку Заходу.

Навіщо Зеленський зберігає ОАСК

Утім, є і питання, за якими публічна думка Зеленського і західних партнерів збігається. Найяскравіший приклад — горезвісний ОАСК (Окружний адміністративний суд Києва).

У свою Стратегію Зеленський включив "можливість розгляду Верховним судом (або іншим судом адміністративної юрисдикції) як судом першої інстанції справ щодо найбільш важливих питань, учасниками яких є центральні органи виконавчої влади та інші державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України". Це означає забрати у ОАСК всі найважливіші справи і передати їх до Верховного суду. Саме це пропонували посли G7 у своїй дорожній карті. І Зеленський вже втілив цю ідею в своєму законопроєкті №5067, внесеному 15 лютого.

Потім 13 квітня він вніс законопроєкт №5369, який пропонує взагалі ліквідувати ОАСК і утворити замість нього Київський міський окружний адміністративний суд. Для належної реалізації цього плану Зеленський вніс також законопроєкт №5370, який вносить необхідні зміни в Закон "Про судоустрій і статус суддів". Обидва ці проєкти (№5369 і №5370) він визначив як невідкладні.

Вже 15 квітня підтримку цьому плану висловили посли G7. Вони вітали ініціативу Зеленського про ліквідацію ОАСК "як важливий крок у всебічній реформі судової системи в Україні". При цьому посли підкреслили: "Важливо, щоб суд, який замінить ОАСК, був створений прозоро, з відбором на основі професійних досягнень і ретельної перевірки на добропорядність".

Здавалося б, ось він — бажаний приклад прекрасної реформи від Зеленського. Однак законопроєкт №5067 припадає пилом у Верховній Раді вже чотири місяці, "невідкладні" №5369 і №5370 — два місяці. Що ж трапилося?

Причин затримки дві. Перша полягає в тому, що саме зараз ОАСК виявився потрібен Зеленському та голові парламентського комітету з питань правової політики Андрію Костіну (саме в його комітеті лежать без руху згадані законопроєкти). Справа в тому, що Костін був фаворитом від Банкової в конкурсі на посаду керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Але 4 червня кандидатура Костіна вибула з боротьби. Зробили це саме міжнародні експерти в конкурсній комісії. ОАСК — це як раз той суд, куди скривджені можуть звертатися зі скаргами в подібних випадках.

Якби ОАСК був ліквідований згідно з "невідкладними" законопроєктами Зеленського №5369 і №5370 і якби підсудність таких справ перейшла до Верховного суду, як пропонує законопроєкт Зеленського №5067 (і як обіцяє Зеленський у своїй Стратегії), то шанси зірвати конкурс у судовому порядку різко знизилися б. Ну або ціна питання різко зросла б. А так Банкова може спокійно торгуватися з ОАСК про взаємовигідні рішення персональних питань.

Друга причина затримки полягає в тому, що західні партнери наполягають (і про це сказали посли G7), щоб новий суд замість ОАСК створювався на чесному відкритому конкурсі. А це, схоже, зовсім не входить у плани Банкової.

Майже два роки без ВККСУ

У принципі підбором суддівських кадрів повинна займатися Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Але цей орган припинив діяльність ще 7 листопада 2019 р., згідно із законом, ініційованим Зеленським. Той обіцяв, що нова ВККСУ запрацює до кінця 2019 р., проте цього не сталося й досі. Західних партнерів не задовольнив закон від Зеленського, тому міжнародні експерти відмовилися делегувати своїх представників до конкурсної комісії по формуванню ВККСУ. В результаті відсутності ВККСУ близько двох тисяч суддівських вакансій залишаються незаповненими.

У своїй Стратегії Зеленський склав список основних проблем судової влади і першою проблемою в цьому списку постало "нездійснення ВККСУ своєї діяльності і неможливість відновлення її роботи без вдосконалення законодавства". Ну і в числі завдань він називає "формування ВККСУ в складі професійних і добропорядних членів, призначених за результатами відкритого конкурсу, проведеного за участю міжнародних експертів".

Ще рік тому Зеленський вніс "невідкладний" законопроєкт №3711, в якому заново прописав перезапуск ВККСУ. Він був доопрацьований комітетом Костіна, в результаті чого з'явився депутатський законопроєкт №3711-д авторства Костіна і ще 13 "слуг народу" з того ж комітету. 2 лютого цей проєкт був включений до порядку денного сесії, а на наступний день Зеленський особисто (разом з Єрмаком) презентував свою судову реформу послам G7. За підсумками зустрічі посли розповіли, що вони висловили Зеленському свою "стурбованість недавніми законодавчими ініціативами (з/п 3711), які не забезпечать якісних, чесних суддів".

Проте, Банкова вирішила продавлювати законопроєкт №3711-д через Верховну Раду. 3 березня він був прийнятий у першому читанні (227 голосів "за"). Однак він не влаштовує ні західних партнерів, ні Венеціанську комісію. 8 червня голова Венеціанської комісії Джанні Букіккіо заявив: "На жаль, закон 3711-д у тому вигляді, який схвалений до другого читання, не відповідає рекомендаціям Венеціанської комісії, ми його не підтримуємо".

Якщо Зеленський і Єрмак продавлять цей закон у другому читанні, то далі може повторитися історія дворічної давності, коли міжнародні експерти відмовилися брати участь у конкурсній комісії по формуванню ВККСУ. Далі у Зеленського залишиться радикальний вихід — відмовитися від міжнародних експертів, навіть якщо у відповідь від нього відмовляться західні партнери. Цікаво, чи дізнаємося ми про це прямо в Вільнюсі.

Як тут не згадати символічну поїздку в литовську столицю Януковича. Він приїхав туди 28 листопада 2013 р., щоб підтвердити свою відмову від євроінтеграції.

Зеленський, судячи з оприлюдненої Стратегії, буде дотримуватися протилежного підходу в спілкуванні з західними партнерами. Він не буде від них відмовлятися. Навіщо, якщо можна вести таку політику, що вони самі захочуть відмовитися від нього. А українцям це можна буде спробувати продати так само, як зараз продається історія з ПДЧ у НАТО — ми все робимо, щоб нам сказали так, а нам кажуть ні.