Ян Валетов: Ми пройшли за межі
Два роки тому ми пройшли по грані.
Пам'ятаю бурхливу радість сепаратистів під час Иловайской трагедії - вони вже чекали на перемогу. Вони були впевнені, що увійдуть в Дніпро, Запоріжжя, Харків, Херсон, Миколаїв, Одесу і будуть будувати тут "Російський світ". Вони вже мнили себе прокураторами (sic!!!), писали списки для розстрілів, репресій, потирали руки, від однієї думки, що дорвуться до влади.
Але Україна вистояла після Іловайського розстрілу. А ось ілюзії про братстві були розірвані на частини снарядами російських РСЗВ і танковими пострілами російських військових.
У цей момент для дуже багатьох назавжди зникла у вогні розривів поняття "свої". Іловайськ - це не тільки поразка Української армії, це не тільки приклад героїзму деяких солдатів і такий же безприкладної боягузтва і бездарності інших військових, це ще і знищення існувала колись історичної спільності.
Розстріл "зеленого коридору", сотні загиблих українських військовослужбовців - це віха у взаєминах Росії та України, які в найближчому майбутньому вже не будуть колишніми.
Коли-небудь будуть названі винуватці поразки, отримають по заслугах труси, будуть нагороджені гідно герої, будуть щохвилини розібрані всі епізоди цього страшного дня. Але головне зрозуміло вже сьогодні.
Навіть після нищівного удару Україна вистояла і залишилася вільною.
Вічна слава героям зберіг країну в ті прокляті серпневі дні 2014 року.
Вічна пам'ять.