Взяти Золоте. Навіщо бойовики лякають Україну "Чебурашками"
Минулий тиждень на фронті виявилася багатою на події - діє "хлібне" або, як його ще називають, "футбольне" перемир'я. По всіх "гарячих" ще тиждень тому напрямках тиша. Хоча і не без "чергових" пари хв або кулеметної черги.
На цьому тлі триває ротація - з фронту йдуть бригади, які відстояли "свої" сім-вісім місяців. А це не тільки аеромобільні війська, але і артилеристи, і мотопехота. Цього тижня урочисто зустрічали десантників 80-го у Львові, піхотинців 30-й у Новоград-Волинському, і багато ще де.
На тлі відносного затишшя, яке в будь-який момент може перейти в боїв, обидві сторони зайнялися медійними перемогами.
З нашого боку це насамперед історія з взяттям під остаточний контроль такого "клондайку" контрабандної торгівлі, як н. п. Золоте-4 (хоча місцеві називають його селище Партизанське). Номінально селище завжди перебував під українською юрисдикцією, але насправді це була сіра зона. Наша сторона оголосила взяття Золотого-4 епічної перемогою, маріонетки окупантів "через губу" заявили, що, мовляв, селище і так був українським. І на другий план відійшло цікавий факт.
Тактика "повзучого настання" являє собою не просто підняття прапора або контроль за посадкою посеред поля - це насамперед створення стійкої лінії фронту з опорними і спостережними пунктами, з безпечними лініями постачання та іншими плюшками". То є дуже серйозна заявка на будь-які можливі виклики в майбутньому.
Не маючи можливості здійснювати які-небудь активні дії, однак бажаючи якось відповісти на втрату Золотого-4, російсько-окупаційні власті вирішили продовжити розкручувати в медійному плані свої "саморобки" типу ракетних систем залпового вогню. На тлі як мінімум трьох машин на базі поставлених з Росії "Кразів" засвітився "міністр доходів і зборів ДНР" Олександр Тимофєєв, більш відомий на окупованих територіях як "Ташкент".
В реальності весь цей "зоопарк" ракет під кодовим ім'ям "Чебурашка" серйозної бойової цінності не представляє. І зовсім незрозуміло, чому його досі не знищив "шалений снаряд" з нашої сторони, адже всі пересування у прифронтовій зоні щільно контролюються як технічними засобами, так і агентурою.
По суті, реактивна ракета - це досить високотехнологічне зброю з твердопаливним двигуном, паливо якого повинно відповідати досить жорстким фізико-хімічними параметрами. Головне завдання інженерів - створити таку конструкцію снаряда, щоб він передбачувано вів себе на траєкторії і мав мінімальне круговий ймовірність відхилення. Технічно повторити конструкцію вже діючої ракети можна (це доводить багаторічний досвід арабських терористів із ХАМАСУ з їх КАССАМами і ИГИЛ з газобалонными виробами), проте точність попадання таких установок буде "нижче плінтуса". Приблизно на цьому рівні знаходяться і вироби від "донецьких".
Виготовлення реактивних снарядів у напівкустарних умовах призводить до того, що за рахунок значної різниці в товщині і эллипсности корпусу снаряд у польоті буде схильний істотної нутации (коливань), а хімічна неоднорідність палива буде приводити до значних змін швидкості витікання реактивного струменя, що збільшить розкид по дальності. У підсумку домогтися точкового ураження цілі за допомогою таких снарядів неможливо. Годяться такі ракети тільки для турбуючого вогню, проте в нинішніх умовах війни на Донбасі добре обладнані в інженерному відношенні позиції досить стійкі до такого вогню.
І про сумне. Бойова підготовка військ навіть в умовах мирного часу досить небезпечна річ, що підтверджує статистика втрат особового складу будь-якої армії світу.
Так, 6 липня, близько 5:30 на території Рівненського загальновійськового полігону під час виконання військовослужбовцями 15-го окремого батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади вогневої завдання зі знищення умовного противника з веденням вогню мінометної батареї з закритої вогневої позиції стався вибух міни в каналі ствола міномета.
Внаслідок пригоди двоє бійців загинули на місці, ще двоє померли по дорозі в лікарню. Двоє із загиблих - жителі Ужгорода, один - Перечина (Закарпатська обл.). Ще чотири людини отримали поранення.
На тлі вже розпочатої передвиборної кампанії в ЗМІ вибухнула формений істерика із звинуваченнями "Укроборонпрому" в неякісних мінометах, Генштабу і всього Міністерства оборони України в тому, що вони взяли на озброєння "сирої" зразок, і інше, інше.
Відразу згадали, що це далеко не перший випадок підриву міномета М-120-15 "Молот", однак при цьому якось залишилося в тіні, що, судячи з усього, практично у всіх випадках загибель солдатів була результатом порушення техніки безпеки. Ще після 25 липня 2016-го, коли на Широкому Лані" в результаті вибуху мінометного обстрілу загинули двоє військовослужбовців 57-ї мотопіхотної бригади, у війська були спущені чіткі вказівки про стрільби з міномета дистанційно - особовий склад повинен був знаходитися в окопчике за вогневою позицією.
Не знаючи всіх обставин інциденту, судити складно, але, як бачиться, у разі виконання цієї інструкції вибух міномета міг покалічити від сили два-три людини. А тут постраждали 12. Словом, питань на сьогодні залишається більше, ніж відповідей.
