Три сценарії. Варто Медведчуку боятися справи за держзраду
Про те, що стосовно Медведчука відкрито кримінальне провадження відразу за двома тяжкими статтями Кримінального кодексу —"державна зрада" і "посягання на територіальну цілісність", українцям повідомила прес-секретар генпрокурора Лариса Сарган. Примітно, що таке рішення було прийнято в якості реакції на звернення депутата від "Народного фронту" Андрія Тетерука. "Фронтовик", нагадаємо, звернув увагу прокуратури на заяву кума Путіна, зроблене на з'їзді партії "Опозиційна платформа — За життя", з пропозицією утворення так званого "автономного регіону Донбас" з власним парламентом і урядом і про закріплення такого статусу у Конституції. Це, на думку Тетерука, суперечить Конституції України, де закріплено унітарний статус держави і є наданням "іноземній державі допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, в тому числі і інформаційної підтримки".
Таке рішення відомства Луценка величезне число українських громадян зустріло з цілком прогнозованою радістю, але й не меншим скепсисом. Адже "беззубість" українських правоохоронців у відношенні осіб, обвинувачених у державній зраді, стала вже притчею во язицех. Всі попередні справи про держзраду щодо більш-менш високопоставлених товаришів перетворилися на пшик, за винятком хіба що Олександра Єфремова, але і той хоч і перебуває в СІЗО, але до судового вердикту у цій справі ще дуже далеко.
І хоча скепсис щодо перспектив засудження Медведчука більш ніж виправданий, кум Путіна — занадто велика і унікальна постать в українській політиці, щоб проводити прямі паралелі між ним і іншими обвинуваченими у сепаратизмі зразок того ж Єфремова, Михайла Добкіна і вже тим більше Нелі Штепи. Справа в тому, що кримінальне переслідування Медведчука може серйозно відбитися на президентських виборах і долях двох головних кандидатів на вищий пост в країні.
В цілому можна виділити три сценарії подальшого розвитку справи Медведчука, з далеко не рівними шансами на реалізацію.
Сценарій №1. Все заради піару
Найвірогіднішим сценарієм подальшого розвитку подій є такий, при якому все обмежиться виключно піаром на темі переслідування Медведчука без жодних юридичних наслідків для останнього. Цілком імовірно, що, отримавши звернення Тетерука і розуміючи, що закон зобов'язує внести ці дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в ГПУ резонно вирішили, що це відмінна тема для політичного передвиборчого піару, і винесли її в публічний простір. Тепер деякий час можна буде попіаритися на темі "влада нарешті взялася за відвертого і самого небезпечного агента Путіна в Україні", після чого справу буде тихо спущено на гальмах. Медведчуку так і не буде вручено підозру, і він, зрозуміло, буде і далі перебувати на волі і брати участь у виборчій кампанії в якості віп-агітатора Юрія Бойка.
Однак користь від реалізації такого сценарію вкрай сумнівна. Весь позитив першого враження тут неминуче буде перекритий негативом, після того як всім стане остаточно ясно, що справа ні до чого не призведе. Всі конкуренти Порошенко скористаються цим, щоб звинуватити президента якщо не в змові з Медведчуком і договорняк, то як мінімум "імпотентність". При цьому справа у такому форматі буде паралельно грати і на користь Медведчука з Бойком, які затягнуть стару пісню про переслідування інакомислення.
Крім того, Медведчук досвідчений і кваліфікований юрист, а тому може спробувати висунути зустрічні звинувачення ГПУ. І потрібно визнати, що з формально-юридичної точки зору аргументи прокурорів і Тетерука далеко не бездоганні. Однозначно сказати, що вислів публічних ідей про наділення якогось регіону автономією — це злочин, вже точно не можна. Так і Мінські угоди, де щось подібне прописано, нехай і іншими словами, поки ніхто не відміняв.
Куди більш перспективними для влади виглядають два інших сценарії. Питання лише в тому, чи знайдеться для їх реалізації політична воля.
Сценарій №2. Посадка до виборів
В даному випадку події повинні розвиватися стрімко. ГПУ дуже швидко вручає Медведчуку підозра, справа надсилається до суду, який, враховуючи тяжкість інкримінованих статей і небезпека підозрюваного для суспільства, обирає того запобіжний захід у вигляді перебування під вартою без можливостей внесення застави. На два місяці, які закінчуються якраз відразу після першого туру голосування на виборах президента. При цьому всі юридичні спроби Медведчука і безлічі його адвокатів звільнитися (а у кума Путіна явно є "свої" суди й "свої" юристи) повинні перебиватися політичним рішенням, без оглядки на всю можливу казуїстику, а крики про "переслідування інакомислення" і апеляції до європейських інститутів права просто ігноруватися.
Таким чином, два місяці, що залишилися гонки Порошенко отримує можливість додати до своїх реальних справах начебто безвиза і Томосу ще й "посадку Медведчука", що патріотичним електоратом буде явно оцінено і явно конвертується в додаткові голоси на виборах. При необхідності після першого туру процедуру можна повторити ще на два місяці, ну а після перемоги на виборах можна буде подумати і про те, що робити з Медведчуком далі. У разі ж поразки це питання відпаде саме по собі через непотрібність, оскільки все це ляже на плечі нового генпрокурора, який призначається новим президентом.
Зрозуміло, на посадку Медведчука вкрай болісно відреагує його кум Путін, але ймовірність того, що той зважиться на пряму військову агресію, не дуже велика, а в усьому іншому гірше, ніж зараз, відносини з Росією вже не стануть. Чергові санкційні списки, нехай вони і будуть називатися "списками Медведчука", навряд чи на щось серйозно вплинуть.
Що ж стосується ролі Медведчука як парламентера з Кремлем, то ефект від неї вже давно прагне до нуля. Якщо в 2014-2015 рр. кум Путіна був безумовно корисний для одержання перепочинку у війні, то сьогодні намертво застряв навіть обмін полоненими.
Залишається ще варіант посилення "гібридної військової агресії" у вигляді загострення на Донбасі, але воно, якщо трапиться, може зіграти і на користь Порошенка, консолідуючи його електорат. А якщо спроба наступу "гібридних сил" виявиться не надто вдалою, то маленька переможна оборонна війна напередодні виборів ще нікому не нашкодила.
Крім того, посадка Медведчука може допомогти Порошенко загнати в кут свого головного конкурента Юлію Тимошенко. Остання як відомо, раніше всіляко намагалася уникати давати особисті оцінки діяльності Медведчука. Якщо ж кум Путіна опиниться в СІЗО, то проти Тимошенко можна буде використовувати не тільки все сказане з цього приводу, але і її мовчання. Мовляв, якщо відмовчується — значить, точно "московська зозуля".
Сценарій №3. Примус до втечі
Теоретично цілком можливо, що на Банковій вирішили прийняти щодо Медведчука половинчасте рішення, щоб і електоральну вигоду від переслідування путінського кума отримати, і самого Путіна дратувати по мінімуму. У такому разі Медведчуку за непублічним каналах спробують натякнути, що пора надовго їхати в гості до кума, щоб не довелося реалізовувати сценарій №2. При цьому в Медведчука буде розуміння, що після виборів можна буде повернутися. Або тому, що президент і генпрокурор поміняються, або тому, що інтерес до його персони після виборів трохи стихне.
При цьому далеко не факт, що такий сценарій спрацює. Медведчук може або сам не захотіти їхати і юридично боротися за свободу в Україні, або Москва його просто до себе не пустить, оскільки ще один український пенсіонер у компанії Януковича і Азарова там точно ні до чого.
Якщо ж натяки виявляться досить переконливими, втеча Медведчука Порошенко теж може зарахувати собі в плюс. Ефект від нього буде, звичайно, не таким сильним, як від посадки, але на тлі не надто видатних успіхів у боротьбі з відверто проросійськими силами навіть це може дати чинному президенту рішучу перевагу над конкурентами.