Вихідні в АТО. "Гібриди" почали застосовувати нові артилерійські "піруети" (КАРТА)
З лютого 2016 р. практично вся "сіра зона" виявилася зайнятою, постійні масовані артилерійські обстріли в стилі Першої світової війни вже не приносять результатів - сторони серйозно окопалися. Мало того, артилерійські розрахунки (особливо з нашого боку) вже отримали достатній досвід і технічну підтримку, щоб вести точкову контрбатарейну боротьбу.
Саме тому зараз настав момент нестандартного використання тієї ж артилерії. "Гібриди" кілька тижнів тому вже спробували накривати прифронтові території далеко за лінією фронту. По всій видимості, результати їх задовольнили, і на цьому тижні вони продовжили таку практику. Однак якщо раніше випадки обстрілу далеких відзначалися тільки в Донецькій області, то зараз це стало Луганське напрямок.
Спочатку 2-3 березня під удар потрапили околиці Лисичанська, притому що відстань від того ж Первомайська, Голубовки або Ірміно - 23-28 км. А ось 9 березня бойовики накрили село Смоляниново - 15 км на схід від Сєвєродонецька. І тут від переднього краю від 28 до 30 км. Виникає закономірне питання - чому і як "гібриди" змогли дістати такі віддалені цілі?
Найпотужніше з ствольної артилерії, що є у них - 152-мм гармати 2А36 "Гіацинт-Б". Однак для цього вони повинні були вивести їх на передні позиції - адже гранична дальність стрільби осколково-фугасными снарядами у цього знаряддя - 30 км. Такий трюк дуже небезпечний і вимагає серйозної підготовки, так як в цьому випадку знаряддя і розрахунки виявляються практично в зоні прямої досяжності всього - від стрелковки до штатних 82-мм мінометів.
Залишається ще один варіант, ймовірність якого теж дуже велика, - Росія поставила (або навіть сама використовувала) боєприпаси ЗВОФ86 з активно-реактивним снарядом ОФ-59, здатним вражати цілі на дальності до 33,5 км. Ці кілька десятків відсотків ефективності якраз і можуть дозволити артилеристам бити з глибини контрольованої території, не виконуючи вбивчих "піруетів" на фронті.
Тим часом на фронті тривають активні дії "малих груп" на всіх напрямках. Причому з досить серйозними втратами з обох сторін.
Так, за останні дні продовжують нести втрати морпіхи на приморському напрямку - 10 березня загинув Віталій Дзыза (1994 р. н.) з Бердянська. 11 березня під Докучаєвському в результаті прямого зіткнення з ворожою диверсійною групою загинули два бійця 24-го ОШБ "Айдар" з позивними "Пікассо" і "Голуб", а під Новолуганским в результаті ворожого артилерійського нальоту - боєць батальйону "Донбас-Україна".
Раніше основним моментом залишається снайперський вогонь і широке використання противником протитанкових керованих ракет. У п'ятницю, 10 березня, поблизу села Кримське Новоайдарського району Луганської області прилетіла ракетою було поранено двох військовослужбовців (по всій видимості, 93-ї окремої механізованої бригади).
Проте не можна говорити про те, що бойові дії ведуться "в одні ворота". Серйозні втрати несе і супротивник. Так, 11 березня, за повідомленням волонтерів, снайпер морпіхів з відстані в 1 км вразив ворожого снайпера. Взагалі варто відзначити, що контрснайперская війна на Донбасі тільки набирає обертів - з появою "зеленки" вона піде щосили. Чого вартий, наприклад, історія з знищеним в районі Авдіївки 8 березня снайпером з "1-ї мотострілецької бригади ЗС ДНР". Росіянин узбецького походження 1983 р. був знищений буквально в 40 метрах від позицій 72-ї бригади. При ньому була не тільки снайперська гвинтівка, але й повний комплект документів. Його тіло вже передано бойовикам.
В районі села Жолобок (Луганська область) при спробі влаштування проходу у мінному полі для виведення в наш тил диверсійно-розвідувальної групи підірвалася група саперів. Підсумок - чотири знищених бойовика, у тому числі, і командир роти "Таран".
В Моспіно (Донецька область) 8 березня поховали двох бойовиків - уродженців Донецької області. Їх мікроавтобус підірвався на міні десь на Луганщині.
Таким чином, можна говорити, що самі неоптимістичні прогнози про зростання бойової активності на фронті з настанням тепла, на жаль, починають втілюватися в життя.
