Вибори під час війни. Чи зуміє Банкова продовжити свою владу ще на п'ять років

Спікеру парламенту Руслану Стефанчуку вдалося здійняти великий скандал. Його заява про те, що Конституція не забороняє вибори під час воєнного стану, викликала безліч оціночних коментарів. Однак ця проблема цікава не лише у вимірі політичної етики, а й з погляду політичних технологій.

І тут уже питання не в тому, чи добре, чи правильно, чи чесно проводити вибори під час війни, а — наскільки серйозні ці плани. Навряд чи Стефанчук просто висловив свою особисту фантазію. Швидше він озвучив те, що вже підготовлено на Банковій.

Чи наважиться на це Володимир Зеленський, залежить від оцінки трьох факторів. Ось вони: чи велика очікувана вигода; чи легко це реалізувати технічно; чи небезпечні можливі ризики. Якщо вигода і легкість спокусять знехтувати ризиками, то вже за чотири тижні розпочнеться виборча кампанія.

Яка їхня вигода?

Вигоду Зеленського та "слуг народу" можна оцінити насамперед у роках: чотири додаткові роки влади. А все інше, включаючи гроші та славу, це вже бонус.

На Банковій припускають, що війна триватиме ще рік. А потім все одно доведеться проводити вибори спочатку парламентські, потім президентські. Соціологія підказує, що більше половини українців хочуть довірити після війни владу політичній силі, яка з'явиться з-поміж військових. І взагалі сформувався громадський запит на нові партії з новим політичним обличчям: партії військових, волонтерів, активістів тощо. Партія "Слуга народу" до парламенту потрапить, але буде там на других ролях. І це різко ускладнить Зеленському завдання виграти президентські вибори.

Тобто арифметика Банкової тут проста: якщо не проводити зараз вибори, а чекати на кінець війни, нинішня владна команда протримається ще рік, а потім може все втратити. Якщо ж провести вибори зараз і зуміти їх виграти — влада матиме чотири додаткові роки (п'ять років до нових чергових виборів мінус згаданий рік).

Як вони це зроблять?

Стефанчук абсолютно правильно констатував, що Конституція не забороняє вибори під час воєнного стану. Вона лише натякає, що вони абсолютно зайві. У статті 83 записано, що у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради під час дії воєнного стану її повноваження продовжуються до першого засідання першої сесії Верховної Ради, обраної після скасування воєнного стану. Тобто нинішня Рада залишається легітимною до того моменту, коли запрацює нова. Тому жодної потреби поспішати із виборами немає.

Але якщо Зеленському та "слугам" хочеться поспішити, то Конституція справді цього не забороняє. Забороняють закони.

Стаття 19 закону "Про правовий режим воєнного стану" говорить, що в умовах воєнного стану забороняються проведення виборів президента та Верховної Ради, а також масові збори та акції. Стаття 20 Виборчого кодексу додає, що у разі запровадження воєнного стану виборчий процес загальнодержавних виборів припиняється з дня набрання чинності відповідним указом президента.

Але проблема не лише у цих статтях. Мало викреслити норми, які забороняють вибори під час війни, треба ще й встановити порядок, як провести ці вибори. Виборчий кодекс вимагає обирати нардепів за пропорційною системою з відкритими партійними списками у 25 виборчих регіонах. Однак для воєнного часу потрібна простіша система.

Знаючі люди кажуть, що Банкова хоче повернутися до тієї системи, за якою обиралася Рада у 2006 та 2007 роках. Це чисто пропорційна система із закритими партійними списками. Мандати діляться між партіями, які подолали бар'єр, пропорційно до отриманих голосів. Все дуже просто і для Банкової, і для Центрвиборчкому, і партійних лідерів, і виборців.

Суто пропорційна система, без мажоритарних округів, дуже зручна, оскільки забезпечує заповнення всіх 450 місць у парламенті. При цьому нижньої межі явки виборців взагалі немає. Не має значення, що мільйони українців залишилися на окупованих територіях, мільйони — у вимушеній еміграції, сотні тисяч, включаючи військових, — у зоні бойових дій, де провести вибори технічно неможливо. Важливо, що на більшій частині території України виборчі дільниці будуть відкриті, якась частина людей проголосує, і цього достатньо, щоб Україна отримала абсолютно легітимну Раду у повному складі: 450 нардепів.

Отже, перший етап плану — внесення змін до законодавства, щоб узаконити вибори під час війни та змінити виборчу систему. Відповідаючи в ефірі телемарафону на запитання, чи він підтримає зміни до закону про вибори, Стефанчук сказав: "Давайте подивимося, як це питання вирішуватиметься. Але я думаю, що найближчим часом його буде актуалізовано".

Часу на це лишається менше місяця. Відповідний закон має набути чинності не пізніше 28 серпня. Тоді 29 серпня Центрвиборчком автоматично оголосить початок виборчого процесу чергових виборів нардепів. І 29 жовтня, відповідно до вимог Конституції, пройде голосування.

Другий етап – це виборча кампанія. В умовах воєнного стану це буде, звісно, дуже специфічне дійство. Особливо, якщо залишиться заборона на масові збори та акції. І якщо у телеефірі збереже монополію на правду єдиний телемарафон. І якщо на білбордах буде реклама лише "правильних" партій, лояльних до Банкової. Влада може піти на вибори трьома колонами у вигляді партії "Слуга народу", партії "правильних" волонтерів та партії "правильних" військових. Завдяки монополії в телеефірі та зовнішній рекламі вони легко пройдуть до парламенту та сколотять там коаліцію на трьох.

Потім нова Рада, знову ж таки, у повній відповідності до вимог Конституції, призначить на 31 березня 2024 р. вибори президента. Вибори пройдуть за обкатаною технологією та принесуть переконливу перемогу Зеленському. У результаті нинішня команда легко продовжить свою владу.

Які їхні ризики?

Найперший ризик буде на першому етапі — при внесенні змін до закону "Про правовий режим воєнного стану" та Виборчого кодексу. Сумнівно, щоб ідею виборів під час війни підтримали нардепи-мажоритарники. А це половина нинішньої Ради, зокрема половина фракції "слуг народу". Мажоритарники зацікавлені, щоб вибори пройшли якомога пізніше — і вже після війни, коли вони матимуть шанс пробитися до парламенту через регіональні списки будь-яких партій, старих чи нових.

Крім того, сумнівно, щоб цю ідею підтримали фракції інших партій, якщо вони не матимуть гарантій рівних можливостей під час виборчої кампанії. Тому набрати голоси буде непростою проблемою для Банкової. З іншого боку, якщо на табло висвітиться "226 за", то вже ані мажоритарники, ані партії-конкуренти нічого не зможуть зробити. Закон буде підписано Зеленським і набуде чинності.

Другий ризик — реакція західних партнерів в особі Євросоюзу, США, НАТО. Тут Банкова має союзника — президента ПАРЄ Тіні Кокса. У травні в інтерв'ю "Європейській правді" він заявив про необхідність проведення Україною парламентських та президентських виборів навіть в умовах воєнного стану. "Це ваше зобов'язання за статутом Ради Європи. І, звичайно, ви це зробите", — наголосив він.

"Не буде жодних претензій до України, якщо вибори будуть не ідеальними. Але якщо ви не проведете вибори, то у всіх будуть до вас запитання", — пообіцяв Кокс. Також він підказав Банковій, як обґрунтувати це перед громадянами. "Якщо ви цього не зробите, то у вас самих виникне питання: то що ж ми захищали у цій війні, яку Росія розв’язала проти України?" — спитав він. І на Банковій до його слів дослухалися.

Стефанчук у своїй заяві про можливість виборів під час війни послався саме на Кокса. І скористався його підказкою. "Ми повинні розуміти, що не має бути застою тієї демократії, яка є в суспільстві. І саме тому президент Парламентської асамблеї Ради Європи пан Кокс та інші колеги говорять про те, що все-таки необхідно докласти зусиль, щоб здійснити це", — наголосив Стефанчук. — І я думаю, що нам треба ухвалити якісь важливі рішення щодо цього, щоб, з одного боку, забезпечити стабільність у державі, щоб держава не була розірвана виборами під час війни, але, з іншого боку, забезпечити ось цей потік демократії, за що Україна загалом і бореться".

Звісно, західні партнери могли б виставити жорстку умову, що проведення виборів із грубими порушеннями демократичних норм заблокує перспективи вступу України до НАТО та Євросоюзу. Але на Банковій розраховують, що нічого такого не станеться. Мовляв, західні партнери задовольняться демократичною формою, навіть якщо в ній буде зовсім не демократичний зміст.

Однак головні ризики Банкової не в цьому, а в тій проблемі, яку вона отримає після війни. За найскромнішими оцінками, знайдуться 10% незадоволених, які скажуть, що вибори під час воєнного стану були дуже слабо схожі на торжество демократії, а отже, негайно потрібні нові вибори Верховної Ради та президента.

Причому серед цих 10% незадоволених будуть і військові, які скажуть, що вони взагалі були позбавлені можливості проголосувати. І що вони хотіли б бачити в парламенті зовсім інших людей, котрі не змогли балотуватися, бо воювали. Також захочуть негайних перевиборів прихильники партій, які не пройдуть до парламенту.

Це будуть не просто незадоволені, а активно незадоволені. І їхньої кількості вистачить для того, щоб організаційно оформити своє невдоволення у політичні акції з вимогами дострокових виборів. Тобто Банкова зараз може запрограмувати новий майдан, внаслідок якого вона втратить свою головну вигоду — чотири додаткові роки необмеженої влади.

Якщо ж знехтувати цим головним ризиком, то план, звісно, цікавий і технічно здійсненний.