Вибори в територіальних громадах: яку "зраду" буде шукати опозиція
Висновок перший - процес децентралізації, незважаючи на скепсис певних політичних сил, успішно триває, що підтвердили і самі ці політичні сили, які брали активну участь у виборах. В першу чергу мова йде про "Батьківщині", значну частину популістських заяв якої становить саме критика децентралізації. Звичайно, залишається запитання до партійної заангажованості обраних осіб, а не, власне, зацікавленість у вирішенні проблем громад, але від політизації на місцях ніхто не застрахований, пише depo.ua.
Ми вже були свідками десятків рішень місцевих рад, обраних рік тому, що виходили за рамки їх повноважень. Найбільш кричущими були голосування за недовіру уряду Арсенію Яценюку в грудні 2015 - січні-лютому 2016-го. Також можна згадати спробу шантажу Києва з боку Закарпатської обласної ради, який прийняв звернення, в якому згадав про неконституційному референдумі на Закарпаття, що відбувся в кінці 1991 року. Тобто, існують ризики, що обрані представники громад замість ефективної роботи будуть шукати винних у Києві або в обласних центрах, або ж будуть вдаватися до містечкового сепаратизму.
Висновок другий - агітаційна активність під час передвиборної кампанії не була дуже високою. Це пояснюється кількома чинниками: не бажанням занадто витрачатися в період кризи, відсутністю креативних ідей. Але головне - виборці в переважній більшості добре знають кандидатів, особливо "важковаговиків" з фінансами та іншими ресурсами, тому що занадто багато в агітацію вони не укладалися. У той же час політичні партії намагалися ангажувати в свої ряди саме цих осіб, що не сприяло радикальному оновленню місцевих еліт. Однак не варто забувати: населення глибинки є досить пасивним за рішенням власних проблем, що давало можливість різного роду "начальничкам" залишатися на плаву роками, просто міняючи політичне забарвлення. Це така профанація змін на місцях по-українськи. Скільки абсолютно нових людей, які не були при владі, будуть представляти громади після цих виборів, можна буде сказати пізніше.
Висновок третій - явка на голосування 18 грудня була не шаленій, але і не провальною. В окремих регіонах явка дійсно стала вкрай низькою (зокрема, на Львівщині), але в переважній більшості областей вона перевалила за 40%. На місцевих виборах восени минулого року показники були не краще, а місцями і гірше. Після перших ранкових звітів спостерігачів ряд ЗМІ з ватно-зрадофильского пулу погнали хвилю, нібито, народ ігнорує ці вибори. З натяком, що не вірить у децентралізацію. Однак кінцеві звіти це твердження нівелювали.
Висновок четвертий - порушення на виборах нічим не відрізнялися від подібних їм під час інших виборів. Спостерігачі констатували різноманітні варіації застосування адмінресурсу, підвезення виборців, агітацію в день виборів і навіть архаїчне голосування без паспортів. Але системного характеру порушення не мали, також не фіксувалося спроб вплинути на волевиявлення з центральних органів влади. Що ж стосується заяв деяких політичних сил про вагомих порушеннях, то це, знову ж таки, можна вважати як нагодою черговий раз заявити про себе, так і підтвердженням їх зацікавленості в результатах виборів у ЗТВ. Але і ці вибори влада може зарахувати собі в актив, - "каруселі", масові вкидання бюлетенів, "титушки" на ділянках, спровоковані ними бійки для зриву голосування і тому подібні неподобства залишилися в минулому.
Висновок п'ятий - головними порушниками, як завжди, виявилися не виборці, а партійні бонзи і окремі кандидати. На жаль, ми в черговий раз зіткнулися з непрозорим висуненням кандидатів. А це може означати, що такі хвороби вітчизняного політикуму, як "договорняки", кумівство і в перспективі - "тушки", нікуди не поділися. Так само коли партії радісно звітують про відсотки, отримані їх висуванцями, варто було б заодно прикинути, скільки обраних представників громад зрадять ці політсили за час своєї каденції. Серед їхніх висуванців вистачало "неуків", які після свого обрання партійним бонзам нічого не повинні. Вони ж клялися любити, наприклад, Тимошенко довічно.
