Вибори в Грузії. Чому опозиція не поспішає починати революцію

Чому Грузія не Україна

Ми, звісно, поспішаємо порівнювати будь-яку революційну ситуацію в Грузії з нашими майданами. І тому поведінка грузинської опозиції викликає здивування.

Про те, що правляча партія "Грузинська мрія" сфальсифікувала голосування, опозиційні партії оголосили пізно ввечері у суботу, 26 вересня, за кілька годин після закінчення виборів. ЦВК на той час повідомила, що за результатами підрахунку даних із 72,36% дільниць "Грузинська мрія" набрала 53,06% голосів. Можна було очікувати, що вже вранці у неділю, 27 вересня, розпочнеться масова та безстрокова акція протесту. Однак опозиція зібрала мітинг під парламентом лише ввечері у понеділок, 28 вересня, і за кілька годин завершила його, розпустивши людей по домівках.

Протест здувся? Чи він був безпідставним, тобто ніяких фальсифікацій не було?

Ні, дивна поведінка опозиції пояснюється не цим. Просто вона має козир. У 2017 році було прийнято нову редакцію грузинської конституції, і в ній є цікава стаття 38, в якій записано: "Парламент правомочний приступити до роботи на першому засіданні, якщо на засіданні присутня більшість повного складу Парламенту. Парламент набуває повних повноважень з моменту визнання повноважень двох третин членів Парламенту. З зазначеного моменту припиняються повноваження Парламенту попереднього скликання".

Тобто новообрані депутати від "Грузинської мрії", звісно, можуть зібратися та оголосити себе парламентом. Але щоб новий парламент отримав повноваження, він має налічувати щонайменше 100 народних обранців (конституційний склад парламенту — 150 депутатів). А "Грузинська мрія" за результатами виборів, оголошеними ЦВК, отримала лише 89 мандатів.

Отже, опозиція має "золоту акцію": вона може намертво заблокувати перехід повноважень від старого парламенту до нового. Саме це вона й робить. Усі чотири опозиційні партії, які пройшли до нового парламенту, оголосили, що не визнають результатів виборів і тому не входитимуть до парламенту і не отримуватимуть мандати.

Зірвані плани

Що буде далі — це зараз нікому не зрозуміло, бо ані влада, ані опозиція не готувались до такого розвитку подій. І зараз обидві у шоковому стані: їхні плани зірвано.

Опозиція була твердо впевнена у своїй перемозі. А влада демонструвала не менш тверду впевненість у тому, що вона отримає у парламенті конституційну більшість — дві третини мандатів. Обидві сторони надавали народу переконливі докази — соцопитування.

Польові дослідження електоральних уподобань у Грузії регулярно проводять три компанії: американська Edison Research, британська Savanta та грузинська GORBI. Обидві західні компанії показували чітку перевагу об'єднаної опозиції. Так, опитування Edison Research 1-18 жовтня дало "Грузинській мрії" 34%, а чотирьом опозиційним партіям — 53%, тобто на 19% більше. Опитування Savanta 11-20 жовтня підтвердило, що за "Грузинську мрію" 35%, а за чотири опозиційні сили — 52%, тобто на 17% більше. На ці дані покладалися і лідери опозиції, і західні партнери Грузії.

Водночас грузинська GORBI малювала зовсім іншу картину. Так, її опитування 12-21 жовтня дало "Грузинській мрії" 60,2% — і лише 24,4% двом опозиційним партіям, а інші дві з чотирьох взагалі не потрапляли до парламенту, бо не долали 5% бар'єр. За такого сценарію партія влади отримувала 107 мандатів, тобто надійну конституційну більшість.

Паралельно сама "Грузинська мрія" запевняла виборців, що вона обов'язково отримає конституційну більшість, і пояснювала, навіщо їй це потрібно. Насамперед, вона збиралася ліквідувати "Єдиний національний рух" — партію, засновану Міхеїлом Саакашвілі (на виборах 26 жовтня вона виступала у складі коаліції "Єдність — Національний рух"). "Одразу після отримання конституційної більшості ми ініціюємо правовий процес, внаслідок якого "Єдиний національний рух" та всі його сателіти чи спадкоємці будуть визнані неконституційними", — пообіцяла "Грузинська мрія".

Також вона пообіцяла у разі отримання конституційної більшості продовжити боротьбу із так званою ЛГБТ-пропагандою. Ще у квітні депутати правлячої більшості внесли до парламенту проект відповідних змін до конституції, а також проект конституційного закону "Про сімейні цінності та захист неповнолітніх".

І звісно ж, конституційна більшість була потрібна "Грузинській мрії" для того, щоб опозиція не могла заблокувати перехід повноважень від старого парламенту до нового. Влада розраховувала, що опозиція взагалі втратить політичну вагу і більше ні на що не зможе впливати.

Результати, оприлюднені ЦВК, дали і владі, і опозиції набагато менше, ніж ті очікували:

• "Грузинська мрія" (лідер — прем'єр-міністр Іраклій Кобахідзе) отримала 53,9% голосів та 89 мандатів;
• "Коаліція за зміни" (лідери Ніколоз Гварамія, Ніка Мелія, Зураб Джапарідзе, Елене Хоштарія) отримала 11% голосів та 19 мандатів;
• "Єдність — Національний рух" (лідерка Тінатін Бокучава) отримав 10,2% голосів і 16 мандатів;
• "Сильна Грузія" (лідер Мамука Хазарадзе) отримала 8,8% голосів та 14 мандатів;
• партія "За Грузію" (лідер Георгій Гахарія) отримала 7,8% голосів та 12 мандатів.

Це означає, що партії влади потрібно домовлятися чи з усією опозицією, чи сепаратно з якоюсь однією з чотирьох опозиційних сил.

Чому прорахувалася опозиція

Наступного дня після виборів президент Грузії Саломе Зурабішвілі скликала брифінг, аби оголосити, що вона не визнає результатів парламентських виборів. "Це була тотальна фальсифікація, тотальне присвоєння ваших голосів, використання всіх способів фальсифікації виборів, які я бачила у цій та інших країнах. Плюс використання сучасних технологій так, щоб зробити фальсифікацію непомітною. Таке сталося вперше", — пояснила вона свої мотиви.

Які технології фальсифікацій було використано грузинською владою, докладно пояснив журналіст Ія Барателі у репортажі для "Нової газети Європа". Ми не намагатимемося переповісти весь цей масив інформації, але зауважимо кілька ключових моментів. Найбільший механізм фальсифікацій полягав у системі електронного голосування на дільницях, яка була перетворена владою на систему електронного шахрайства.

"У системі було не одне, а багато "слабких ланок", починаючи з маркування на вході, закінчуючи самими рахунковими машинами. Натомість стало зрозуміло, навіщо у прихильників "Мрії" в масовому порядку забирали посвідчення особи. Про такі факти говорили вже давно, але як влада збиралася це використати, так ніхто і не здогадався", — розповів Ія Барателі.

Представник "Коаліції за зміни" Тенго Тевзадзе так пояснив шахрайство з посвідченнями особи: "Грузинська мрія" "позичила" посвідчення особи у своїх виборців, оцифрувала їх та додала до апаратів верифікації документів на різних дільницях. Ці дані були продубльовані на багатьох дільницях. Апарати не зчитують дублі, оскільки не пов'язані між собою та не підключені через інтернет до бази. У середньому, якщо від 30 до 50 тисяч виборців "Грузинської мрії" в день голосування встигли проголосувати мінімум на чотирьох виборчих дільницях, то результат уже збільшувався до 200 тисяч голосів".

Якщо об'єднати дані моніторингових організацій, додає Ія Барателі, то порушення можна розділити на дві групи: за допомогою електронних пристроїв там, де вони були (на 90% дільниць), та за допомогою "класичних методів" у віддалених регіонах, де владі легше контролювати виборців. Політолог Нодар Харшиладзе впевнений, що систему електронного шахрайства використовували поряд із "каруселями", вкиданням, залякуванням та підкупом. За його словами, йдеться про масову фальсифікацію у розмірі 300 тисяч голосів, яку неможливо провести з використанням лише одного методу.

На вибори прийшло трохи більше 2 млн осіб. 300 тисяч від 2 млн — це 15%. Стільки було вкрадено в опозиції на користь "Грузинської мрії".

Дві дилеми

Наразі влада намагається зобразити гру в чесність. ЦВК оголосила рішення перерахувати бюлетені п'яти виборчих дільниць у кожному із 84 виборчих округів. Усього дільниць 3110, перерахунок буде проведено на 420. Ймовірно, значних розбіжностей не буде майже ніде. Перерахунком бюлетенів не можна виявити ані багаторазове голосування, ані "каруселі", ані вкидання бюлетенів, ані залякування та підкуп виборців.

Чотири роки тому Грузія вже переживала подібну кризу. Мітинги розпочалися наступного дня після виборів — 1 листопада. Опозиція вимагала провести повторне голосування. Усі опозиційні партії, які за офіційними результатами виборів проходили до парламенту, відмовилися від своїх мандатів. Мітинги тривали кілька місяців. Політична криза завершилася лише у квітні 2021 року після підписання угоди між урядом та опозицією за посередництва Євросоюзу.

Зараз немає сенсу робити будь-які прогнози. Опозиція своє рішення озвучила на мітингу 28 жовтня. "Перше: і ви, і ми вважаємо ці вибори нелегітимними. Друге: ми не збираємося входити до цього парламенту, відмовляємося від усіх мандатів і анулюємо списки. Третє: ми боротимемося доти, доки не переможемо, і ми обіцяємо, що переможемо. Четверте: у нас дуже конкретна вимога — це провести вибори наново, але провести їх має міжнародна виборча адміністрація", — заявив, виступаючи на мітингу, представник партії "Єдність — Національний рух" Георгій Вашадзе.

Очевидно, що опозиційні партії не готові кликати народ на революцію. Але зараз у них немає потреби поспішати. Наразі м'яч на полі влади. "Грузинська мрія" стоїть перед дилемою: погодитися на перевибори чи наплювати на конституцію та оголосити свою фракцію повноважним парламентом. Якщо влада вибере другий варіант — ось тоді перед дилемою опиниться опозиція: ініціювати масовий безстроковий протест чи емігрувати.