Вторгнення на паузі. Як Путін змушує Зеленського зробити потрібний хід
Тепер президент РФ добиватиметься від президента України особливого статусу ОРДЛО, погрожуючи одночасно військовою ескалацією та визнанням "ДНР та ЛНР"
Отже, що ми маємо сьогодні. Володимир Путін своїм військовим шантажем домігся від Володимира Зеленської бажаної обіцянки — згоди швидко інтегрувати Україну з ОРДЛО за кремлівським сценарієм. Цю згоду Зеленського привіз із Києва до Москви і публічно озвучив канцлер Німеччини Олаф Шольц. На спільній прес-конференції з Путіним Шольц повідомив, що Зеленський пообіцяв швидке обговорення у ТКГ законопроектів про статус ОРДЛО, про внесення змін до Конституції України та про вибори в ОРДЛО.
І це головний підсумок подій останніх днів. Тут важливо наголосити, що ні сам Зеленський, ні прем'єр-міністр Денис Шмигаль, ні міністр закордонних справ Дмитро Кулеба не виступили з офіційними спростуваннями заяви Шольца. Нагадаємо, що згідно з нещодавнім указом Зеленського виступати з офіційними коментарями з питань зовнішньої політики можуть лише президент, прем'єр та глава МЗС.
Тепер Путін має намір вимагати від Зеленського виконання цих обіцянок. На прес-конференції з Шольцом він заявив, що "ми маємо все зробити для вирішення проблем Донбасу, але зробити це так, як і говорив пан федеральний канцлер, насамперед виходячи з не до кінця реалізованих можливостей щодо виконання Мінських угод".
Щоб досягти бажаного результату, Путін використовуватиме кілька важелів тиску. І він їх уже продемонстрував.
Чотири погрози від Путіна
Перший важіль — загроза воєнного удару. Ударні угруповання навколо України зберігаються, незважаючи на заяви міноборони РФ щодо початку відведення військ. Більше того, супутники Planet OSM виявили новий понтонний міст, який було зведено 14-15 лютого через білоруську частину Прип'яті за кілька кілометрів від українського кордону. Як зазначають Texty.org.ua, через цей міст можна перекидати війська, які можуть спробувати йти на Київ прямою через чорнобильську зону відчуження.
Генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив журналістам, що "ми поки що не бачимо ознак деескалації на місцях". "Все готове до нової атаки", — наголосив він.
Прем'єр-міністр Великобританії Борис Джонсон також каже, що дані розвідки "все ще не надихають". Російські польові шпиталі розвертаються неподалік українського кордону, а ближче до кордону перекидаються нові батальйони, що "може тлумачитися тільки як підготовка до вторгнення", — заявив він після засідання урядового комітету з надзвичайних ситуацій.
Про це сказав президент США Джо Байден. "Ми не підтвердили, чи російські військові частини повертаються на свої бази. Наші аналітики вказують на те, що війська залишаються на дуже загрозливих позиціях. І факт залишається таким — Росія сконцентрувала понад 150 тис. військових уздовж українського кордону. Вторгнення залишається цілком можливим", — наголосив він.
Втім, навіть якщо війська південного та західного військових округів РФ повернуться до місць постійної дислокації, Путін будь-якої миті може знову направити їх до українського кордону. Цей важіль тиску використовується Кремлем не лише щоб лякати Київ, а й для підриву української економіки, щоб через катастрофічні очікування капітали тікали з України, гривня падала, а ціна запозичень зростала.
Повторимо: цей важіль уже спрацював. Шольц привіз Путінові обіцянки від Зеленського. І це зараз єдине, чого Путін домігся (оскільки США та НАТО не піддалися на шантаж та відповіли на ультиматуми Кремля відмовою). Тому Путін і далі використовуватиме цей інструмент тиску.
Другий важіль – загроза дипломатичного удару. На столі у Путіна лежать укази про визнання "ДНР та ЛНР". Формальною підставою для підписання є звернення Держдуми, прийняте 15 лютого.
Об'єктивно кажучи, якщо Путін підпише ці укази, то він вдарить по власним інтересам, а не по інтересам України. Насправді це означатиме розрив Росією Мінських домовленостей. Про це, до речі, сказав Шольц у Москві: якщо пропозиція Держдуми стане реальністю, "це буде порушення Мінських домовленостей, це означатиме, що процес перерветься, це буде політичною катастрофою". Україна звільниться від будь-яких зобов'язань. А Путін втратить можливість вплинути за допомогою електорату ОРДЛО на парламентські та президентські вибори в Україні.
Але в Кремлі розраховують на те, що Банкова намагатиметься уникнути цього варіанту. На зовнішній арені Київ у жодному разі не може говорити щось, що можна було б трактувати як відмову від територій. У внутрішній політиці це також неприйнятний варіант для Зеленського. Усі його конкуренти будуть говорити, що він або віддав, або продав Путіну ОРДЛО. І навіть ядерний електорат Зеленського буде глибоко деморалізовано.
Тому Путін не поспішатиме з підписанням указів. Натомість Кремль шантажуватиме Банкову визнанням "ДНР і ЛНР", щоб добитися якнайшвидшої реалізації кремлівського сценарію інтеграції України з ОРДЛО.
Третій важіль – це погрози кібератак. 15 лютого було здійснено DDoS-атаки на сайти українських банків та держструктур. "Приблизно о 20.00, слідом за банками, потужна DDoS-атака почалася і на портал "Дія", що було очікувано. Початковий вектор — Росія і Китай ", — повідомив віце-прем'єр — міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.
Час цієї атаки було обрано зовсім не випадково. Фактично це була демонстрація можливості завдати одночасно з військовим ударом ще й кіберудар.
Нарешті, четвертий важіль — загроза внутрішньої дестабілізації. Для цього Кремль має цілу низку інструментів. Нагадаємо, що півмісяця тому міністр внутрішніх справ України Денис Монастирський та голова Нацполіції Ігор Клименко розповіли про затримання осіб, які планували масові заворушення у центрі Києва. Монастирський зазначив, що організатори хотіли залучити до 5 тис. осіб, з яких 1,5 тис. – "тітушки", які мали вчинити бійки з правоохоронцями.
Інструментами дестабілізації можуть бути й акції антивакцинаторів та масові заходи РПЦ в Україні. Також не можна унеможливлювати загрозу терактів. Наприклад, 15 лютого СБУ повідомила про затримання російського агента, яка збирала розвіддані для вибухів проти підрозділів СБУ на сході України.
В очікуванні нового загострення
Хоча 16 лютого Путін не реалізував загрози нового вторгнення, розв'язка ще не настала, і, як і раніше, можливі різні повороти сюжету. Плани Кремля щодо створення казусу беллі теж залишаються можливими. При цьому додався ще один ймовірний привід для військової ескалації: щойно Зеленський почне відмовлятися від своїх обіцянок, озвучених Шольцем, Путін відразу почне звинувачувати Київ у віроломстві.
Але це зовсім не означає, що нам потрібно панікувати. Швидше за все, Кремль лише блефує, розраховуючи на наші страхи. Але на нашому боці грає Вашингтон. Виступ Джо Байдена 15 лютого був досить потужним сигналом. Готовність США та їхніх союзників запровадити санкції проти Росії вже зараз б'є по російській економіці. А озброєння, що надходить із США та інших країн НАТО, вже підвищує нашу здатність дати відсіч ворогові.
Що ж до Зеленського, то він боїться не лише Путіна, а й масових акцій протесту проти капітуляції. Тому він, швидше за все, ні на що не наважиться.
Отже, треба готуватися до того, що Путін піде на чергове загострення. Воно може статися будь-якої миті: найближчими днями або найближчими тижнями, або найближчими місяцями. Ми не можемо позбутися божевільного сусіда, але ми можемо щодня працювати над тим, щоб зменшувати нашу залежність від нього. А з нею і наші страхи також.