Геть з гнізда. Чому Смолія доведеться почистити Нацбанк від пташенят Гонтарєвої
Варто зазначити, що чутки про призначення Смолія блукали Києвом ще напередодні нового року. 19 грудня ЗМІ з посиланням на джерела писали, що 21 грудня Смолій міг очолити регулятор. Чого не сталося.
У середині січня поточного року чутки про призначення Смолія знову посилилися. Здавалося, що президент Петро Порошенко нарешті вирішив, що далі нікуди, треба все-таки їхати в Давос поспілкуватися з главою МВФ, а це куди комфортніше, маючи діючого голову Нацбанку, ніж скніє у відпустці Валерію Гонтареву і і. о. в особі Якова Смолія.
З третього разу все пройшло вдало. Спочатку Рада звільнила Валерія Гонтареву з посади голови НБУ, причому "за власним бажанням", що, звичайно, задовольнить прихильників Валерії Олексіївни і засмутить недоброзичливців, які вважають, що відставка, та ще з таким формулюванням, це неправильна оцінка її діяльності.
Тим не менше для Гонтарєвої все пройшло без ексцесів, більш того, вона встигла розповісти депутатам, як важко їй довелося на посади в умовах макроекономічної нестабільності, економічної кризи, війни і всевладдя підступних олігархів.
"45,2 млрд грн непогашених кредитів Національному банку за останні три роки", - заявила Гонтарєва.
Після полум'яного виступу депутати задовольнили бажання жінки і конституційною більшістю 342 голоси відправили її у відставку.
Потім прийшла черга Якова Смолія, якого позбавили від набридлої вже приставки в. о.
В результаті Верховна Рада затвердила пропозицію Порошенку, віддавши Смолія 247 голоси за.
В результаті Смолій став другим в історії галичанином, який очолив Нацбанк. До нього це вдалося тільки Степану Кубіву. До речі, обидва фінансиста уродженці Тернопільської області.
Варто також зазначити, що для того щоб почати грати самостійну роль в якості глави НБУ, Смолію доведеться позбутися від команди, яку Гонтарєва привела в регулятор. Чи вдасться це - велике питання. У разі, якщо представники команди Гонтарєвої залишаться на своїх місцях, налагодити роботу регулятора буде непросто. У будь-якому випадку новому голові НБУ доведеться вирішувати дуже непрості завдання.
По-перше, налагодити комунікацію з суспільством взагалі та бізнесом, зокрема. Кожен маленький українець (особисто) повинен повірити в майбутнє гривні, але для цього необхідно, щоб новий глава Нацбанку користувався довірою і авторитетом. Підприємці чекають партнерських відносин, а не холоднокровного виконання вироку. Відновити довіру до гривні - мегазавдання.
По-друге, налагодити чітку взаємодію з Кабміном. Зокрема, з Мінфіном, адже лише спільними, скоординованими зусиллями НБУ і уряду можна утримати гривню від різких перепадів курсу і таргетувати інфляцію. Крім того, налагодити співпрацю з Мін'юстом та судовими органами і захистити інтереси кредиторів, в першу чергу Нацбанку як кредитора останньої інстанції.
По-третє, забезпечити цінову і курсову стабільність гривні, повернути національним грошам базові функції, втрачені в останні роки, а саме: засобу нагромадження та міри вартості. Бізнес і населення нарешті повинні отримати курсової горизонт планування, без якого неможливі ні відновлення процесу накопичення в національній валюті (депозити), ні реалізація широкого стимулювання реального сектора.
За великим рахунком, це три найважливіших напрямки. Якщо вдасться їх реалізувати, то можна думати про перспективу. Наприклад, реформувати структуру банківського сектора. Створити нову концепцію функціонування банків з іноземним капіталом. Крім того, переглянути концепцію банківського нагляду, яка повинна стимулювати якісні поліпшення банківської системи, деконцентрацию і демонополізацію ринку.
Надзвичайно важливо спрямувати монетарну політику на стимулювання реального сектора економіки. Скасувати весь пакет валютних обмежень, що стосуються інвестиційних операцій. У перспективі поступово знизити залежність фінансової системи від отримання чергового траншу МВФ і спільно з Кабміном перевести Україну до моделі інвестиційного зростання. Зробити це непросто, але теоретично можливо. Крім того, ніхто не обіцяв, що буде легко.
