Все на страйк. Як Ляшко і Тимошенко будуть ділити "тарифний геноцид"
Реакція опозиції на проведене у п'ятницю ввечері засідання Кабміну, на якому було прийнято вкрай непопулярне рішення про підвищення ціни на газ, не змусила себе довго чекати. Останнє, звичайно ж, анітрохи не дивно, адже не скористатися таким подарунком, та ще коли до виборів залишаються лічені місяці, було б для опозиціонерів щонайменше нерозумно.
В цілому всі знакові опозиційні лідери синхронно засудили підвищення тарифів на газ, але особливо чіпко за цю тему взялися самі ліві з них - Юлія Тимошенко і Олег Ляшко. Наприклад, Анатолій Гриценко обмежився заявою, що Кабмін не мав права піднімати тарифи. Мовляв, це зовсім не ринок вже, коли чиновники встановлюють ціну, а в основі всіх бід, у тому числі і з тарифами, за словами Гриценка, горезвісна корупція, мовляв, простіше підняти ціну на газ для людей, ніж відмовитися від корупційних схем, що дозволило б легко покрити всі виплати МВФ. Далі цих вже звичних міркувань Гриценко пускатися не став, мабуть, розуміючи, що на темі "тарифного геноциду" йому ніяк не змагатися з професіоналом "тарифного геноциду" Юлією Володимирівною.
Що ж стосується лідера "Батьківщини", то вона, крім досить передбачуваного емоційного збурення і заяв про "тотальному руйнуванні життя українців" дешевий газ "українського видобутку", якого має вистачити на всіх, звернулася до депутатів всіх рівнів, щоб ті ініціювали позачергові сесії, щоб висловити незгоду з рішенням Петра Порошенка підвищити тарифи на газ для населення". Аналогічне звернення "Батьківщина" зробила і на адресу спікера Андрія Парубія, щоб той скликав позачергове засідання Верховної Ради.
Навряд чи заклик партійців Тимошенко до колег по Верховній Раді буде почутий і отримає очікувану реакцію, а от ставка на місцеві ради, де "Батьківщини" у багатьох областях представництво куди вагоміше, ніж у Верховній Раді, цілком виправдана. Так що найближчим часом варто очікувати, що в гру вступлять місцеві ради з рішеннями різного ступеня радикальності, головною метою яких стане агітація за кандидата в президенти Тимошенко на місцях. Тим більше, що саме зараз Юлія Володимирівна активно об'їжджає регіони. Сьогодні, наприклад, Тимошенко активно проводила кампанію в Кам'янець-Подільському.
Здавалося б, зараз у Тимошенко з'явилася відмінна можливість наростити свій рейтинг на улюбленій темі "тарифного геноциду", але в гру включився її давній конкурент Олег Ляшко, який, на відміну від згадуваного раніше Гриценко, не боїться грати з Юлією Володимирівною на її полі.
Ось і зараз Олег Валерійович вирішив переграти "московську зозулю", перехопивши у тій ініціативу в справі боротьби проти "тарифного геноциду". Якщо Тимошенко зробила ставку на місцеві ради, де її позиції досить сильні, то Ляшко звернувся до головного джерела влади в країні народу, ініціювавши "всеукраїнський страйк". Але не так ось відразу, а якщо влада не виконає вимоги "радикалів".
Ці вимоги, яких сформулювали рівно п'ять, зрозуміло, нездійсненні. Мова йде про скликання позачергового засідання Верховної Ради, скасування рішення про підвищення тарифів, підвищення зарплат і пенсій, а ще - прийняти план Радикальної партії щодо зниження тарифів на комуналку. Якщо ж влада не виконає ці п'ять пунктів, партія Ляшка 31 жовтня обіцяє провести всеукраїнський страйк. І, звичайно ж, Ляшко закликав представників політичних сил, яким не байдужа доля України, приєднатися до них.
Справжню всеукраїнський страйк Ляшко, звичайно ж, організувати не в силах, але для нього може виявитися цілком достатньо і скільки-небудь помітної акції протесту в центрі Києва, тим більше, що головна його мета - не влаштувати "тарифний майдан", а виявитися радикальніше і рішучіше Тимошенко (що цілком вдається), щоб відібрати у останньої частина її електорату.
Юлії Володимирівні, в свою чергу, виглядати відстає від свого екс-підлеглого, та ще й після всіх тих принизливих слів, які вона від нього чула, зовсім не з руки. І тепер їй доведеться робити щось більше, щоб не втратити образ головного борця з "бандитськими тарифами". Зрозуміло, ні про яке об'єднання зусиль, до чого закликає Ляшко, бути не може, тим більше, виріши вона підтримати ініціативу Ляшка, то їй уготована роль другого плану, що абсолютно неприпустимо.
Так що тепер Тимошенко просто необхідно якось обходити Ляшко на цих політичних віражах. Наприклад, провести свою вуличну акцію у столиці до того, як це зроблять "радикали". Благо до 31 жовтня є трохи часу. Ось тільки намагаючись обігнати один одного, і Ляшко, і Тимошенко ризикують в поспіху не впоратися з організаційними питаннями або наробити якихось дурниць. У такому разі обидва будуть виглядати не надто переконливо.
Як би там не було, а вся боротьба між головними захисниками "зубожілих" українців ще попереду. Так що палкі протести і Тимошенко, і Ляшко можна розглядати виключно через призму тактичних політичних інтересів. Юлія Володимирівна, до речі, прем'єром була вже двічі і обидва рази отримувала транші від МВФ, в тому числі і під обіцянку зміни тарифів на газ.
