Рано радіють. Чому Коломойський "кине" подільників Януковича

Зараз перемогу Володимира Зеленського святкують не тільки його прихильники, але й екс-"регіонали" - як ті, хто залишився в Україні, так і ті, хто після Революції Гідності втік з України слідом за Януковичем. Однак було б неправильно називати політичними союзниками Зеленського або його попутниками. Скоріше, вони очікують від нього, що він відчинить їм ворота у владу, які були перед ними щільно закриті за Петра Порошенка. Тобто, за великим рахунком, це пасажири-безбілетники, розраховують прилаштуватися причіпним вагоном до поїзда Зеленського.

Звичайно, якась надія у них з'явилася, тому вони і радіють. Але при найближчому розгляді їх шанси виявляються сильно перебільшеними. І не тільки тому, що такі партнери не потрібні Зеленському. Вони не потрібні взагалі нікому - їх місця в політиці давно зайняті.

Уламки "Оппоблока"

На минулих парламентських виборах "Оппоблок" заробив 9,43%. Він зберігав єдність чотири роки, але розколовся перед президентськими виборами. Політичні лідери двох осколків - Юрій Бойко та Олександр Вілкул - набрали в першому турі 11,67 і 4,15% відповідно. У сумі виходить, звичайно, більше, ніж було в 2014-му, але все ж набагато менше, ніж вони розраховували півроку тому, коли вирішили піти на вибори різними колонами.

Зеленський відібрав у них половину електорату, який вони вважали своїм. Можливо, якусь частину вони собі повернуть на очікуваної хвилі поступового розчарування новим президентом. Припустимо, два осколки "Оппоблока" отримають на парламентських виборах сумарно 20% - цього все одно буде недостатньо для того, щоб претендувати на владу. Так, у них є шанси, що Зеленський без них не обійдеться, але ще більше шансів на те, що вони так і залишаться в опозиції.

До того ж ці осколки є для Зеленського небажаними партнерами - кожен зі своїх причин. Осколок Бойко заробив собі стійкий імідж "пособників Кремля". Цьому особливо сприяв союз Бойко з партією "За життя", яка перейшла під контроль Віктора Медведчука, кума Путіна і фактично представника його інтересів в Україні. Якщо партія Зеленського створить коаліцію з участю Бойка і Медведчука - це дуже сильно вдарить по іміджу і рейтингу Зеленського в загальнонаціональному масштабі (хоча в самих східних областях така коаліція, можливо, і викликала б ентузіазм).

У свою чергу, осколок Вілкула фактично є креатурою Рината Ахметова - давнього конкурента Ігоря Коломойського в бізнесі та політиці. Так що піти на союз з цим уламком Зеленський і його партія можуть лише в разі крайньої необхідності.

Можна припустити, що Коломойський і Зеленський постараються до парламентських виборів послабити позиції обох осколків "Оппоблока" шляхом посилення позицій їх основних конкурентів на тому ж електоральному полі. Приміром, на Харківщині відібрати голоси у партій Бойко та Вілкула цілком здатна партія "Відродження". Її самим відомим діячем є мер Харкова Геннадій Кернес, який належить Коломойському, скажімо так, з дуже великою пошаною.

Втікачі-реваншисти

Представники режиму Януковича, втікачі з України слідом за своїм шефом, зараз сповнені ентузіазму. Деякі емігранти, що осіли в Москві, уже, судячи з їх бурхливої радості в соцмережах, пакують валізи в розрахунку на швидке повернення в Україну.

Ось тільки не схоже, щоб їх тут чекали з розпростертими обіймами. Вони могли б на щось претендувати, якщо б являли собою політичну силу. Але вони не мають ніякого електорального ресурсу. Більше того, вони взагалі не мають права балотуватися в парламент - це забороняє Конституція, яка встановила для кандидатів у нардепи ценз проживання в Україні протягом останніх п'яти років перед виборами.

Правда, у деяких з них залишається шанс повернутися в Україну і стати до влади в індивідуальному порядку. Наприклад, екс-міністр юстиції Олена Лукаш висловила подяку "роботи Віденського обкому, особисто А. Портнову і всім, хто не здавався, вірив і боровся ці п'ять років". Екс-керівник головного управління з питань судоустрою адміністрації Януковича Андрій Портнов, який втік після Революції Достоїнства не в Москву, а до Відня, має дуже давні зв'язки з Коломойським, який колись був одним з головних клієнтів юридичної фірми. Можливо, Він дійсно має підстави сподіватися на тріумфальне повернення в Україну, тим більше що у нього є що запропонувати нової влади - своїх людей у судовій системі. І саме тому він зараз наполегливо радить Зеленському вимагати відставки прем'єр-міністра (що автоматично тягне за собою відставку всього уряду), генпрокурора та голови СБУ. Без цих відставок тріумф Портнова буде зовсім і не тріумфом.

Не виключено, що Портнов і деякі інші втікачі отримали якісь обіцянки і гарантії від когось з членів команди Зеленського або навіть від самого Коломойського. Але не факт, що все це буде виконано. Швидше, спочатку вони будуть чути відмазки типу: стривай, ще не час, спочатку нам потрібно виграти вибори у Верховну Раду. А після парламентських виборів Коломойський і Зеленський цілком можуть вирішити, що послуги втікачів-реваншистів їм взагалі не потрібні. Словом, як кажуть у таких випадках - "кому повинен, всім прощаю".