• USD 41.3
  • EUR 43.5
  • GBP 52.2
Спецпроєкти

Нові одкровення Деркача і Кулика. Все, що потрібно знати про хабарі у $6 млн

Історія про рекордний хабар, який нібито передавався Миколою Злочевським для керівництва антикорупційних органів, викликає багато запитань

Фото: НАБУ
Фото: НАБУ
Реклама на dsnews.ua

Ставки зросли до $50 млн

Сьогодні, 22 червня, отримала продовження гучна історія про хабарі за закриття справи Burisma в $6 млн. За твердженням Костянтина Кулика, який у 2016-2019 рр. очолював групу прокурорів ГПУ з розслідування економічних злочинів режиму Януковича і був звільнений з органів прокуратури в листопаді 2019-го як такий, що не пройшов переатестацію, сума насправді дорівнювала $50 млн.

За його словами, в серпні 2019 року йому надійшла інформація про те, що міністр екології часів Януковича і власник Burisma Микола Злочевський виділив $50 млн для закриття кримінальних справ, повʼязаних з діяльністю компанії Burisma. Дізнавшись про це, Кулик нібито відразу ж підготував рапорт і доповів генпрокурору про необхідність задокументувати спробу дати хабаря. Ключовим питанням, на думку експрокурора, є те, як можуть бути передані такі великі кошти.

"Можете уявити собі обсяг купюр розміром в $50 млн. Зрозуміло, що в кеші такий хабар був неможливий. Тому ми звернулися до СБУ з проханням допомогти у створенні легендованого підприємства, на яке повинні були зайти кошти. Але тут сталася зміна керівництва ГПУ: Луценку прийшов на зміну Рябошапка. Після цього фіксування хабаря в $50 млн зупинилося, а Рябошапка заявив, що справи по Burisma не існує", — сказав Кулик.

За його словами, за останній рік зі справи Burisma "випарувалися" деякі комерційні структури.

"Один з епізодів офіційної підозри Злочевського у справі №1590 включає факти співучасті Злочевського в легалізації грошових коштів з використанням компанії Burisma, а також Rosemont Seneca Boa Девона Арчера з орбіти сімʼї Байденів. Коли представники Burisma були затримані на хабарі у $6 млн, компанія Rosemont Seneca Boa, а відповідно і платежі Байдену у справі вже не фігурували. Це особисто підтвердив Ситник на своїй недавній пресконференції", — резюмував Кулик.

Крім того, він зазначив, що Андрій Кіча, який фігурує в справі про хабарі і якого представляють як юриста Burisma, був відомий йому раніше.

Реклама на dsnews.ua

"Цього Андрія Кічу в 2019 році представники Burisma вже делегували провести переговори з прокурорами Генеральної прокуратури України. У мене в руках рапорт прокурора з моєї групи, яка розслідувала справу Burisma. Як випливає з рапорту, Burisma і заступник генпрокурора Єнін намагалися вплинути на закриття справи", — підкреслив Кулик.

Ще один учасник пресконференції, народний депутат Андрій Деркач, звернув увагу на роль директора НАБУ Артема Ситника в цій справі.

"Дивним є той факт, що про відсутність прізвища Байдена у справі, в якій той точно фігурує, заявляє керівник НАБУ Ситник, пропонуючи не втручатися в міжнародні політичні процеси. Цинізм пропозиції зашкалює. Адже саме Ситник втручався у вибори президента США в 2016 році, використовуючи фейки про так звану "амбарну книгу" у справі начальника штабу Трампа — Пола Манафорта, і "топив за Хілларі", — резюмував Деркач.

Зазначимо, що свіжі заяви Кулика і Деркача нашарувалися на скандал навколо рекордного хабаря в $6 млн, який нібито хотіли вручити керівникам НАБУ і САП Артему Ситнику та Назару Холодницькому за закриття справи проти Злочевського, який вибухнув 10 днів тому.

Як усе було

Нагадаємо, 12 червня було оприлюднено заяву НАБУ, в якій говорилося, що ексчиновник-втікач через посередника у Києві намагався передати Ситнику і Холодницькому $6 млн. Пізніше було заявлено, що збіглим чиновником є Злочевський, а у справі про передачу хабаря затримано трьох осіб: заступника начальника київської податкової Миколу Ільяшенка, якогось Андрія Кічу, нібито довірену людину Злочевського і, можливо, співробітника Burisma, і колишню начальницю організаційно-розпорядчого департаменту Державної фіскальної служби Олену Мазурову.

Хабар у мільйон доларів керівникам НАБУ і САП нібито давали спочатку за те, щоб справу було передано в інші органи. Після відмови Ситнику і Холодницькому, за їх твердженнями, запропонували вже $5 млн — за закриття провадження до 14 червня, нібито до дня народження Злочевського. Саме за передачею цієї суми плюс мільйон в машині Ільяшенка і взяли на гарячому фігурантів справи. Перед цим хабарникам вручили підроблену постанову про закриття кримінальної справи за підписом Холодницького. При цьому у підозрюваних нібито були свої люди в Офісі генпрокурора, які перевірили, чи відображено закриття справи в реєстрі, і щодо яких, на думку Холодницкого, потрібно провести службове розслідування.

У справі, яку нібито намагалися закрити люди Злочевського, йдеться про Реал Банк Сергія Курченка — нібито власник Burisma сприяв у виділенні стабкредиту установі, який розікрали. Якщо дуже коротко, то компанія "Інфокс", в якій основним засновником з часткою 99,6% є Микола Злочевський, брала участь у схемі, за якою збіглий Сергій Курченко отримав контроль над Херсонською нафтобазою. Це підприємство стало заставою по стабкредиту в 800 млн грн. Кошти були надані шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на термін до 1 листопада 2015 року, але так і не повернуті державі.

На даний момент, судячи з заяв антикорупціонерів і матеріалів ЗМІ, у справі є троє підозрюваних — Ільяшенко, Кіча і Мазурова. Крім того, фігурує в ньому і Євген Шевченко, "секретний" агент НАБУ, через якого підозрювані нібито намагалася передати хабар. Саме Шевченко, з яким раніше був знайомий Ільяшенко, власне, і був тим, хто здав усіх передбачуваних хабарників. Спочатку Ільяшенко призначив Шевченкові зустріч у своєму кабінеті на 1 червня, але вона не відбулася, натомість спільники говорили по телефону. Після цього податківець передав Шевченку номер кримінального провадження, яке потрібно було закрити, і почалися переговори вже про хабарі. Спочатку пропонували мільйон доларів за зміну підслідності і передачі справи в Нацполіцію, потім — два за закриття справи в НАБУ, яким повинен був займатися глава детективів Калужинський. Але він нібито відмовився, після чого Ільяшенко підняв суму до Миколу Ільяшенка $5 млн.

Уже 3 червня Шевченко заявив про хабарі в НАБУ, і там відкрили справу. Після цього він далі спілкувався з Ільяшенком через телеграм. 5 червня Шевченко здійснив візит і нібито обговорив деталі закриття справи на Злочевського, щоб той міг повернутися в Україну до 14 червня. Крім того, Ільяшенко заявив агенту, що посередниками від Злочевського є два інших, пізніше затриманих, фігуранти справи, які погоджували суму хабаря. В результаті $50 тис. Ільяшенко нібито взяв собі за посередництво.

Після узгодження деталей Шевченко сказав Ільяшенку, що хабар забере голова САП Назар Холодницький. Представники Злочевського відразу ж направили в НАБУ клопотання про закриття кримінальної справи. При цьому, за версією слідства, Ільяшенко збільшив суму хабаря для представників Злочевського з $5 млн до $6 млн і зголосився особисто передати її в податковій по вулиці Шолуденка в Києві. Там були присутні всі троє майбутніх фігурантів справи і Шевченко, який передав постанову про закриття справи.

Під час зустрічі представники Злочевського зажадали, щоб в реєстрі поміняли статтю, яка обґрунтовувала закриття справи, але не наполягали на цьому. Після фінальних домовленостей Ільяшенко провів Шевченка в приміщення за хабарем, на чому всіх і застали силовики.

У неділю, 14 червня, Вищий антикорупційний суд постановив взяти під варту на два місяці з можливістю 40,3 млн грн застави Андрія Кічу, а в понеділок суд заарештував Миколу Ільяшенка, призначивши йому заставу в 84 млн грн, хоча прокуратура просила 101 млн грн. Рішення про арешт з альтернативою застави в 120 млн грн винесене судом щодо Олени Мазурової також 15 червня.

Питання в історії

По-перше, викликає сумніви найголовніший момент в картині, представленій НАБУ, — спосіб передачі грошей і посередник, Євген Шевченко. Це той самий "секретний агент" НАБУ, який брав участь у проведенні негласних слідчих дій по справах про заволодіння газом та засобами "Укрзалізниці" компаніями братів Дубневичів "на добровільній основі". Він особисто визнавав, що має стосунок до постачання запчастин на заводи "Укроборонпрому" (справа Гладковського). Той самий Шевченко, який, за словами Холодницького, має доступ до всіх приміщень НАБУ. Ще у 2018 році він дав кілька інтервʼю, в яких зізнався у своїй роботі на НАБУ і докладно розповів, як здавав людей, які через нього намагалися давати хабарі.

Відповіді "агента" на питання про те, як йому з такою репутацією могли довіряти досвідчені люди, такі як Ільяшенко, зовсім непереконливі. Він заявив, що Ільяшенко — його друг протягом чотирьох років. За словами Шевченка, Ільяшенко на нього вийшов з проханням посприяти у вирішенні питання. На інші питання не відповів, пославшись на таємницю слідства. Крім того, Шевченко негативно відповів на питання, чи був у нього раніше успішний досвід передачі хабаря від Ільяшенка (якби він був, це хоч би пояснювало такий дивний вибір посередника).

Загалом, важко повірити, що Ільяшенко, навіть якщо б йому запропонував Шевченко "вирішити питання", погодився б на це, знаючи його специфічну роботу на НАБУ, та і нібито хабародавець Злочевський — зовсім не наївна людина.

По-друге, дуже велика сума хабаря. Можна тільки здогадуватися про рівні кешу чесних і непідкупних НАБУ і САП, але все ж $6 млн наштовхують на думку, що справа могла стосуватися не рефінанса банку Курченка, а нібито давно "похованих" звинувачень проти Злочевського щодо Burisma.

По-третє, це перекидання справи з відомства у відомство. Кажуть, що спочатку домовлялися про переведення справи в Нацполіцію (про це пише Юрій Бутусов). Потім була пропозиція закрити справу повністю з формулюванням "за відсутністю складу злочину". Якби подібних рішень за гроші такого порядку не було б раніше, ніхто б, напевно, не ставив такий "рекорд".

По-четверте, претензії Ситника і Холодницького до Офісу генпрокурора. Судячи з усього, чи то в Ільяшенка, чи у Злочевського був свій прокурор в Офісі генпрокурора, роль якого — просто відзвітувати, що справу закрито. Це класичний "передасть", який навряд чи грав якусь серйозну роль у цій історії.

Мотиви антикорупціонерів

Найімовірніше, керівництво антикорупційних органів могло намагатися вирішити за допомогою гучної справи свої політичні завдання. Тут справа в тому, що досить відомий податківець Ільяшенко останнім часом нібито налагодив контакт з головою Офісу президента Андрієм Єрмаком, про що зараз навперебій говорять вороги останнього, наприклад народний депутат Гео Лерос. Інакше кажучи, це прямий удар по Єрмаку.

Крім того, таким чином Ситник і Холодницький намагаються зміцнити свої позиції, адже над ними вже давно нависла загроза звільнення. Під час розслідування такої гучної справи Офіс президента навряд чи буде поспішати з їх звільненням, ще і в разі, якщо до справи почнуть приплітати Єрмака.

Також керівники САП і НАБУ звинуватили у сприянні злочинцям Офіс генпрокурора, голова якого Ірина Венедіктова не так давно виступила з різкою критикою роботи САП. Тобто це елемент конкуренції різних "фірм" силовиків.

Тим не менш, якщо в результаті справа розсиплеться через нестиковки і слабкості доказової бази, як це часто буває з НАБУ, то це може поховати карʼєру Ситника.

    Реклама на dsnews.ua