Все через реформу. Чому конкурс держсекретарів перетворився на скандал
З 1 січня 2017 року в Україні починає працювати інститут державних секретарів при міністерствах. Перші призначення, в міністерстві інфраструктури та охорони здоров'я, - вже призвели до демаршу профільних міністрів, які відзначають непродуману систему конкурсного відбору. В уряді поспішили виправити помилку і пообіцяли змінити правила для шукачів. Але, як це часто буває, потік критики вже не зупинити. Експерти і політики все частіше говорять про нових "смотрящих" в міністерствах "епохи пізнього Леоніда Кучми".
Нові повноваження
Згідно концепції реформи держслужби, з Нового року посаду міністра перетворюється в політичну і представницьку. Іншими словами, міністру, назначаемому за квотою від парламентської коаліції, вже не обов'язково бути професіоналом у своїй сфері. Його головне завдання - робота з парламентом та експертним співтовариством за своїм профільних законопроектів, визначення загальної стратегії розвитку галузі.
Вся ж адміністративна робота міністерства віддається держсекретарям. Державний секретар має вплив на бюджетну політику міністерства, наділений правом представляти міністерство в якості юридичної особи в цивільно-правових відносинах. Але найголовніше - це кадрова політика у всій галузі. Саме державні секретарі будуть формувати починаючи від держслужбовців в міністерстві і закінчуючи керівниками окремо взятих держпідприємств.
Передбачається, що поява державних секретарів має забезпечити наступність і безперервність реформ, що проводяться тим чи іншим міністерством. Голова Національного агентства з питань держслужби Костянтин Ващенко так презентував цю новацію ще в грудні минулого року, коли парламент ухвалив зміни до закону "Про державну службу": "Слід сказати держслужбовцям країни головне: їм більше не доведеться пакувати валізи з приходом чергового міністра, уступаючи своє місце його кума, брата чи свата".
Проте на практиці поки все йде до того, що, приміром, куми і свати міністра можуть бути просто замінені на кумів і сватів держсекретаря і його "друзів з бізнесу". Тим більше що за конкурсом крісла державних секретарів вже дістаються людям з неоднозначними заслугами в минулому.
Нові-старі обличчя
Так, у міністерстві інфраструктури держсекретарем став Андрій Галущак, що при президенті Вікторі Януковичі працював у скандально відомому Держагентстві з інвестицій та очолював провалився Національний проект "Повітряний експрес". А також був заступником директора в іншому Нацпроекті, також закінчився пшиком - "LNG-термінал".
Ще більш показова історія з обранням держсекретаря для МВС. Їм, як відомо, став Олексій Тахтай, який, будучи начальником департаменту фінансового забезпечення в листопаді 2014-го нібито обговорював з тодішнім заступником міністра Сергієм Чеботарем корупційну схему продажу піску через компанію-"прокладку".
У Міністерстві охорони здоров'я держсекретарем була обрана Наталія Шолойко, що працює останнім часом заступником директора з реєстрації фармаконагляду держпідприємства "Державний експертний центр". В. о. міністра Уляна Супрун вже заявила, що Шолойко не може займати крісло держсекретаря з-за конфлікту інтересів. Мова йде про її родичів, інформацію про яких знайшла моніторингова місія #ДоброЧесно. Зокрема, чоловік Олександр Хейломский є співзасновником компанії "Ридан" разом з нинішнім головою правління підприємства "Індар" Любов'ю Вишневської. А отець Борис Хейломский і дочка Тетяна Хейломская керують фірмою "МВВ Інструментс", відомої поставками товарів для "Індару" за завищеними цінами.
Непродумана процедура
Як відзначають в експертному співтоваристві, виною всьому непродумана процедура відбору державних секретарів конкурсною комісією. Звертають увагу і на закритість для громадськості результатів тестів, які проходять кандидати, і на відсутність перевірки можливого конфлікту інтересів. Приміром, згідно з процедурою Шолойко просто надала свою офіційну біографію та декларацію за 2015 рік. А на те, яким саме бізнесом займаються її близькі родичі комісія не звернула увагу. Або не захотіла звернути.
Очевидно, що ряд міністрів завдяки такій процедурі домагаються призначення "своїх людей" на посаді держсекретаря. До того ж це гіпотетично означає для сьогоднішніх міністрів і можливість зберегти вплив в бажаній сфері в майбутньому. Коли з міністерським кріслом доведеться попрощатися. Адже держсекретарі відразу підписують контракт на цілих п'ять років. А міністри в Україні довше двох років в кріслах затримуються рідко.
Нові правила
В. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун вже анонсувала в четвер прийняття Кабміном нових правил конкурсного відбору державних секретарів: "Процес необхідних змін вже ініційований на урядовій нараді у понеділок, підтриманий сьогодні, і ми переконані, що результатом стане більш зрозумілий, прозорий і чесний процес обрання гідних державних секретарів не тільки для Моз!". І пообіцяла оскаржити результати минулого конкурсу після появи нових правил.
З іншого боку, звичайно ж не всі держсекретарі, вибрані за поки ще чинною процедурою, мають настільки спірну репутацію, як Галущак, Тахтай або Шолойко. Однак після останніх скандалів багато політичні сили будуть не проти "розкопати компромат" абсолютно на всіх кандидатів. Обраних за чинною критикованої, і за новою процедурою. "Була б людина...", - як говориться. До того ж, завжди можна згадати негативний досвід запровадження інституту держсекретарів при президенті Леоніді Кучмі з 2001 по 2003 роки. Яких тоді сприймали не інакше, як "смотрящими".
