Шкідливі миротворці. Хто підучив Савченко знайти зраду в місії ООН на Донбасі

Отже, Росія змінила тактику: Путін вже не проти миротворців ООН, причому не тільки на лінії поділу між ЗСУ та бурятськими шахтарями, а по всій території ОРДЛО. Щоправда, питання про контроль над кордоном поки обійдений, і взагалі миротворці ООН за задумом Росії повинні бути введені тільки за згодою Києва з владою "республік", з єдиним завданням - охороняти місію ОБСЄ. Яка, в свою чергу, буде спостерігати за подіями в ОРДЛО в міру обмежених можливостей свого зору і слуху.

Цей широкий жест Кремля піднесений ним як заслуга Ангели Меркель - з явним наміром обміняти електоральні вигоди, одержувані канцлерін від переговорної перемоги, на її зговірливість, або хоча б мовчазність. Іншими словами, Росія, передбачувано запустила сценарій торпедування миротворчої операції шляхом доведення її до повного абсурду. Заодно Росія настільки ж передбачувано намагається імітувати протести "української патріотичної громадськості", углядевшей введення миротворців чергову зраду. Причому, зіграти в цьому напрямку на випередження, оскільки український план поки не озвучена публічно.

На роль полум'яної патріотки, разоблачающей зраду, передбачувано була обрана Надія Савченко -відома, до того ж, досвід участі у миротворчих місіях і широтою своїх поглядів на ватажків ОРДЛО. Обкатка відбулася вчора, у "Вечірньому праймі каналу 112. Доводи Савченко зводяться до того, що введення миротворців ООН означає визнання конфлікту внутрішнім, і що миротворці ООН не можуть стояти на кордоні двох визнаних держав. І взагалі місії ООН малоефективні. Загалом Україна і сама може впоратися, а миротворці - зрада, дає можливість Росії заперечувати свою участь у конфлікті.

Взагалі кажучи, компетентність Савченко, як експерта з якого б то ні було питання викликає сумніви. З питань міжнародного права - тим паче. Але, якщо, як говорив один шоумен "піпл хаває" - гаразд, нехай вона буде експертом.

Отже, подивимося на її аргументи. Почнемо з того, що миротворчі місії ООН неодноразово брали участь в розведенні сторін у ході міждержавних конфліктів. Єгипет-Ізраїль, Сирія-Ізраїль, Нідерланди-Індонезія, Індія-Пакистан, Афганістан-Пакистан, Іран-Ірак... Можна погодитися лише з тим, що, по-перше, більшість миротворчих місій ООН дійсно використовувалося у внутрішніх конфліктах, а, по-друге, більшість міждержавних конфліктів, в яких використовувалися Оонівські миротворці несло в собі елемент громадянської війни. Але в Україні - та ж ситуація, було б безглуздо заперечувати цей факт.

По-перше, російсько-українська війна може трактуватися як розтягнутий за часом розпад СРСР - напрочуд живучою гадини, яка все ще б'ється в конвульсіях.

По-друге, перед початком агресії, а також протягом всього часу існування СРСР Москва послідовно закладала основи для громадянського конфлікту в Україні. Починаючи від завезення в Україну російського населення замість знищених під час Голодомору українців і закінчуючи збором під свою руку і щедрим фінансуванням будь-яких елементів в Україні, здатних породити сепаратизм і громадянський конфлікт.

Питання лише в тому, що без російської підтримки громадянський конфлікт на Донбасі ніколи не дійшов би до військової стадії, а якщо б десь і колись навіть сталися збройні зіткнення, то явно без застосування артилерії і бронетехніки.

Збройні сили ОРДЛО сформовані та існують тільки завдяки російському постачання і російським інструкторам. Плюс до цього - пряма присутність російських військ, які здійснюються на Донбас за принципом ротації, для обкатки можливо більшого числа військовослужбовців у бойових умовах - Росія готується до великої війни і Україна для неї, крім іншого, ще й навчальний полігон.

Введення миротворців ООН, власне кажучи і має розставити точки над "і": ось громадянський конфлікт, а ось іноземна інтервенція. І в разі перекриття ділянки українського кордону, через який йдуть "гумконвои" із зброєю і боєприпасами, "громадянський конфлікт" згасне тижні за два, максимум три. Або - у разі якщо миротворцям ООН за підсумками торгу навколо їх повноважень взяти під контроль кордон не вдасться, канали постачання "громадянського конфлікту" стануть цілком очевидні. Тобто, факт інтервенції буде доведено.

І, нарешті, по-третє: про ефективність миротворчої місії. Повернення Донбасу, тим більше - Криму - біг на довгу дистанцію. Якби сталося диво, і впади сьогодні ОРДЛО в Україну: Росія пішла, межа наша - і ми зіткнулися б з неготовністю реінтегрувати ці території: ідейної та фінансової. Введення миротворців ООН - при вдалому для нас ході подій - створить проміжний період, протягом якого ми зможемо підготуватися до повернення нині оккупированого Донбасу. Воно також якщо не перекриє канали постачання ОРДЛО російським зброєю і военспецами, то, щонайменше, ускладнить їх перевезення.

Іншими словами, успішність місії ООН залежить від того, якою мірою Україна зможе переграти Росію і використовувати можливості, які відкрилися в свою користь.

І - два зустрічних питання.

- Хто ж у такому разі зрадник: той, хто просуває український план миротворчої місії або той, хто заперечує самцеві ідею введення миротворців?

-Мені одному здається, що Савченко чим далі тим сильніше стає схожа на Віктора Медвечука? Причому, не тільки зовні.