Ворог біля воріт. Чому відновлювати міст в Станиці Луганській неприпустимо (КАРТА)
За результатами засідання контактної групи в Мінську (куди знову повернувся Кучма, налаштований на домовленості з РФ), заявами президента Володимира Зеленського в Брюсселі і призначень в Генштабі всі досягнення останніх років позиційної війни можуть бути обнулені дуже швидко.
На тлі успіху з захопленням стратегічної висоти "Зухвала" - а за три роки в ході боїв за висоту загинуло близько десятка наших бійців - великі побоювання викликають повідомлення з тилу. Я маю на увазі уривки інформації від президента і переговірників в Мінську. Вже цілком очевидно, що прийнято рішення, по-перше, відновити міст в Станиці Луганській, а по-друге, за словами російського представника Гризлова, вже 10 червня почати розведення військ саме тут.
І це при тому, що будь-який, хто хоч раз бував в Станиці, знає, що при наявності мосту, здатного витримати вагу, наприклад, бронетранспортера або БМП, бойовикам вистачить 30 хвилин, щоб увійти в населений пункт, і ще півгодини - щоб закріпитися там. Після чого на будь-які рішення ОБСЄ та інших "європейців" бойовики будуть просто "плювати з високої дзвіниці", поставивши їх перед фактом.
При цьому в разі окупації Станиці росіяни отримають зручний плацдарм для подальшого наступу в Луганській області. На сьогоднішній день природною перешкодою між ЛНР і вільною Україною в районі Луганська є досить повноводна річка Сіверський Донець, форсування якої при активній обороні гарантовано призведе до дуже великих втрат. Якщо ж окупанти отримають можливість без бою переправитися через річку і взяти під контроль відремонтований міст, цінність Дінця як оборонної лінії буде практично зведена до нуля, адже далі можна буде наступати по голому степу. У цьому випадку перед "гібридами" буде відкрита дорога на Щастя і Новоайдар, а далі на агломерацію Лисичанськ-Сєвєродонецьк-Рубіжне.
Тому починаючи з 2014 р. Станиця Луганська знаходиться в центрі уваги різних структур - від ОБСЄ до Луганської обласної адміністрації. При цьому весь цей час окупаційна влада окремих районів Луганської області підозріло активно просували тільки одне питання - ремонт мосту через р. Сіверський Донець. Природно, що це подавалося під соусом "вирішення гуманітарних проблем населення окремого району Луганської області".
Наші переговорники "від Порошенка" акцентували увагу на те, що говорити про відвід військ і ремонті моста можна тільки після стійкого перемир'я і відсутності обстрілу на цьому напрямку. І ось з другим приходом Кучми раптом різко виявилося, що обстрілів тут не було аж з 28 травня - тобто цілий тиждень (!), - отже, можна почати відновлювати міст та відводити війська. Що з військової точки зору є абсолютно неприпустимим.
Однак очевидно, що з приходом Зеленського, якому "кров з носу" потрібно показати своєму електорату "рішення проблем народу Донбасу" та налагодження мирного життя, ось такі непродумані з військової точки зору політичні кроки можуть стати реальністю.
Далі що? Ми можемо побачити, наприклад, розведення військ в районі Петровського і різке поліпшення позицій гібридної армії на Волноваському напрямку? Або взагалі домовимось про здачу позицій на Светлодарской дузі або Авдіївці?
