Насмішити Росію. Як Аласанія конвертує бідність в псевдопатриотизм
Більш ніж за рік до старту Чемпіонату світу з футболу в Росії Аласанія категорично відмовився транслювати матчі першості, навіть якщо наша збірна виграє право брати участь у мундіалі і вирішить їхати на територію країни-агресора. "Якщо збірна туди пройде, і країна вирішить, що може їхати в Росію і брати участь там, я, як голова каналу, навіть ризикуючи відставкою, скажу: "Ми це показувати не будемо", - заявив Аласанія. Мовляв, ніколи і ні за що не осквернить він "Перший національний" картинками з лапотного Мордора, бо не може поступитися принципами.
На подібне позерство Аласанії не варто було б звертати уваги на увазі його повної невідповідності реального стану речей, якщо б не один нюанс - показушний патріотизм Зураба Григоровича насправді не має з патріотизмом зовсім нічого спільного.
По-перше, Аласанія зі своєю демонстративною відмовою від трансляції Чемпіонату світу біжить попереду всіх можливих паровозів. Виходячи з суто спортивної точки зору шанси збірної України пройти свою відбіркову групу отже не надто великі. До того ж на результатах нашої збірної не може не позначатися той факт, що найкращим виходом із ситуації для всіх (і українських футболістів, і влади України як футбольні, так і політичних, і функціонерів ФІФА та УЄФА) буде непрохід України у фінальну частину чемпіонату світу. Адже в разі успіху у кваліфікації перед усім українським суспільством постане вкрай складна дилема - їхати чи не їхати на "свято футболу" до агресорам, і яке рішення не буде в підсумку прийнято, категорично незадоволених їм буде дуже багато і конфлікт всередині країни буде гарантований.
Якщо ж наша збірна, вигравши право брати участь у ЧС-2018, відмовиться від нього, непростий вибір постане вже перед футбольними функціонерами - їм доведеться якось реагувати на подібний саботаж. То чи карати Україну, чи зараховувати їй технічні поразки, то міняти ким-то, що буде порушенням спортивного принципу.
Правда, вся ця ситуація до питання трансляції матчів чемпіонату світу має дуже віддалене відношення і вже зовсім не має ніякого відношення до Зураба Аласанії та Першому національному. Сьогодні вже вкрай складно пригадати, коли "Перший національний" купував права на трансляцію великих футбольних форумів. З тієї простої причини, що це, по-перше, дуже недешево (наприклад, від російських телеканалів ФІФА хоче отримати за право трансляції щось близько 120 млн. доларів), а по-друге, в Україні є куди більш грошовиті, і куди більш кваліфіковані в плані трансляції футбольних матчів телеканали, з якими "Перший національний" просто не зможе конкурувати. Саме тому ось уже багато років ексклюзивні права на трансляцію майже всіх великих футбольних турнірів отримують ТРК "Україна", "Футбол-1" та "Футбол-2" Ріната Ахметова. Як би хто не ставився до зацикленим на "Шахтарі" футбольним каналах донецького олігарха (а ненависників у них набагато більше, ніж прихильників), не можна не погодитися, що технічний і кадровий потенціал каналів Ахметова не порівняємо з "Першим національним", і "футболи" вже давно застовпили за собою тему трансляції міжнародних футбольних змагань, відбиваючи витрати на рекламу і продаж субліцензії фан-зон та інших розважальних закладів.
Вкрай малоймовірно, що в 2018 році щось для каналів Ахметова піде не так. Так що Аласанія може ще 83 рази публічно відмовитися транслювати мундіаль - йому в цьому питанні все одно нічого не світило. З таким же успіхом Аласанія може відмовитися виступати за збірну в якості центрфорварда або на чемпіонаті світу з синхронного плавання.
А тепер про патріотизм, який приймає в нашій країні кілька збочені форми. Зовсім недавно в Києві стартувало "Євробачення", на відкритті якого виступав такий собі співак Монатік (правда, видавані їм звуки вкрай складно назвати співом, але це вже питання смаку), завсідник московських і санкт-петербурзьких клубів та концертних залів, але Аласанию це, схоже, ніяк не напружує і від трансляції Євробачення він не відмовився. Хоча, поява такого товариша в якості хедлайнера міжнародного фестивалю - це майже теж саме, що запрошення Ані Лорак чи Таїсії Повалій. А ось транслювати чемпіонат світу з футболу з Росії - це, чомусь, на думку Аласанії, страшна "зрада".
До несчастию Аласанії, треба нагадати, що всі українські телеканали, і не тільки зрадницький "Інтер", регулярно транслюють якісь події з Росії, в тому числі, про жах, і промови Путіна. Не тому що так люблять країну-агресора (хоча і таке не рідкість), а тому що українцям потрібно і важливо знати, що відбувається в країні, яка веде проти нас війну. І майбутній чемпіонат світу з футболу, який, на жаль, у Росії ніхто не відбере, ніяк не виняток. Як мінімум, українці мають право порадіти чергового ганебного поразки російських футболістів у прямому ефірі.
Не можна не зауважити, що реакція Аласанії на мундіаль заркальна російської реакції на Євробачення в Києві, мовляв, не пустили нашу співачку - не будемо транслювати. Так що демарш Аласанії може росіян тільки посмішити.
Ну, а якщо Зурабу Григоровичу жах як хочеться всім показати свій патріотизм, то направити його потрібно в кілька більш корисне русло, а не займатися безглуздим патріотичним позерством.
