Повернення Саакашвілі. Чому "слуги народу" злякалися "мавпи з гранатою"
Доля Міхеїла Саакашвілі чудово ілюструє правоту визначення людини як "політичної тварини": піднімаючись, падаючи, знову підводячись, вона все одно намагається вигідно продати себе
Епопея з призначенням експрезидента Грузії і ексголови Одеської ОДА віцепрем'єром в уряді Дениса Шмигаля закінчилася нічим. Ні президент Володимир Зеленський, ні сам Міхеїл Саакашвілі не змогли переконати парламентських "слуг народу" підтримати це призначення. Голова "зеленої" фракції Давид Арахамія намагається робити хорошу міну при поганій грі: голоси за Саакашвілі були, але той "останні кілька днів вів тривалі консультації з президентом, і вони знайшли інший формат, в якому вони будуть працювати". Йому вторить і заступник голови ОП Кирило Тимошенко. Мовляв, підтримка кандидатури Саакашвілі в Раді є. Зрозуміло, що і Арахамія, і Тимошенко, м'яко кажучи, видають бажане за дійсне, - якщо б голоси дійсно були, то Міхеїл Николозович вже оформляв би документи у відділі кадрів Кабміну.
Подання про призначення Саакашвілі до складу уряду було відкликано з парламенту за формальних причин - в ньому нібито були помилки. Насправді ж - в Раді склався консенсус між значною частиною монобільшовиків та іншими депутатами, що Саакашвілі в уряді - це погано.
По-перше, в пам'яті ще свіжі спогади про роль цього персонажа в українській політиці часів Петра Порошенка. Спочатку, нагадаємо, він цілком уживався з тодішнім президентом, потім активно критикував уряд Арсенія Яценюка, потім переключився на олігархів, з якими Банкова була не в ладах. Найбільше діставалося Ігорю Коломойському (тому цілком резонно, що депутати з групи впливу цього олігарха відмовилися підтримувати ідею входження Саакашвілі в склад Кабміну). У підсумку Міхеїл Николозович посварився з Петром Олексійовичем, обізвавши його "баригою", потім його позбавили громадянства і фактично вигнали з країни. Це драма, яку просто не можна забути. І, мабуть, вирішили "слуги", ні в якому разі не можна повторювати.
Причому тут свою роль міг зіграти і шкурний інтерес. І це друга причина небажання депутатів пускати Саакашвілі в Кабмін. Сьогодні в уряді сформувався якийсь олігархічний консенсус, при якому у Володимира Зеленського досить слабкі важелі впливу на урядові рішення. Простіше кажучи, у нього в уряді немає людини, здатної проводити чітко президентську лінію. Є міністри і віцепрем'єри, яких називають людьми Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, але не Зеленського. Такі розклади дуже небезпечні для глави держави. Мало того, що його фракція в парламенті все частіше демонструє небажання бути простими "зеленими кнопочками", а тут ще й слабо контрольований уряд. Тому спробу ввести Саакашвілі в склад Кабміну групи впливу в Зе-команді сприйняли як бажання Зеленського зміцнити свої позиції. А оскільки олігархічний консенсус склався навколо Шмигаля і його міністрів, то точно такий же консенсус вийшов і в Раді: навіщо впускати в будинок чужинця, тим більше озброєного харизмою і добре підвішеним язиком. Це ж просто своїми руками підкласти під прем'єра, членів уряду і себе самих бомбу. І підпалити гніт.
Між тим на Банковій, схоже, серйозно стурбовані створенням альтернативного центру впливу, а майданчиком для нього може стати будь-який з декількох органів влади. Про те, що мова йде саме про такий сценарій, можуть свідчити інсайди про нібито швидке призначення Саакашвілі чи то секретарем Національної ради реформ при Зеленському, чи то представником президента в Кабміні. Для цього не потрібно голосування в парламенті. Кажуть, що обговорювався і варіант відправити Саакашвілі в РНБО заступником Олексія Данілова, де б він отримав інформаційний майданчик для ретрансляції ініціатив Банкової. Альтернативних урядовим.
Але куди б конкретно Зеленський не прилаштував Саакашвілі на даному етапі історії, чи то в Кабмін, чи то в Радбез, чи то навіть в одне з антикорупційних відомств, варто розуміти, що Міхо все одно не стане командним гравцем. Так, як і при Порошенкові, спочатку він буде говорити в унісон з президентом, але амбіції і характер цього політика такі, що довго грати роль простого рупора він нездатний. Так що Зеленському і тим, хто міг підказати йому ідею зліпити з Саакашвілі "свого" як би прем'єра в противагу "не своєму" Шмигалю, треба добре подумати про наслідки.
