Повернення героїв "Азова". Для чого Ердоган принизив Путіна

Вже кілька днів обговорюється питання, чому президент Туреччини Ердоган раптом наважився принизити Путіна, повернувши до України п'ять командирів полку "Азов". Однак важливіше не чому, а навіщо. Питання "чому?" — це пошук причин у минулому. А питання "навіщо?" — це пошук причин у майбутньому.

Ультиматум Ердогана

На спільній прес-конференції з Володимиром Зеленським 7 липня у Стамбулі Реджеп Ердоган багато уваги приділив своїм очікуванням від Путіна. Фактично це ультиматум із трьох пунктів.

По-перше, він очікує, що Росія не припинить дію Зернової ініціативи. "У липні минулого року ми запустили Чорноморську зернову ініціативу, підписану в Стамбулі в результаті наших з ООН посередницьких зусиль. Вона доставляє нужденним приблизно 33 мільйони тонн зерна на рік. Я сподіваюся, що її термін, який закінчується 17 липня, буде знову подовжено і що всі відповідні сторони діятимуть із почуттям глобальної відповідальності для досягнення цієї мети", — наводить слова Ердогана турецька агенція Anadolu.

По-друге, він чекає на Путіна в серпні. "Пан Путін відвідає Туреччину наступного місяця. Ми матимемо можливість знову зустрітися віч-на-віч", — повідомив Ердоган журналістам.

По-третє, він очікує, що під час цього візиту Путін погодиться подовжити Зернову ініціативу одразу на два роки. Ми зараз обговорюємо, на який термін ми можемо подовжити після 17 липня. Ми сподіваємося, що це буде відбуватися один раз на 3 місяці, а не кожні 2 місяці. Ми докладемо зусиль, щоб збільшити тривалість як мінімум до 2 років. Ми також сьогодні обговорювали з президентом [Зеленським] це питання. Я сподіваюся, що це буде в нашому порядку денному як у нашій телефонній дипломатії, так і в нашій зустрічі віч-на-віч з Путіним у наступному місяці. Це одне з найважливіших питань. Бо бідні країни Африки дивляться сюди, очікуючи на це", — заявив Ердоган.

Таким чином Ердоган скористався візитом Зеленського, щоб на весь світ оголосити Путіну список своїх вимог. У цьому світлі рішення Ердогана повернути в Україну п'ять командирів полку "Азов" виглядає не просто як приниження Путіна, а як попередження про серйозність ультиматуму. До речі, ще одним таким приниженням-попередженням стала заява Ердогана на підтримку ухвалення України до НАТО. "Немає жодних сумнівів у тому, що Україна заслуговує на членство в НАТО", — підкреслив він на спільній прес-конференції із Зеленським.

Дилема Путіна

До 17 липня залишається тиждень. І Путін стоїть перед вибором: припиняти дію Зернової ініціативи чи ні.

Дії Ердогана у цій ситуації стали для Кремля справжнім шоком. Повернувши в Україну п'ять командирів полку "Азов", Ердоган тим самим публічно завдав Путіну образу, хоча, здавалося б, в інтересах Туреччини зараз, навпаки, не дражнити Росію, щоб та не припинила дію Зернової ініціативи. Кремль на таке зовсім не очікував — тому й шок.

Звісно, за тиждень Путін може прийти до тями і придумати якусь помсту Ердогану. Але поки що, схоже, Кремль просто проковтнув образу. 9 липня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров провів телефонну розмову зі своїм турецьким колегою Хаканом Фіданом. "Сторони обмінялися думками щодо регіонального порядку денного з упором на останні події навколо України, включаючи ситуацію з поверненням ватажків "Азова" із Стамбула до Києва", — йдеться у повідомленні МЗС РФ. Ось і вся реакція. Жодних нот протесту, не кажучи вже про якісь дії, які можна було б розцінити як спробу покарати Ердогана.

Більше того, прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков почав… виправдовувати Ердогана і "входити в його становище". За словами Пєскова, на владу Туреччини чинився великий тиск "в контексті підготовки" до саміту НАТО у Вільнюсі 11-12 липня, а Туреччина як член НАТО "виявляє свою солідарність" з Альянсом. "Ми, звісно, це все чудово розуміємо, але таке порушення домовленостей нікого не прикрашає", — заявив він пропагандистському агентству "РІА Новини".

Чотири місяці тому вже була схожа історія. Росія погрожувала з 19 березня припинити дію Зернової ініціативи. При цьому представники РФ у складі інспекційних груп при координаційному центрі в Стамбулі кілька місяців систематично затримували огляд суден, що прямували через протоку Босфор в/з українських портів. Ердогану це набридло, і з 7 березня Туреччина почала блокувати оформлення транзиту до Росії санкційних товарів. Для Росії це була велика неприємність, оскільки Туреччина — один із головних каналів для надходження до Росії сірого імпорту. І 13 березня Росія погодилася продовжити дію угоди, щоправда, не на 120 днів, як передбачено в документі, а на 60. (У документі записано, що "ця ініціатива діятиме протягом 120 днів з дати підписання всіма Сторонами і може бути автоматично продовжена на той же період, якщо тільки одна із Сторін не повідомить іншу про намір припинити дію ініціативи або змінити її".)

Одразу після цього Туреччина відновила постачання вантажів до Росії. Через 60 днів Росія знову продовжила угоду на 60 днів.

Наразі Туреччина могла б знову зіграти у таку гру. Щоправда, блокування транзиту до Росії — це для Туреччини удар і по власних економічних інтересах, адже вона на цьому транзиті чимало заробляє.

Повернення в Україну командирів полку "Азов" — це з боку Ердогана попередження про готовність підвищити ставки. Якщо Кремль поховає Зернову ініціативу, то Ердоган може забезпечити захист зернового коридору турецькими кораблями. В результаті Туреччина стане рятівницею країн, що голодують, а позиції Росії в Африці будуть підірвані.

Як Путін сам себе покарав

У цієї історії є ще один цікавий аспект. Путін знову опинився у ролі ошуканого. Причому його прес-секретар розповідає про це росіянам із якимось мазохістським самозадоволенням. Повернення з Туреччини в Україну п'ятьох командирів "Азова" є порушенням умов домовленостей, згідно з якими ці п'ятеро мали знаходитися на території Туреччини до моменту закінчення війни, заявив Пєсков. "Росію ніхто не сповістив про передачу Україні ватажків "Азова" з Туреччини", — наголосив він. Тобто будь-які версії про "багатоходівки" господаря Кремля вже марні: Пєсков визнав, що Ердоган просто проігнорував Путіна.

Раніше сам Путін неодноразово розповідав про те, що його обдурили із Зерновою ініціативою. Наприклад, на зустрічі з воєнними блогерами 13 червня він знову поскаржився на зернову угоду і заявив, що Москву вкотре обдурили — нічого не було зроблено для лібералізації поставок продовольства та добрив з Росії.

Тут можна визнати, що Ердоган справді неодноразово обдурив Путіна, причому найбезпардоннішим чином. Він розвів Путіна на усні домовленості, які не підкріплені письмово чи підкріплені нікчемними папірцями.

Візьмемо зернову ініціативу. Цей документ було підписано майже рік тому, 22 липня 2022 р. Його повна назва — Ініціатива щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів. Як бачимо вже з назви, ні про які постачання продовольства та добрив з Росії там не йдеться, тільки про постачання зерна та продуктів харчування з України.

"Сторонами цієї Ініціативи є Турецька Республіка, Російська Федерація та Україна, як це було запропоновано генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй", — говорить перша стаття. Одночасно з цією тристоронньою турецько-російсько-українською угодою у Стамбулі було підписано інший документ — меморандум про взаєморозуміння між Росією та ООН, спеціально спрямований на повернення російських продуктів харчування та добрив на комерційні ринки. Але це лише меморандум, який нікого ні до чого не зобов'язує.

Цілком можливо, що на додачу до цього папірця Путіну були дані усні обіцянки. Мабуть, він був певен, що ніхто не наважиться його обдурити. Що ж, у такому разі він сам ввів себе в оману. Його не тільки можуть обдурити — його вже обдурюють і роблять це зі смаком, цінуючи і процес обману, і кінцевий результат.

З командирами полку "Азов" Ердоган теж обдурив Путіна. 22 вересня Андрій Єрмак повідомив, що вдалося звільнити п'ять героїв-командирів "Азова" в обмін "на 55 російських полонених, які не становлять для нас жодного інтересу". А сайт Зеленського додав, що п'ять командирів "Азова" "згідно з домовленостями, досягнутими раніше з президентом Реджепом Таїпом Ердоганом, перебувають у Туреччині під його особистими гарантіями захисту".

Стаття 109 Женевської конвенції про захист військовополонених стверджує, що сторони конфлікту можуть укладати угоди про інтернування військовополонених у нейтральній країні. Стаття 111 тієї ж конвенції говорить, що дві сторони конфлікту і нейтральна держава "намагатимуться укласти угоди, що дають можливість інтернувати військовополонених на території цієї нейтральної держави до припинення воєнних дій".

Це проблема Путіна, чому він не схотів укладати таку угоду, а обмежився усними обіцянками. Відповідь у тому, що Путін не хоче пов'язувати себе документами, які юридично визнають Росію стороною воєнного конфлікту. Він хотів постійно обманювати всіх — і створив максимально сприятливі умови для того, щоб всі обманювали його. Ердоган, треба віддати йому належне, показав, що цією можливістю можна і потрібно користатися.