Фейковий референдум на Херсонщині. Чому Зеленський почав погрожувати Путіну

На прес-конференції у київському метрополітені 23 квітня Володимир Зеленський заявив про те, що Україна може припинити переговори з Росією. Ця заява з'явилася і на офіційному сайті президента України.

Як зазначається на сайті, Зеленський заявив: у разі якщо буде знищено наших людей у Маріуполі, якщо буде проголошено псевдореферендум щодо псевдореспублік на тимчасово окупованих територіях у Херсонській та Запорізькій областях, Україна вийде з переговорних процесів. "Я вважаю, що це, — цитує сайт слова Зеленського щодо псевдореферендуму, — не на користь дипломатичному врегулюванню цієї ситуації. Це точно завадить закінченню війни дипломатичним шляхом. Це точно неправильний крок з боку Росії. Це говорить про те, що все, що було до цього, всі ті зустрічі дипломатичних груп — все це фікція і політичний театр".

Цю заяву поширили сотні українських та іноземних медіа, і вона спричиняє дуже серйозні наслідки. Вихід із переговорів означатиме, що єдиним варіантом залишається війна до переможного кінця. Тобто, фактично Зеленський загрожує Путіну військовим розгромом.

Є три версії, навіщо була зроблена ця заява і чому саме зараз. Песимісти наполягають, що це лише констатація факту зриву переговорів Росією. Реалісти припускають, що попередження на адресу Путіна, озвучене Зеленським, це вимушений крок, необхідний через різні тактичні міркування. А оптимісти сподіваються, що ворожий псевдореферендум на Херсонщині стане для нас приводом радикальної зміни стратегії.

Втім, ці три версії не є взаємовиключними. Швидше це три мотиви, які спільно стимулюють нашу владу переглянути своє ставлення до переговорів із Путіним.

Констатація факту?

24 квітня Finanical Times повідомила, що Путін "втратив інтерес" до дипломатичних шляхів припинення війни та "налаштований захопити якнайбільше української території". Про це британській газеті розповіли троє людей, поінформованих про бесіди з російським президентом.

Раніше, 19 квітня, глава МЗС РФ Сергій Лавров заявив, що Росія розпочинає другу фазу "спецоперації в Україні". 22 квітня заступник командувача військ Центрального військового округу РФ генерал-майор Рустам Міннекаєв повідомив, що в ході цієї фази "одним із завдань російської армії є встановлення повного контролю над Донбасом та Південною Україною". Він додав, що контроль над південними регіонами України дасть Росії вихід у Придністров'я, де, за його словами, "також спостерігаються факти утисків російськомовного населення".

У російських соцмережах циркулюють чутки про те, що в найближчі два тижні Путін категорично не налаштований на жодні переговори просто тому, що він хоче пред'явити населенню максимальні військові успіхи до 9 травня. При цьому він вимагає від свого начальника генштабу Валерія Герасимова до 7 травня повністю окупувати всю територію Луганщини та Донеччини. Але Герасимов знає, що це нереально, тому він, щоб уникнути гніву Путіна, нібито пообіцяв йому за кілька місяців захопити весь південь України (включаючи Миколаїв та Одесу) та Молдову. Зрозуміло, що це взагалі в жанрі фантастики, але тим не менш, якщо Путін надихнувся цими загарбницькими планами, то переговори йому справді ні до чого.

Наше керівництво ставиться до цієї загрози із необхідною серйозністю. На прес-конференції 23 квітня прозвучало питання про те, чи може в Одесі повторитись трагедія Маріуполя, якщо Путін захоче пробити коридор до Придністров'я. "Щодо Придністров'я та Молдови і чи може статися трагедія така ж, як у Маріуполі, — так, може статися. Тисячі танків, тисячі броньованої техніки, — заявив Зеленський. — Я не вірю, що ці люди зупинятимуться. Якщо ми їх будемо зупиняти, тоді переговори будуть.

Таким чином, зараз переговори не потрібні передусім Путіну. Для нього пріоритет військовий наступ, і такі плани не лише на два тижні, до 9 травня, але як мінімум на кілька місяців.

Вимушений крок?

Але й для Зеленського переговори за таких умов втрачають сенс. Він дорожить своїм іміджем, і він категорично не хоче виглядати таким, що програв, хоча і згоден на деякі компроміси. 5 квітня в інтерв'ю українським ЗМІ він заявив, що, на його думку, перемогою України буде відведення російських військ на позиції, які були станом на 23 лютого 2022 р. "Я вважаю, що відбити повномасштабну війну в ту точку, з якої вона почалася 24 лютого, — для нас це точно перемога", — наголосив він. І він був готовий на поступки з інших питань (типу відмови від вступу до НАТО), але не з питань територій.

Проте Путін своїми діями останніми днями чітко демонструє, що його метою є саме анексія окупованих українських територій. І поки російські війська намагаються наступати на сході України, Кремль уже розпочав анексію захоплених земель у Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях. За даними оперативного командування "Південь" Збройних сил України, окупанти готуються імітувати псевдореферендум на Херсонщині найближчої неділі, 1 травня, або навіть раніше — у середу, 27 квітня.

Звичайно ж, Зеленський не може вдавати, що він не помічає цієї підготовки. Він змушений реагувати, і попередження про вихід із переговорів — це саме вимушений крок у відповідь на плани Кремля.

Наголосимо, що ця відповідь здобула підтвердження на полі бою. Наші війська вже кілька днів ведуть успішний контрнаступ біля Херсона. 23 квітня оперативне командування "Південь" повідомило про відновлення контролю за вісьмома населеними пунктами Херсонщини, а 24 квітня — про звільнення п'яти населених пунктів Миколаївщини біля адміністративного кордону з Херсонщиною.

Привід для зміни стратегії?

Finanical Times, розповідаючи про втрату Путіним інтересу до переговорів, пояснила це тим, що Путін розлютився, коли Україна потопила крейсер "Москва". Можна не сумніватися, що наше керівництво прораховувало наслідки та зважувало всі "за" та "проти". Є вагомі підстави вважати, що крейсер "Москва" прямував до Одеси, щоб прикривати висадку десанту.

У будь-якому разі, потопивши флагман Чорноморського флоту РФ, ми показали, що вміємо не лише оборонятися, а й наступати. Отже, переговори не є для нас безальтернативним способом припинення війни. Є й альтернатива – перемога на полі бою.

І про цю перспективу прямо говорив Зеленський на прес-конференції 23 квітня. "Моя особиста позиція: все, що вони прорвуть і окупують — ми все повернемо. І це буде питання не 10-20 років, не війни восьмирічної, це буде питання того, чи буде у нас зброя. Як тільки вона буде, як тільки її буде достатньо — ми повертатимемо ту чи іншу окуповану територію".

Щодо зброї, то тут теж відбуваються зрушення. 24 квітня у Києві побували держсекретар США Ентоні Блінкен та міністр оборони США Ллойд Остін. За повідомленням Держдепу США, Остін поінформував уряд України про те, що Пентагон розширить військову підготовку українських військовослужбовців у регіоні (тобто у східноєвропейських країнах НАТО) щодо певних систем озброєнь. Він відзначив зусилля США щодо прискорення постачання цієї зброї, яка тепер прибуває протягом кількох днів після оголошення. І наголосив, що США разом із союзниками та партнерами продовжуватимуть координувати постачання додаткового важкого озброєння, боєприпасів та запасних частин з інших країн. Остін також представив українським лідерам порядок денний Консультативної наради з питань оборони, яка відбудеться 26 квітня на американській авіабазі "Рамштайн" у Німеччині. Нарада, організована Остіном, "розгляне короткострокові оборонні потреби України, а також надасть учасникам можливість вивчити способи, за допомогою яких можна якнайкраще задовольнити довгострокові інтереси національної безпеки України", анонсує Держдеп.

Після повернення з Києва Блінкен і Остін провели прес-конференцію. "Ми не знаємо, як розвиватиметься ця війна, але ми знаємо, що суверенна, незалежна Україна буде існувати набагато довше, ніж Володимир Путін на сцені. І наша підтримка України в майбутньому триватиме. Це буде продовжуватися доти, доки ми не побачимо остаточний успіх", — заявив Блінкен.

"Вони вірять, що можуть перемогти, і ми віримо, що вони можуть перемогти, якщо у них буде правильна підтримка. І ми збираємось продовжувати робити для цього все можливе", — додав Остін.

Таку саму позицію займають низка інших країн НАТО. Наприклад, міністр закордонних справ Великобританії Ліз Трасс 24 квітня заявила: "Ми заспокоїмося лише тоді, коли Путін зазнає поразки, а Україна переможе".

Якщо ці слова втіляться у суттєве посилення військової допомоги, то у нас може змінитись стратегія. І замість компромісу на переговорах пріоритетом може стати перемога на полі бою. Або якщо не перемога, то значні військові успіхи, які змусять Путіна просити про переговори та компроміси з урахуванням тих ударів санкціями, які обрушили наші західні партнери на російську економіку. Щоправда, не можна просто так відмовитись від переговорів. Але можна скористатися приводом, який надав Путін, тобто фейковим референдумом: якщо ви проводите псевдореферендум, ми виходимо з переговорів.

Зараз можна лише гадати, які мотиви у кого переважать. Але найближчим часом, наскільки можна судити, все вирішуватиметься саме на полі бою. А питання про переговори відкладено на потім.