Очолити та поховати. Як Банкова рятуватиметься від звинувачень у розкраданні гуманітарки

Скандали навколо західної гуманітарної допомоги залишаються гарячою темою. І цього не можуть не помічати в Офісі президента. Днями змушений був відреагувати і Володимир Зеленський.

"Я знаю про випадок, зареєстрований у НАБУ. Вони приходили з обшуком у Запорізькій області. Мені невідомо докладно. Наскільки я маю повноваження — я хотів би почути деталі того, хто справді винен, що там сталося й інші відповіді. Нам важливо знати правду ", — заявив він 9 вересня у Києві на спільній прес-конференції з президентом Латвії Егілсом Левітсом та прем'єр-міністром Польщі Матеушем Моравецьким.

Польський слід запорізької справи

До речі, вже сам факт, що Зеленському довелося коментувати запорізький скандал у присутності високих європейських гостей, багато про що говорить. Західні партнери знають, що гуманітарна допомога, яка надходить до нас від них, розкрадається. Більше того, зважаючи на все, саме західні партнери, а конкретно поляки, наполягли на цьому розслідуванні і допомогли інформацією.

Ще у квітні Українська служба Польського радіо повідомила про дивну долю гуманітарки, яка надійшла з Польщі до Запоріжжя. 2 квітня урядова агенція стратегічних резервів Польщі доставила в Україну найбільший гуманітарний вантаж — 120 вагонів. 1000 тонн мало отримати Запоріжжя та 500 тонн — Харків. 4 квітня Харківська обласна військова адміністрація повідомила, що місто вже отримало гуманітарний вантаж, відправлений урядом Польщі. Однак "Запорізька обласна військова адміністрація не повідомила про отримання вантажу. Міська влада не відповіла на електронного листа Української служби Польського радіо, в якому ми просили надати інформацію про подальшу долю гумдопомоги", — констатувалося в повідомленні 21 квітня.

Незабаром Служба зовнішньої розвідки України передала в НАБУ інформацію про те, що із західною гуманітаркою у Запоріжжі твориться щось недобре. Три місяці НАБУ проводило НСРД, тобто негласні слідчі (розшукові) дії, нарило попередню доказову базу, і на підставі цих доказів Вищий антикорупційний суд санкціонував проведення обшуків у топ-чиновників обласної та міської влади Запоріжжя.

6 вересня запорізький волонтер Рудольф Акопян повідомив: "У справі мародерів за завданням НАБУ пройшла перевірка КРУ, яка встановила: на Запорізьку обладміністрацію зайшло 240 тисяч харчових наборів. Документи по передачі є лише щодо 25 тисяч наборів. 215 тисяч харчових наборів — нема ні документів, ні самих наборів! Ціна одного набору — приблизно 1500 грн. Сума завданих збитків — 322,5 млн грн!"

Тож коли Зеленський розповідав, що "нам важливо знати правду", польський прем'єр Моравецький, напевно, розумів, про що йдеться. І це означає, що запорізький скандал не можна зам'яти. Не можна одразу з двох причин. По-перше, тому, що НАБУ, САП, ВАКС — зараз дуже незалежні від Банкової органи (причому на збереженні їхньої незалежності категорично наполягають західні партнери). По-друге, через те, що за цією історією уважно спостерігають донори гуманітарної допомоги — уряди тієї ж Польщі та інших західних країн. З огляду на це українська влада змушена шукати якихось інших виходів із ситуації.

Епізод чи система?

Проблема для влади посилюється тим, що запорізький скандал це не поодинокий випадок. У липні через аналогічний скандал довелося звільнити голову Чернівецької ОДА Сергія Осачука. Перед цим СБУ оголосила підозру заступникові Осачука Артуру Мунтяну. За даними слідства, він сприяв махінації з автомобілями швидкої медичної допомоги, які надійшли з Італії як гуманітарна допомога. Автомобілі переоформили для надання платних транспортних послуг хворим. "Тобто зловмисники заробляли гроші на автомобілях, які насправді призначалися для безоплатної допомоги від імені держави", — розповіла СБУ.

Очевидно, що це був локальний епізод. І масштаб зловживань був порівняно невеликий. Проте запорізька історія набагато масштабніша. І після неї з'явились нові.

Так, телеканал "Новий Чернігів" у кількох сюжетах розповів про те, що у Чернігові гниють тонни гуманітарки через недбалість чиновників облдержадміністрації. Відеоролики з таким самим змістом розійшлися у Youtube та викликали реакцію не лише на Чернігівщині. У соцмережах з'явилися повідомлення про те, що так само західна гуманітарка місяцями гниє на складах у інших містах.

Фактично влада опинилася перед перспективою того, що скандали навколо розкрадання гуманітарки не просто наростатимуть, а й спеціально роздмухуватимуться. Причому їх основною мішенню може стати не так місцева, як центральна влада і передусім Офіс президента.

Згідно з указом Зеленського від 2 березня, гуманітарною допомогою від урядів іноземних держав та міжнародних організацій управляє Координаційний штаб з гуманітарних та соціальних питань на чолі з керівником ОП Андрієм Єрмаком. Утім, функція Єрмака — це, перш за все, домагатися регулярного надходження допомоги в Україну. А за розподіл допомоги відповідає член того ж таки Координаційного штабу, заступник керівника ОП з питань регіональної політики Кирило Тимошенко.

Кого врятує ТСК

Схоже, в оточенні Зеленського усвідомили небезпеку та вирішили її нейтралізувати. У Верховній Раді з'явився проект постанови про утворення Тимчасової слідчої комісії (ТСК) з довгою назвою — "з питань розслідування можливих порушень законодавства України у сфері отримання, розподілу, транспортування, зберігання, використання за цільовим призначенням гуманітарної та іншої допомоги, а також неефективного використання державного майна, яке може бути використане для тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб та інших потреб держави".

Авторами проекту виступили колишній голова Херсонської ОДА Сергій Козир та ще шість "слуг народу", зокрема голова парламентського комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова. Привертає увагу запропонований ними склад ТСК: 11 осіб, серед яких вісім "слуг народу" (у тому числі всі автори постанови) і лише три представники інших фракцій та груп, а саме: Сергій Вельможний (група "Довіра"), Юрій Павленко (група "Платформа за життя та мир", колишня ОПЗЖ) та Олександр Юрченко (група "Відновлення України"). Для представників фракцій та груп інших партій ("Батьківщина", "Європейська солідарність", "Голос", "За майбутнє") місця не знайшлося. На чолі ТСК автори пропонують поставити Сергія Козиря, а його заступником зробити Сергія Вельможного.

Загалом у Європі загальноприйнято (а Банкова, нагадаємо, обіцяє нам швидкий вступ до Євросоюзу), що парламентські слідчі комісії — це інструмент опозиції. Заради справедливості зазначимо, що спочатку "слуги народу" намагалися вдавати, що вони дотримуються європейських правил гри. Але вони у будь-якому разі намагалися не допустити результатів розслідування, неприємних для Банкової.

Можна згадати, наприклад, як ще у квітні 2020 р. було створено ТСК на чолі з представником "Батьківщини" Іваном Крульком щодо розслідування фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат прибуткової частини держбюджету. Приводом для створення ТСК стала заява екс-міністра фінансів Ігоря Уманського про те, що через схеми з ПДВ держбюджет втрачає близько 5 млрд грн щомісяця. У грудні 2020 р. ТСК виступила перед парламентом з проміжним звітом і до 15 травня 2021 р. мала виступити з остаточним звітом. Крулько вніс проект звіту та відповідний проект постанови парламенту ще у квітні 2021 р. І з того часу питання зависло.

Більш успішним для "слуг народу" виявився досвід, коли вони самі очолюють ТСК та благополучно ховають розслідування. Класичний приклад — сумнозвісна ТСК у справі "вагнерівців" на чолі з Мар'яною Безуглою. Вона написала такий звіт, який повністю влаштував Банкову. Ось і зараз "слуги народу" вирішили рятуватися у такий же спосіб.

Тепер найцікавіше. Сергій Козир у своїй пояснювальній записці прямо розповідає, якого висновку дійде його комісія. Ні, це не висновок про існування системних зловживань, організованих кимось на Банковій. І ні, це не висновок про широку практику розкрадання гуманітарки на місцях. Висновок, виявляється, у тому, що в країні немає порядку.

Потребує вирішення, каже Козир, питання належної організації взаємодії і органів державної та місцевої влади, і міжнародних інституцій, вітчизняних благодійних організацій та просто волонтерів щодо отримання, розподілу, транспортування, зберігання, використання за цільовим призначенням гуманітарної та іншої допомоги. І Козир пропонує рішення: "У державі на постійній основі має працювати прозорий механізм збирання та використання гуманітарної допомоги за допомогою товарів чи коштів, а також організований належний рівень контролю на постійній основі".

Ось як все просто, виявляється. Ті, хто розкрадав гуманітарку, є жертвами обставин. Ніхто не створив їм прозорого механізму збирання та використання гуманітарки, і ніхто не організував належного контролю.

Тут головне не перестаратися і не звинуватити західні уряди, наприклад того ж Матеуша Моравецького. Мовляв, гуманітарку дав, а механізм не створив, отже, сам винен.