Повітряна кавалерія. Навіщо української армії надлегкі вертольоти

Тому практично кожен місяць проходить офіційне представлення нових зразків техніки, а фахівці Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України фактично "нон-стоп" працюють на Гончарівському полігоні.

І ось буквально минулого тижня Секретаря РНБО Олександра Турчинова продемонстрували цілий ряд новинок воєнпрому, які можуть надійти на озброєння.

В цей раз окреме місце в презентації займали легкі вертольоти. Перед високопоставленої делегацією свої льотні можливості продемонстрували відразу два апарати від різних виробників - Skyline SL-231 "Скаут" та АК1-3 "Слава".

Обидва вертольота мають аналогічні характеристики - легкі машини з екіпажем на два - три людини, на обох встановлені поршневі двигуни рідинного охолодження, що працюють на автомобільному бензині з октановим числом не менше 95. При цьому максимальна злітна маса "Скаута" - 882 кг, "Слави" - 650 кг Бака "Скаута" вистачить на більш ніж 3 години польоту і 600 км, а "Слави" - на 350 км за 2,5 години політ. Варто відзначити, що обидва виробники зробили ставку на просту конструкцію і легкість пілотування для людини без особливої льотної підготовки.

Однак стартові умови у виробників зовсім різні. Той же АК1-3 "Слава" вже сьогодні експлуатується в Кременчуцькому льотному коледжі і активно експортується в якості цивільної машини відразу в кілька країн, у тому числі в Росію, Францію, Південну Африку, Чехії, Канади, США. Зрозуміло, що експортовано по 3-5 штук у кожну сторону, проте варто визнати, що фактично підприємство полтавське "ТОВ КБ Аерокоптер" вже освоїло дрібносерійне виробництво.

У той же час Skyline SL-231 "Скаут" від розташованої під Києвом компанії НТК "Горизонт" вперше піднявся в повітря тільки в січні 2015 р. І хоча виробники заявляли про початок серійного виробництва, проте в доступних автору джерелах інформації про масову продажу таких апаратів немає.

І ще трохи про вартість при продажу на цивільному ринку "Скаут" коштує $195 тис, а "Слава" - $150 тис. що для вертольота відносно небагато.

Такий інтерес наших військових до легким гелікоптером не випадковий - по всій видимості, українські Повітряні Сили потроху переходять на західні, а вірніше американські, стандарти застосування армійської авіації та наші легкі машини фактично аналог легкого АН-6 "Літл Берд".

Суть відпрацьованої ще з часів В'єтнаму тактики повітряної кавалерії полягає в тому, щоб швидко перекидати армійські підрозділи в обхід опорних пунктів противника, захоплюючи досить великі ділянки території, що вважалася зайнятої супротивником. І дозволяло командирам створювати перевагу в силах в потрібному місці, а також, де це необхідно, вводити в дію бойові вертольоти.

Як правило, типове повітряно-кавалерійське підрозділ армійської авіації США складається з 7-9 вертольотів ВІН-6, взводу піхотинців з шістьма вертольота UH-1H "Хью", а також взводу підтримки з дев'ятьма ударними вертольотами типу "Апач". У нашому випадку вибудовується аналогічна структура у вигляді легкого вертольоти - Мі-8 - Мі-24.

Причому у всіх випадках застосування подібної змішаної групи, основна роль відводилася саме легким вертольотам, які не тільки здійснювали розвідку, але й коректували вогонь артилерії. При цьому екіпажі покладалися виключно на малі розміри вертольоти, його високу маневреність. Адже ніякої броні подібні машини не несли і могли пробиватися навіть кулеметами армійського калібру.

Тим не менш, у американців і їх союзників подібні вертольоти прижилися і в армійській авіації і особливо в силах спеціальних операцій. Для останніх були розроблені відразу кілька озброєних варіантів - з 7,62-мм кулеметними установками, пусковими установками для 70-мм некерованих снарядів і навіть керованих ракет класу "повітря-повітря" AIM-92 "Стінгер". Існує і варіанти, спеціально призначені для дій вночі.

Як стверджують західні військові фахівці крім високої ефективності такі вертольоти відрізняє доступність для пілотування навіть для вертолітника з мінімальною підготовкою і мала ціна (порівняно, наприклад, з тим же "Апачем").

Незважаючи на скромні характеристики за такими вертольотами залишається і величезний заділ для майбутньої модернізації. Той же Турчинов у своєму виступі зауважив, говорячи про вертольотах, що "вони можуть працювати в безпілотному режимі".

Це, до речі, зовсім новий напрямок для розвитку американських легких вертольотів. Ще в 2009 р. Преса повідомляла про армійські випробування безпілотного вертольота типу ВІН-6 за програмою LOH. Такий безпілотний вертоліт був призначений для евакуації поранених, для чого з обох боків фюзеляжу монтувалися два спеціальні відсіки для транспортування в них постраждали, кожен з яких має ваговій межа в 136 кг. Під час успішно пройшли випробування випробувань, у відсіки для імітації людського ваги занурювалися 90-кг манекени. Як зазначалося, був відпрацьований варіант, при якому на землі вже перебував персонал, готовий надати всю необхідну допомогу пораненим, як тільки вертоліт благополучно приземлиться.

Таким чином, як тільки військові визначаться з вибором легкого вертольота і буде укладено офіційний контракт наша армійська авіація, а особливо Сили спеціальних операцій отримають в своє розпорядження так потрібну зараз легку і надійну і найголовніше дешеву вертолітний платформу для виконання широкого кола завдань. Адже окрім участі у бойових операціях такі апарати можуть використовуватися і як, наприклад, навчальні в льотних училищах і патрульні у прикордонників.