Війна в умовах перемир'я. Чому на Донбасі продовжують гинути українські воїни

Після того, як спливли факти приховування інформації про обстріл з боку бойовиків прес-службою штабу проведення військової операції, штатні військові пропагандисти фактично будь-яку перекрили витік інформації з фронту.

З одного боку, це вкрай необхідно, оскільки в країні все-таки йде війна. З іншого - в інформаційному плані ми фактично скотилися в 2014 р., коли в період активних бойових дій основна частина інформації йшла через волонтерів або взагалі незрозумілих особистостей. А такий стан речей було і залишається грунтом для всіляких перекручень та інформаційних вкидань.

І перше нерозуміння, яке закладає вкрай тривожні тенденції, що вже є. Мова йде про бої 15 серпня. За даними Міністерства оборони України, "з 23:30 (14 серпня. - ред.) за напрямом із Золотого-5 ворог відкрив прицільний вогонь по нашим захисникам н. п. Хутір Вильный. Застосовуючи гранатомети і великокаліберні кулемети, російські окупанти вбили українського воїна. В результаті обстрілу отримав поранення несумісні з життям один наш герой, 1980 р."

Згодом інформація була уточнена, з'явилися і більш конкретні дані по загиблому - це командир відділення 72-ї окремої механізованої бригади, житель села Дорожинка Вільшанського району Кіровоградської області Василь Євстигнєєв.

Проте одночасно з офіційною інформацією з'явилася інформація від волонтерів-парамедиків ASAP, з якої випливало, що в цю ж ніч в районі Пісків загинули двоє військовослужбовців і ще один важко поранений. Всі вони евакуйовані в Селидове. Буквально на наступний день з різних джерел надійшло та більш конкретна інформація з прізвищами та іменами. Але вона внесла лише ще більший хаос в інформаційний простір.

Спочатку голова Маневицької РДА Андрій Лыднюк повідомив про смерть 20-річного військовослужбовця Олександра Колбуна, жителя села Волчицьк. Проте в цьому ж повідомленні фігурувала Луганська область, а зовсім не Піски, які знаходяться під Донецьком.

І нарешті депутат Дніпровської міської ради Юлія Дмитрова повідомила про загибель Олексія Попко, причому було зазначено і підрозділ - 74-й розвідувальний батальйон. Місця загибелі і обставин зазначено не було.

Практично відразу в Мережі почалися вельми недвозначні висловлювання про те, що Міноборони навмисно приховує втрати, щоб зайвий раз не нервувати нові влади з приводу оголошеного перемир'я і втрат, які несе армія у війні на Донбасі.

Дійшло до того, що військові оглядачі та журналісти, близькі до нинішнього військово-політичному керівництву, були змушені виступити з просторовими матеріалами, з яких випливало, що крім бойових втрат є і небойові. І ось вони не потрапляють в офіційні зведення. Причому безпосередньо з подіями 15 серпня це все не зв'язувався.

Наскільки така версія розвитку подій близька до істини, говорити складно, не знаючи конкретних обставин загибелі кожного військовослужбовця. Хоча і є неофіційна інформація, що обидва загиблих служили в 74-му разведбате і загинули в результаті вибуху гранати, що можна охарактеризувати як "необережне поводження зі зброєю". Що і говорити, небойові втрати супроводжували і супроводжуватимуть будь-яку армію протягом війни, але тут проблема набагато глибша. А саме - в недостатній комунікації армійських структур з громадянським суспільством.

Якби прес-служба виступила з офіційною заявою з приводу того, де і як загинули Колбун і Попко, маса питань відпала б сама собою. Таким чином просто вибили б ґрунт у тих, хто використовує смутний час зміни влади для накопичення "соціального капіталу", причому на таких чутливих питаннях, як загибель наших героїв на фронті.

Адже армія поки залишається практично єдиним державним інститутом, якій довіряє більша частина суспільства. І дуже б не хотілося б, щоб така ситуація змінилася.

В цілому ж варто сказати, що на тлі бравурних повідомлень про те, що мирні угоди діють, наші сапери вже розмінували підходи до мосту у Станиці Луганській, а кількість обстрілу з боку бойовиків кардинально зменшилася, все-таки ситуація на лінії зіткнення має тенденцію до погіршення. І один з таких факторів - пройшла ротація. Період "перезмінки" противник завжди використовував для того, щоб завдати максимальні втрати новачкам. Навряд чи буде зроблено виняток і для нинішньої ротації. Плюс 24 серпня, яке завжди відзначається посиленням бойової активності на фронті. Все разом це може призвести лише до нових втрат і локального загострення.

Не можна не сказати і про те, що вже є різке погіршення ситуації в іншому критично важливому для нас секторі. А саме - військово-промисловому комплексі. На тлі триваючої війни різко урізається фінансування як армії, так і закупівлі і розробки сучасного зброї і техніки. На цьому тижні стало відомо, що через нестачу коштів не буде куплений черговий тренажер для Повітряних Сил - на цей раз це ПЗРК.

Принаймні одне велике підприємство військово-промислового комплексу - запорізька "Мотор Січ" - з 15 серпня перейшла на чотириденний робочий тиждень. На межі або вже перейшли і ряд підприємств, пов'язаних з виробництвом бронетанкової техніки. На новий рівень вийшло і протистояння виробників бронетранспортера БТР-4 і Міністерства оборони. Звинувачення сипляться з обох сторін практично кожен день.

Все це вкрай тривожно, адже на запорожців зав'язана програма модернізації вертолітного парку збройних сил, а про брак сучасних бронетранспортерів (і взагалі бронетранспортерів) на фронті останні кілька років не говорив тільки ледачий. І ось така вкрай неприємна ситуація, причому шляхів вирішення проблеми поки що не видно.